РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Загальна характеристика хворих
У відповідності з поставленою метою і завданнями обстежено 305 дітей віком від
1 до 15 років, хворих на дифтерію та 205 – носіїв токсигенних штамів
C.dіphtherіae, які знаходились на лікування в міській дитячій клінічній
інфекційній лікарні м Києва з 1992 по 1999 рр. При визначенні клінічних форм
захворювання ми використовували „Міжнародну класифікацію хвороб” ВООЗ, 1985
року.
При постановці діагнозу враховували основні клінічні дані (наявність симптомів
ураження мигдаликів, також – слизової носа, рото- та носоглотки, гортані і їх
динаміку; строки виникнення й характер ускладнень; ефект від лікування та ін.),
результати епідеміологічного (контакт із хворими на дифтерію),
бактеріологічного (виділення збудника) та серологічних досліджень.
Основними критеріями для визначення тяжкості були виразність симптомів
інтоксикації, місцевих проявів, збільшення регіонарних лімфатичних вузлів та їх
болючість, наявність та розповсюдження набряку підшкірної клітковини шиї.
Клінічних форм дифтерії та її тяжкість визначені нами у дітей, які знаходилися
під наглядом, наведені у таблиці 2.1
У більшості 273 (89,5%) хворих визначалась дифтерія мигдаликів: катаральна
форма – у 6 (2,0%), острівцеві – у 176 (57,7%), плівчаста – у 57 (18,7%),
поширена – у 34 (11,5%). Легку форму дифтерії мигдаликів діагностовано у 182
(66,4%), середньотяжку – у 67 (24,5%), до цієї форми ми відносили: плівчасту –
57 (20,8%) та поширену – 10 (3,7%). Тяжка дифтерія мигдаликів зареєстрована у
24 (8,8%) дітей.
Комбіновану форму дифтерії відмічались у 27 (8,9%), Дифтерія мигдаликів
острівцева поєднувалась з дифтерією носа у 3 та з дифтерією гортані у 2 хворих.
Дифтерія мигдаликів плівчаста – із дифтерією носа у 7 та з дифтерією гортані у
3 хворих. Дифтерія мигдаликів поширена тяжка – із дифтерією носа у 4 та з
дифтерією гортані у 7 хворих.
Дифтерія гортані відмічалась у 5 (1,7%) дітей, серед них середньотяжка
(локалізована) – у 2 та у 3 тяжка (поширена) дифтерія гортані.
Таблиця 2.1
Частота клінічних форм дифтерії та тяжкість
Клінічні форми
Легка
Середньотяжка
Тяжка
Усього
абс.
абс.
абс.
абс.
Дифтерія мигдаликів:
- катаральна
2,2
2,0
- острівцеві
176
64,2
176
57,7
- плівчаста
57
20,8
57
18,7
- поширена середньотяжка
10
3,7
10
3,3
- поширена тяжка
24
8,8
24
8,2
Усього
182
66,4
67
24,5
24
8,8
273
89,5
Дифтерія гортані:
- локалізована
40,0
0,7
- поширена
60,0
1,0
Усього
40,0
60,0
1,7
Комбіновані форми:
- дифтерія мигдаликів острівцева + носа
11,1
1,0
- дифтерія мигдаликів острівцева + гортані
7,4
0,7
- дифтерія мигдаликів плівчаста + носа
25,9
2,3
- дифтерія мигдаликів плівчаста + гортані
11,1
1,0
- дифтерія мигдаликів поширена тяжка + носа
14,8
0,7
- дифтерія мигдаликів поширена тяжка + носа + гортані
3,7
0,3
- дифтерія мигдаликів поширена тяжка + гортані
25,9
2,3
Усього
11,1
12
44,4
12
44,4
27
8,9
Усього:
185
60,7
81
26,6
39
12,8
305
100,0
За приведеними даними (табл.2.1) видно, що серед всіх дітей, хворих на
дифтерію, які знаходились під наглядом, переважали хворі на легку форму
дифтерії 185 (60,7%), середньотяжку діагностовано у 81 (26,6%) та тяжку – у 39
(12,8%) дітей.
За віком найбільшу групу із 121 (39,7%) хворих склали діти 7-11 років (табл.
2.2), групи дітей 4-6 та 12-15 років були майже однакові 67 (22,0%) та 71
(23,3%) відповідно. Найменшою була група дітей у віці від 1 до 3 років – 46
(15,1%).
Статевий склад дітей (табл. 2.2) був майже однаковий 164 (53,8%) хлопчиків та
141 (46,2%) дівчаток, але в групі дітей 4-6 років переважала захворюваність
серед хлопчиків 70,1%
Таблиця 2.2
Розподіл дітей хворих на дифтерію за віком, статтю та тяжкістю
Тяжкість дифтерії
Вік
1-3 р.
4-6 р.
7-11 р.
12-15 р
Усього
абс.
46
67
121
71
15,1
21,9
39,7
23,3
Стать
Д
Легка
абс.
11
29
11
37
40
24
25
98
87
185
4,3
5,9
15,5
5,9
20,3
21,9
12,8
13,4
53,0
47,0
60,7
Середньої тяжкості
абс.
13
12
15
17
47
34
81
16,0
4,9
14,8
6,2
18,5
21,0
8,6
9,9
58,0
42,0
26,6
Тяжка
абс.
6
19
20
39
16,2
10,8
15,4
10,3
16,2
16,2
2,7
16,2
48,7
51,3
12,9
Усього
абс.
27
19
47
20
59
64
32
39
164
141
305
58,7
41,3
70,1
29,9
48,0
52,0
45,1
54,9
53,8
46,2
100
Діагноз дифтерії підтверджений бактеріологічно у 278 (91,1%) хворих (рис.2.1),
у 251 (82,3%) виділено токсигенний штам біовару gravis, у 12 (3,9%) – mitis та
у 15 (4,9%) хворих дітей біовар не було ідентифіковано. У 27 (8,9%) дітей
діагноз „дифтерія” було встановлено на основі типової клінічної картини (згідно
визначення стандартного випадку дифтерії, запропонованого Європейським бюро
ВООЗ [340]), даних епідемічного анамнезу (контакт із хворим на дифтерію) та
даних додаткових методів дослідження (виявлення дифтерійного токсину в крові та
зростання титру антитоксичних антитіл в 4-8 разів).
Рис.2.1 Етіологія дифтерії
Рис. 2.2 Збудники виділені з ротоглотки у обстежених дітей
Захворювання у 134 (43,6%) випадків супроводжувалось мікстінфецією:
Corynebacterium diphtheriae в сполученні зі Staphilococus aureus у 62 (20,3%),
з грибами роду Candida у 35 (11,5%), з вірусами (парагрипу, аденовірусів,
РС-вірусів) у 29 (9,5%) та одночасно з стафілокок