РОЗДІЛ 2
УМОВИ, ВИХІДНИЙ МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ
ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Умови проведення досліджень
Основні польові дослідження проводилися на фітопатологічній дільниці
Агрономічної дослідної станції НАУ, лабораторні - на кафедрі фітопатології
Національного аграрного університету, у відділі цитофізіології і клітинної
біології АН України, в Інституті фізіології рослин АН України та на кафедрі
фізичної і біомедичної електроніки Національного технічного університету
України (“КПІ”).
Фітопатологічна дільниця Агрономічної дослідної станції НАУ (рис. 2.1)
розміщена в 50-ти кілометрах південніше м. Києва. Територія дослідної станції
входить в північний агрогрунтовий район Правобережжя Лісостепу. Клімат
місцевості помірно-континентальний. Середньорічна температура повітря, за
даними Білоцерківської метеостанції, становить + 7ОС. Загальна річна кількість
опадів 510 мм. Вегетаційний період з температурою вище + 5ОС становить 210-215
днів [263].
В минулому територія станції була вкрита природною лучно-степовою та лучною
рослинністю, що сприяло утворенню родючих грунтів.
Грунтотворною породою є грубопилуватий лес, багатий (9-10%) карбонатами
кальцію. Ця порода складається переважно з пилуватих часток і містить близько
18% мулу (часток 0,01 мм). На понижених ділянках грунтотворною породою є
лесовидний суглинок, який відрізняється від лесу значним оглеєнням і високим
вмістом карбонатів кальцію (до 20%). На ньому залягають чорноземно-лучні та
лучні грунти.
Водний режим цих грунтів складається за рахунок атмосферного зволоження.
Підгрунтові води в переважній більшості залягають на глибині 6-10 м і тільки в
понижених місцях – 0,6-1,3 м., що і викликає оглеєння чорноземно-лучних і
лучних грунтів.
Найбільші площі станції займають чорноземи глибокі малогумусні та
лучно-чорноземні грунти.
За механічним складом чорноземи глибокі грубопилуваті, легкосуглинкові.
Максимальна кількість частинок за розміром від 0,01 до 0,05 мм складає 57,4%.
Такий високий вміст грубого пилу (0,05-0,01 мм) негативно впливає на їх
структури і сприяє запливанню під час дощів та ущільненню на поверхні після
висихання [261].
За фізико-хімічними властивостями чорноземи глибокі містять 4,7% гумусу.
Реакція грунтового розчину близька до нейтральної (РН – 7,3). Забезпеченість
калієм низька, фосфором – середня.
Для підвищення ефективності родючості чорноземів глибоких заслуговує на увагу
удобрення органічними та мінеральними добривами. Так як ґрунти насичені
основами, з мінеральних добрив більш ефективними будуть кислі форми [262].
Метеорологічні умови проведення досліджень за 1985-2000 рр. наведені в таблиці
2.1.
Дані таблиці свідчать про те, що за 16 років проведених досліджень
спостерігалося різке коливання середньорічної температури повітря, а також
окремі засушливі роки негативно впливали на розвиток ріпаку.
Середньорічна температура повітря по роках знизилася на 0,5 Со, а кількість
осадків зменшилася на 49 мм в порівнянні з середньою багаторічною.
Погодні умови станції в період останніх 5-ти років досліджень були не стійкими.
Відчутний вплив їх було відмічено на озимому ріпаку, на період його вегетації і
перезимівлі. Суха осінь 1995 року, малосніжна зима 1996 року з різким зниженням
середньодобової температури повітря в січні місяці виявилися несприятливими для
перезимівлі і розвитку рослин озимого ріпака. Теж саме можна відмітити і в 1997
році. 1998 рік з теплою середньосніжною зимою для перезимівлі рослин озимого
ріпаку був сприятливим. Тіж самі умови спостерігалися і в 2000 році. А 1999 рік
для перезимівлі рослин ріпаку був специфічним і несприятливим. Випадання снігу
на незамерзлий грунт сприяло масовому випріванню рослин ріпаку, а також
розвитку хвороб, особливо бактеріозу коренів.
Таблиця 2.1
Метеорологічні умови проведення досліджень
(метеорологічний пункт Агрономічної дослідної станції НАУ,
1985-2000 рр.)
Роки
Середньорічна
температура
повітря, Со
Відхилення від
середньої багаторічної, Со
Опади,
мм
Відхилення від середньої
багаторічної, мм
1985
+5,5
-2,0
471,3
-90,7
1986
+6,0
-1,5
566,5
+4,5
1987
+7,0
-0,5
573,0
+11,0
1988
+6,9
-0,6
532,9
-29,1
1989
+5,7
-1,8
616,1
+54,1
1990
+7,8
+0,3
460,1
-101,9
1991
+7,7
+0,2
425,3
-136,7
1992
+6,1
-1,4
479,1
-82,9
1993
+5,9
-1,6
645,9
+83,9
1994
+9,7
+2,2
347,9
-214,1
1995
+6,2
-1,3
606,0
+44,0
1996
+4,9
-2,6
410,0
-152,0
1997
+7,8
+0,3
480,0
-82,0
1998
+6,3
-1,2
581,0
+19,0
1999
+10,5
+3,0
549,4
-126,0
2000
+8,3
+0,8
465,0
-97,0
Середні
+7,0
-0,5
513,0
-49,0
Рис. 2.1 Фітопатологічна дільниця Агрономічної дослідної станції
Національного аграрного університету
За останні роки досліджень також відмічається тенденція підвищення
середньодобової температури і зниження річної кількості опадів, особливо у
весняно-літній періоди. Засушлива весна також впливала на розвиток рослин
відростаючого озимого ріпаку і посіви ярого ріпаку. На рисунку 2.2 представлені
графіки відхилення середньодобової температури повітря та відносної вологості
від середньої багаторічної протягом 1996-2000 рр.. Дані свідчать про те, що за
останні 2 роки спостерігається підвищення середньодобової температури
відповідно на +3 і +0,8ОС в порівнянні з середньою багаторічною і зниження
відносної вологості повітря на 10 і 14%. На рисунку 2.3 представлені графіки
річної кількості опадів у порівнянні з середньою багаторічною. Дані свідчать
про те, що також за останні 2 роки спостерігається зниження кількості опад