Вы здесь

Формування теоретичних основ аудиту

Автор: 
Давидов Григорій Миколайович
Тип работы: 
Дис. докт. наук
Год: 
2007
Артикул:
3507U000022
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АУДИТ ЯК НАУКА, МОЖЛИВІСТЬ І НЕОБХІДНІСТЬ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ ЙОГО ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ
2.1. Аудит - елемент системи фінансового контролю, інструмент захисту інтересів членів громадянського суспільства
Система національного фінансово-економічного контролю є важливим інструментом гарантування національної безпеки України в економічній сфері. Україна почала формувати власну систему фінансово-економічного контролю ще перебуваючи в складі СРСР, коли 16 липня 1990 р. була прийнята Декларація про державний суверенітет України [97] і 3 серпня 1990 р. - Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про економічну самостійність Української РСР" [110]. Самі ці документи визначили зміст, мету та основні принципи економічної самостійності України як суверенної держави. В ньому було закладено підвалини системи фінансово-економічного контролю. Система мала реалізувати контрольну функцію державного управління, без якої не може існувати жодна держава. З того часу минуло вже більш як п'ятнадцять років. На державному рівні проведено велику роботу щодо створення елементів системи національного фінансово-економічного контролю. Проте в цілому систему ще не створено. Тому окремі законодавчі акти або діють розрізнено, або дублюються.
Незалежна Україна успадкувала систему фінансово-економічного контролю колишнього СРСР, орієнтовану на обслуговування потреб власника засобів виробництва - держави та вирішення ідеологічних питань однопартійної системи економічними методами. Така система у свій час була досить ефективною.
Перехід України до ринкових відносин змінив ставлення до питань власності. У лютому 1991 р. набув чинності Закон України "Про власність" від 3 серпня 1990 р. № 142-XII [112], в якому суб'єктами права власності України визначено народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Реальних прав власності набули широкі верстви населення. Почався розвиток підприємств недержавної форми власності, роздержавлення та приватизація державного майна. Такий перебіг подій потребував принципово нових підходів до створення системи фінансово-господарського контролю.
Важливим елементом системи фінансово-економічного контролю стали служби Контрольно-ревізійного управління Мінфіну Української РСР. Ця служба без особливих змін з власним центральним апаратом, майном, розгалуженою системою територіальних органів, висококваліфікованими кадрами функціонувала із самого початку розбудови економіки незалежної України.
Офіційний статус незалежна Україна надала своїй контрольно-ревізійній службі тільки 26 січня 1993 р., коли було прийнято Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" [117]. Закон визначив її статус, функції та правові засади діяльності. Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби Закон визначив здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом та достовірністю бухгалтерського обліку, звітністю міністерств, відомств, державних комітетів, державних фондів, бюджетних установ, а також підприємств і організацій, які одержували кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розробку пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
На державну контрольно-ревізійну службу України покладено функції з контролю за фінансовою діяльністю державних установ, організацій, підприємств, використанням бюджетних коштів усіма суб'єктами господарської діяльності. На національному рівні функції державної контрольно-ревізійної служби обмежені державним сектором економіки, контролем за використанням бюджетних коштів.
Важливим елементом зміцнення системи національного фінансово-економічного контролю України стало заснування Державного казначейства України як системи органів державної виконавчої влади при Міністерстві фінансів. Державне казначейство України функціонує відповідно до Указу Президента України від 27 квітня 1995 р. № 335 "Про Державне казначейство України" [245] і Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590 [198]. Відповідно до Положення на Казначейство покладено такі контрольні та розпорядчі функції:
* організація виконання Державного бюджету України та здійснення контролю за ним;
* управління наявними коштами Державного бюджету та коштами державних позабюджетних фондів;
* управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;
* контроль за надходженням і використанням коштів державних, позабюджетних фондів;
* розробка і затвердження нормативно-методологічних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів.
Отже, на Державне казначейство України покладено також функції контролю за фінансуванням та належним використанням видатків Державного бюджету України.
Важливе місце у системі національного фінансового контролю належить податковому контролю. Відповідно до Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1251-XII [115] контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків, зборів і обов'язкових платежів здійснюється державними податковими та іншими державними органами. Головна роль у підсистемі податкового контролю належить державній податковій службі України, яка діє за Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. №509-ХІІ [111].
Згідно з цими Законами основними завданнями органів державної податкової служби є:
* контроль за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати в бюджетні державні цільові фонди податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неоподатковуваних доходів, установлених законодавством;
* формування та введення Державного реєстру фізичних осіб платників податків і єдиного банку даних платників податків - юридичних осіб;
* контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог за