РОЗДІЛ 2
ЕСТЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИКО-ХУДОЖНЬОГО ПРОЦЕСУ ЯК МЕТОДОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА
2.1. Гносеологічні аспекти категоріального аналізу
Кожна наука у своїй історії проходить через ті етапи, коли необхідно усвідомити себе як певну систему категорій, понять, законів, принципів, та визначити їхнє місце в дослідженні свого предмету. Проблема систематизації та визначення методологічної функції категорій була однією з найважливіших для класичної філософії та естетики. Таким же важливим для них було саме поняття "категорія". Останнє відігравало значну роль, зокрема, у системі марксистської філософії‚ у межах якої склалося традиційне уявлення про категорії як найбільш загальні поняття‚ що виражають універсальні форми буття та пізнання. У марксистській філософії категорії традиційно визначалися як узагальнене відбиття об'єктивної реальності. Таке визначення можна було знайти практично у всіх монографіях‚ підручниках та словниках.
Природна для будь-якої науки необхідність усвідомлення місця філософії в системі культури (особливо - сучасної культури)‚ з'ясування співвідношення філософії та світогляду‚ і‚ водночас‚ становлення культурологічного підходу в наукових дослідженнях‚ призводили до виокремлення різних типів категорій. Але різна позиція в розумінні такого співвідношення обумовлювала й різне тлумачення типів категорій. Певну роль тут зіграли різні точки зору на місце філософії в системі культури. У теоретичному плані такі спроби означали розкриття характеру співвідношення понять "культура"‚ "світогляд"‚ "філософія".
Розмежування цих понять зумовило виокремлення категорій культури‚ категорій світогляду‚ категорій філософії. Причому розуміння категоріальності культури та світогляду відштовхувалося від категоріальності філософії‚ котра завжди розглядалася як іманентна риса філософського знання.
І ще одне уточнення. Виокремлюючи категорії культури‚ дослідники мають на увазі, як правило, духовну культуру. У цьому аспекті показовою є точка зору В.С. Стьопіна, який зазначає: "Основи культури являють собою найбільш узагальнену систему світоглядних уявлень та настанов‚ котрі формують цілісний образ людського світу" [297, с. 269]. У свою чергу‚ категорії культури є такими формами‚ у котрих реалізуються такі уявлення [297, с. 269 - 270]. Категорії культури - це "світоглядні універсалії‚ що систематизують та акумулюють набутий людський досвід"‚ що "визначають спосіб осмислення‚ розуміння та переживання людиною світу" [297, с. 270]. Далі вчений розширює зміст категорій і зазначає‚ що "...категоріальні структури виявляють себе у всіх проявах духовної та матеріальної культури суспільства того чи іншого історичного типу..." [297, с. 275].
Щодо філософії‚ то В.С. Стьопін‚ погоджуючись із точкою зору М.К.Мамардашвілі‚ стверджує‚ що "філософія являє собою рефлексію над основами культури" [297, с. 269]‚ а філософські категорії є раціоналізацією "універсалій людської культури (категорій культури)" [297, с. 283].
Протягом кількох десятиріч проблеми категорій були головним предметом досліджень київської філософської школи: П.В. Копнін, В.І.Шинкарук, М.О. Булатов, В.Г. Табачковський та ін. зробили значний внесок у розробку категорій як вузлових моментів логіки, діалектики та теорії пізнання. Одними з найважливіших для київських філософів були проблеми категорій культури. Підтримуючи загальну для філософії та культурології тенденцію дослідження категорій як універсальних, граничних за своєю загальністю родів сущого у сфері природи, суспільства та людського мислення [329, с. 6], підкреслимо, що в дисертаційному дослідженні ми розглядаємо категорії на рівні філософської рефлексії, як "категоріальні поняття" [Там само].
Ми виходимо з того, що категорії є найбільш загальними поняттями, що відбивають найсуттєвіші сторони, риси, аспекти досліджуваного об'єкту. М.О. Булатов зазначав, що найважливішими сутнісними рисами категорій, на відміну від понять, є "членування і синтезування" [46, с. 56], "без них жодна категорія як така взагалі не існує; якщо ці функції від неї відділити, вона втрачає свій характер і стає поняттям" [Там само].
Стосовно співвідношення категорії та поняття ми погоджуємося з тим, що не кожне поняття є категорією, але будь-яка категорія є поняттям, якщо мати на увазі поняттєвість як характерну рису людського мислення, як смислонесучий елемент мови. Між тим, зазначене співвідношення має для сучасної науки, на нашу думку, скоріше академічний характер. У реальній науковій практиці, у кожному конкретному випадку категоріального аналізу набагато більше проблем виникає в площині співвідношення категорій та понять з термінами.
Категоріальна проблема має два органічно пов'язаних аспекти: смисловий і термінологічний. Як зауважує Н.С. Автономова, "у слові мені цікаво те, що є поняттєвим, а в понятті те, що є словесним..." [3, с. 13]. Розмірковуючи про завдання розвитку філософської мови, Н.С.Автономова підкреслює специфіку сучасної наукової ситуації, котра зумовлена тривалим (більш, ніж півстоліття) пануванням марксистської філософської мови, що, певною мірою, було перепоною для засвоєння дореволюційної вітчизняної та сучасної західної філософії. Це панування потребувало безумовного "перекладу" всього цінного, що можна було б знайти в "до- не-, або пост-марксистських концепціях", у межі марксистських понять і тим самим визначало край вивченню інших можливостей думки [3, с. 15]. Н.С.Автономова звертає також вагу на неточність перекладу гегелівських, марксових текстів, що зумовлювало спрощений погляд на певні сутнісні аспекти.
Смислова (поняттєва) і термінологічна (словесна) сторони пов'язані між собою таким чином, що смисли "переростають", "переповнюють" терміни, внаслідок чого ті категорії, котрим відповідають ці терміни, перестають виконувати свою категоріальну роль, а саме: розкривати сутнісні риси предмету науки.
Категоріальний аналіз по суті має інтерпретаційний характер. Переосмислення понятійно-категоріального апарату естет