Ви є тут

Обґрунтування шляхів підвищення тривалості продуктивного використання молочної худоби.

Автор: 
Шкурко Тетяна Петрівна
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0508U000072
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Коротка характеристика технологій виробництва молока в базових
господарствах
Експериментальна частина досліджень проведена на базі великих агроформувань з
розвиненим молочним скотарством Харківської і Дніпропетровської областей:
дослідне господарство «Кутузівка» Інституту тваринництва УААН, дослідне
господарство «Червоний Шахтар» Інституту тваринництва центральних районів УААН,
племзаводи «Чумаки» і АТЗТ «Агро-Союз». Молочні ферми і комплекси цих
сільгосппідприємств мають різні технологічні і планувальні рішення залежно від
концентрації поголів’я, структури стада, способу утримання та типу забудови.
Тому у своїй праці надаємо коротку характеристику господарств і прийнятих
технологій виробництва молока.
Дослідне господарство «Кутузівка» передано Інституту тваринництва в 1961 році,
де на території площею у 12 га було побудовано і здано до експлуатації в 1962
році молочний комплекс на 1100 корів і 600 голів молодняку з безприв’язною
системою утримання.
Технологією передбачено цілорічне безпасовищне, стійлове, вільно-вигульне,
роздільне великогрупове утримання на глибокій довгонезмінній солом’яній
підстилці з використанням вигульно-кормових майданчиків.
При проектуванні комплексу було прийнято однотипне будівничо-планувальне
рішення для всіх тваринницьких приміщень, крім ізолятора. Всі вони трипрогінні,
шириною 18 м та довжиною 60 м і 120 м, з несучими цегляними стінами і з
бетонованою підлогою. У торцевих стінах корівників є двоє дверей для виїзду
бульдозера, а у повздовжній – вісім дверей для виходу на вигульно-кормові
майданчики. Висота корівника до перекриття (з урахуванням 1 м підстилки з
гноєм, що нагромаджується за рік) становить 3,3 м. Тюковану солому для
підстилки зберігають на горищах, завантажують її транспортером ТТ-4, а скидають
для підстилки з розрахунку 5 кг на голову за добу через шахти.
Гній із корівника видаляють раз у рік гусеничним бульдозером типу
Д-444. Потім через стаціонарну естакаду його завантажують у транспортні засоби
для вивозу на поля.
Доїння корів дворазове у доїльному молочному блоці на автоматизованих доїльних
установках УДА-16А. Напування тварин з групових автонапувалок АГК-4 з
електропідігрівом води у зимовий період.
Кормовий клин в господарстві складає 53,8 % ріллі або 1525 га. У кормовій
групі багаторічні трави займають 49,4 %. Щорічно на корову заготовлюється до 55
ц кормових одиниць. За останні роки науковцями і спеціалістами господарства
впроваджено у виробництво однотипову годівлю тварин кормосумішами,
автоматизовані комп’ютерні технології управління стадом та ведення племінного
обліку.
Склад розроблених кормосумішей диференційовано на два рівня молочної
продуктивності: середній 4700-5100 кг молока за рік або 13-14 кг добового надою
і високий – 6200-6500 кг молока за рік або 17-18 кг добового надою. Тому все
поголів’я корів відповідно до рівня продуктивності розділено на два сектори:
основний контингент корів із середньою продуктивністю 4-5 тис. кг молока і
сектор високопродуктивних корів з річною продуктивністю 6000-7000 кг молока і
вище.
Кормосуміші для високопродуктивних корів мають більш високу концентрацію
доступної для обміну енергії, протеїну, легкозасвоюваних вуглеводів, макро- і
мікроелементів, вітамінів, при одночасному зниженні концентрації клітковини за
рахунок виключення соломи із складу кормосуміші та збільшення кількості сіна,
комбікорму, зерносінажу, меляси.
Надій на корову за 2005 рік становив 5760 кг молока з вмістом жиру 3,8 %. На
виробництво 1 ц продукції витрачається 0,95-1,02 ц кормових одиниць.
Господарство має найнижчу в Україні собівартість 1 ц молока – 32-36 грн.,
рентабельність виробництва становить 57-80 %.
Племзавод «Червоний Шахтар» засновано в 1931 році у степовій зоні
Придніпровського підвищення на водорозділі рік Інгулець та Саксагань на
північно-західний бік від міста Кривий Ріг. Центральна садиба господарства
розташована у с. Вільне, що розміщене на лівому березі ріки Інгулець.
Загальна земельна площа дослідного господарства 3178 га, в тому числі ріллі –
2783 га. Під кормові культури за 1995-2000 роки відводилось в середньому 48,8 %
орної землі або 1364 га. Зрошувальних земель – 457 га.
Основний напрямок господарської діяльності – це відтворення племінних тварин
червоної степової породи, а з 1992 року і худоби чорно-рябої голштинської
породи. На момент досліджень загальне поголів’я великої рогатої худоби складало
634 гол., у тому числі 400 корів, з них 214 корів червоної степової та
англерської порід і 186 корів голштинської породи. Додаткова галузь – племінне
свинарство великої білої породи.
Згідно з державною Програмою створення нових високопродуктивних стад,
племінний завод внесено до переліку базових господарств з розведення
затвердженого у 2004 році придніпровського зонального типу української
чорно-рябої молочної породи, пристосованого до кліматичних та технологічних
умов регіону.
У господарстві прийнята типова технологія виробництва молока з прив’язним
утриманням худоби і використанням літнього табору та пасовищ. Доїння у літньому
таборі проводять на лінійних доїльних установках з прив’язуванням корів на
період доїння. У зимовий період тварин утримують на прив’язі в стійлах з
використанням підстилки і обов’язковою прогулянкою на вигульному майданчику.
Глибокотільних корів до 10-14 днів до отелення та новотільних до 10 днів після
отелення утримують у родильному відділенні, а дійних на різних місяцях лактації
й сухостійних – у виробничих групах, закріплених за оператором машинно