РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал та методи експериментальних досліджень
На тлі змодельованої різної реактивності організму в експерименті було вивчено динаміку показників вегетативної нервової системи та особливості перебігу екпериментального пародонтиту в залежності від динаміки показників вегетативної нервової системи.
На 45 дорослих безпорідних собаках вагою 8-12 кг виконані експериментальні дослідження. Собаки є традиційними лабораторними тваринами, близькими за характером фізіологічних процесів до людини. Цим зумовлений їх вибір як об'єкту дослідження [137]. Крім того, саме на собаках були відпрацьовані моделі пародонтиту, які обрано для дослідження.
Собаки були розподілені на 3 групи. В 1-й групі (15 собак) лікарські препарати, що порушують реактивність організму, не застосовувалися (нормореакція організму). Тваринам даної групи "плацебо" вводили фізіологічний розчин. В 2-й групі (15 собак) тваринам за схемою внутрішньом'язово вводили імуностимулятор ліпополісахаридної природи - пірогенал в дозі 10 мкг/кг/добу. При цьому перші 7 діб препарат вводили щодня, в подальшому - кожні 4 доби. Всього 28 діб. Так моделювали гіперреактивність організму. В 3-й групі (15 собак) тварини за тією ж схемою ентерально отримували імунодепресант - азатіоприн в дозі 1,5 мг/кг/добу. Так моделювали гіпореактивність організму [13].
Контроль за станом реактивності організму проводили на 1-у, 4-у, 7-у, 15-у доби від початку експерименту за рівнем в крові адренокортикотропного гормону (АКТГ), адреналіну (Ад), кортизолу (Кз) [138, 139]. Радіоімунним методом визначали АКТГ (фірма "Oris", Франція), Кз (інститут біоорганічної хімії АН Білорусії), Ад - методом роздільного дослідження адсорбцій на окислі алюмінію [13, 15].
На 1-у добу експерименту собакам за відомою методикою відтворювали модель пародонтиту [140]. Під загальним наркозом відшаровували слизову оболонку в області шийки зуба з руйнуванням зубо-ясеневого прикріплення на глибину 2 мм. Для того, щоб глибина створених таким чином пародонтальних кишень була однаковою у всіх випадках використовували градуйований скальпель. У створену пародонтальну кишеню вводили подрібнений зубний камінь вагою 25мг і фіксували його в прицервікальній області зуба за допомогою композиційного матеріалу терміном на 28 діб.
Початково, на 14-у і 28-у доби експерименту у собак оцінювали стан тканин пародонта [141].
Проводили реєстрацію наступних параметрів:
- колір ясен: блідо-рожевий, гіперемія;
- контури ясен: загострена форма міжзубних сосочків, валикоподібне потовщення сосочків;
- індекс кровотечі ясен (H. R. Muhlemann, S. Son, 1971):(в балах за власною модифікованою шкалою);
- консистенцію ясен: пружна, пастозна;
- атрофію ясеневого краю (визначається в мм по величині оголення кореня зуба);
- наявність гноєтечі: ні, гній виділяється при натисненні на основу кишені, гній виділяється мимовільно;
- глибину і кількість ексудату пародонтальних кишень (за допомогою пародонтального зонда і стандартних смужок фільтрувального паперу шляхом вимірювання площі ділянки, що просочилася ексудатом в мм2) (Brill, 1958);
- рН ексудату пародонтальних кишень;
- рухливість зубів (Fleszar, 1980);
- індекс папілярно-маргинально-альвеолярний (ПМА) (S. Parma, 1960);
- пародонтальний індекс (ПІ) (A. Russel, 1965);
- гігієнічний індекс (ГІ) ( Ю. А. Федоров, В. В. Володкина, 1970);
- пробу Шилера-Пісарєва;
- вакуумну пробу у фронтальній ділянці (В.І. Кулаженко, 1960).
Параметри обрано за їх високу інформативність і відтворюваність для контролю перебігу запального процесу в пародонті [141].
На 28-у добу моделювання пародонтиту у всіх тварин оцінювали функціональний стан вегетативної нервової системи, а потім проводилися заходи традиційної локальної терапії пародонтиту. Вона складалася з гігієнічної обробки порожнини рота, усунення факторів, що травмують (фіксаторів з композиційного матеріалу, м'яких та твердих зубних відкладень), вишкрябування грануляційної тканини з пародонтальних кишень та зрошування рани розчинами антисептиків (0,05% хлоргексидина біглюконат) [142].
Вивчення функціонального стану вегетативної нервової системи на тлі зміненої реактивності проводили за трьома основними параметрами: загальним тонусом, вегетативною забезпеченістю, вегетативною реактивністю діяльності організму. З цією метою використовували методику варіаційної пульсометрії з аналізом електрокардіограм (ЕКГ) [143]. Даний метод базується на концепції про серцево - судинну систему як індикатор адаптаційно - пристосувальної діяльності цілісного організму. При цьому зміна ритму серцевих скорочень - універсальна реакція організму у відповідь на будь-яке навантаження. Але середня частота пульсу - результат багатьох впливів різноманітних регуляційних механізмів на апарат кровообігу. За допомогою математичного аналізу ритму визначали складові вегетативного гомеостазу організму шляхом аналізу тривалості інтервалів R - R, та її варіацій. Інформація, яка отримана таким чином, вказує на зміни реактивності синусового вузла в зв'язку з дихальними коливаннями тонусу симпатичного та парасимпатичного відділків ВНС, і про переважання одного з них.
За допомогою апарату ЕКГ-1Т-04, модель 17 послідовно реєстрували 100 кардіоінтервалів R - R в другому стандартному відведенні. На основі отриманих електрокардіограм складалися динамічні ряди тривалості інтервалів R - R, які вивчалися за допомогою декількох показників ритму серця:
* моди (Мо, с) - величини найбільш частого показника R - R в секундах;
* амплітуди моди (АМо, %) - величини найбільш частого показника R - R, який виражався в процентах від числа кардіоінтервалів, що аналізуються;
* дісперсії показників (ДЧ, с) - різниці між максимальним та мінімальним значеннями R - R.
Фізіологічний зміст цих параметрів полягає в тому, що вони відображають вплив центрального контуру регуляції по нервовим (АМо, ДЧ) та гуморальним (Мо) каналам. При цьому АМо відображає активність симпатичн