РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ СИСТЕМИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА КРАЇНАМИ–ЧЛЕНАМИ
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
2.1. Організаційно – правові засади зовнішньої торгівлі між Україною та
країнами–членами Європейського Союзу
В організації світового торговельного простору великого значення набули різні
міждержавні організації, серед яких найбільш універсальними виступають
Конференція ООН із торгівлі та розвитку (ЮНКТАД [1 Від скороченої офіційної
назви UNCTAD (United National Conference Trade and Development);]) та СОТ.
ЮНКТАД є одним із спеціалізованих органів ООН до складу якого автоматич-но
входять усі її члени. У рамках переговорів, що проводились під егідою ЮНКТАД
було прийнято: “Принципи міжнародних торгових відношень та торговельної
полі-тики” (1964), що дозволило кодифікувати усе позитивне у сфері міжнародної
торго-вельної політики та Генеральну систему преференцій (1970), яка
запровадила піль-говий митний тариф щодо експорту слаборозвинутих країн світу
[238, р. 11]. Запро-вадження “Правил міжнародного арбітражу” (1976) дозволило
чітко визначити процедуру правового вирішення спірних питань ЗТ.
СОТ є найбільш впливовою торговою організацією у світі, що інкорпорувала, у
відповідності до рішення Марракешської міністерської конференції (15.04.1994
р.), угоди та документи, підписані у рамках ГАТТ [2 За міжнародним правом ГАТТ
(1947) є лише системою акцесійних угод [255, р. 37-38]. Основ-ним її недоліком
була відсутність наддержавних органів управління та системи санкцій, які може
застосувати будь–яка міжнародна організація до своїх членів, що не виконують
взятих на себе зобов’язань. Після постання СОТ і підписання відповідних угод
остання отримала відповідний механізм контролю і покарання.] [239, р. 881]. До
її складу входять 141 країна світу, у тому числі всі держави–члени ЄС та окремо
Комісія Європейсь-кого Союзу (КЄС). Фактично цей корпус законодавчих актів
формує lex mercatoria сучасної ЗТ світу, адже на країни–члени СОТ припадає
понад 4/5 міжнародної тор-гівлі. Водночас не слід забувати, що половина
світової торгівлі відбувається у рам-ках окремих мегареґіональних економічних
об’єднань, де діють власні закони.
У відповідності до засад ГАТТ, країни–учасниці цього переговорного процесу
визнають: 1) рівність між національними виробниками та імпортерами (стаття
(ст.) ІІІ цієї Угоди); 2) заборону щодо використання демпінгу (ст. VI); 3)
уникнення регла-ментації субвенцій, окрім торгівлі промисловими товарами (ст.
XVI) та процедури контегування у ЗТ між собою за виключенням
сільськогосподарської продукції (ст. XI), а також у випадках окремо визначених
ст. ХІХ. Принциповим відхиленням від принципів лібералізму є вільне право
кожної країни–учасниці ГАТТ регулювати: рівень та суми субвенцій, норми і
технічні стандарти, систему закупівлі громадського сектора [255, р. 87].
Водночас починаючи з 1986 р. застосування останнього значно звужено через
наявність певної вартісної межи таких контрактів, при перевищені яких вступає у
силу ст. ІІІ ГАТТ. З метою дотримання виконання підписаних угод країни–учасники
цього договірного процесу можуть застосовувати проти порушника систему заходів
зазначених у § 2 ст. ХХІІ ГАТТ.
За домовленостями, прийнятими у рамках останнього Уругвайського раунду
(1986–1994), починаючи з 1994 р. запроваджено безмитну торгівлю у межах СОТ за
наступними товарами: масло вершкове, лікеро–горілчані вироби, будівельні та
медич-ні матеріали, фармацевтична продукція, сталь, сільськогосподарський
реманент. Детальніше рішення ГАТТ/СОТ у цій сфері подано у [191, с. 6-31,
41-59].
Важливою подією недалекого майбутнього у ЗТ стане поступова ліквідація квот на
імпорт текстильної продукції до розвинутих держав світу (2005), які діють, у
рамках СОТ, починаючи з 1974 р. щодо 50 країн — основних експортерів цих
товарів, у відповідності до останньої редакції “Угоди стосовно міжнародної
торгівлі текстиль-ною продукцією” (АМФ [3 Від скороченої офіційної назви AMF
(Accord multifibres).]) [238, р. 11, 17]. Цього було досягнуто в обмін на
виклю-чення з порядку денного Сіетлського раунду (розпочатого у 1999 р.)
питання лібера-лізації морського транспорту та торгівлі продукцією сталепрокату
[238, р. 18].
ЄС і система ГАТТ/СОТ. У повній відповідності до § 5 ст. XXІV ГАТТ, де
“визнаються зони вільної торгівлі та митні союзи як виключення з принципу
найбіль-шого сприяння”, було підписано Римську угоду про утворення
Європейського еконо-мічного співтовариства (ЄЕС) (1958). Водночас, у § 4 ст.
XXІV ГАТТ зазначається, що країни–учасниці СОТ при створенні митного союзу чи
зони вільної торгівлі не повинні запроваджувати митні тарифи вищі за ті, що
діяли до появи відповідних міждержав-них утворень. Саме тому у рамках ГАТТ було
проведено раунд Діллона (1960–1961) щодо зовнішньоторговельної суті ЄЕС,
особливо чинності його єдиного зовнішнього тарифу та загальнокомунітарної
аґрарної політики [255, р. 42]. Це тлумачення знайшло своє відображення у
прийнятті відповідного роз’яснення КЄС щодо суті ЄЕС (1986).
Через тиск із боку групи країн на чолі зі США, під час Уругвайського раунду
ГАТТ, ЄС прийняв на себе зобов’язання щодо обмеження існуючого рівня субвенцій
власного експорту до третіх країн, ревізії діючої системи захисту внутрішнього
ринку і зменшен-ня рівня митних ставок. Зважаючи на це, КЄС переглянула всю
свою систему дій у цій сфері та прийняла рішення спрямувати зусилля на
зменшення обсягів виробництва аґ-рарної продукції в ЄС до рівня
самозабезпечення (Брюссельська угода, 1992). Водночас було збережено право
справляння мита у розмірі 274,0 за імпортованим
- Киев+380960830922