РОЗДІЛ 2. ПОХОДЖЕННЯ РОДУ БІЛОЗЕРСЬКИХ В СВІТЛІ «НОВОЇ СІМЕЙНОЇ ІСТОРІЇ»
2.1 Походження та структура роду
Помітне місце в переліку українських родів, з яких вийшло чимало видатних
особистостей, які зробили значний внесок не лише в українську, але й в
російську та загальносвітову культуру належить і роду Білозерських. Однак
питання походження даного роду раніше не вивчалося дослідниками.
При з’ясуванні походження будь-якого роду слід звернути увагу на важливу
складову “іменної формули” – прізвище. Наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст.
цей термін тлумачився як “сім’я ” та “рід”, а не як назва роду. Відомо, що
найчастіше прізвища походили від імені батька або відповідали назві маєтку.
Проте відомі й інші способи утворення прізвищ. Так розповсюдженою формою
утворення прізвищ було повторення назви місцевості, з якої походив
родозасновник. Враховуючи патронімію прізвища Білозерські, можливо, на нашу
думку, висунути дві версії походження роду: з одного боку, цей рід можна
вважати автохтонним, однак таким, що змінив місце проживання з Південної
частини України (наприклад, сучасна Херсонська область, де знаходиться Біле
озеро, від якого могло піти прізвище Білозерські) або з Київщини (де також
присутня співзвучна топографічна назва) на Чернігівщину; з іншого боку, рід
Білозерських може походити з теренів Російської імперії з Білозерського
князівства, яке відокремилося в ХІІІ ст. з Володимиро-Суздальського
князівства.
При вирішенні проблеми походження роду Білозерських необхідно враховувати
наявність у даного роду родового знаку – герба, який також несе певну
інформацію. Герб даного роду, який отримав право на дворянство по вислузі у
військовій службі, був Височайше затверджений і внесений до ХVІІІ частини
“Общего гербовника дворянских родов Российской империи”, який затверджено
Сенатським Наказом № 22516 від 18. 04.1807 р. [240, 21-22; 368, 224]. Головна
частина герба – срібний щит, хвилеподібно перетятий, тобто поділений на дві
частини; верхня частина містить тесак, розміщений на червленому тлі, який
символізує військову службу володарів герба, нижня частина щита вміщує дев’ять
лазурових риб, тобто в даному випадку гербові фігури, які символізують озеро і
вказують на родове прізвище (гласний герб). Щит увінчаний дворянським
коронованим шоломом. Герб Білозерських завершений надшоломником, а по боках –
наметами, кольорова гама яких означає: лазуровий – вірність, чесність,
бездоганність та чесноту; червлений – любов, мужність, сміливість та
великодушність. Зображений на надшоломникові малоросійський козак, ймовірніш за
все, вказує на українське походження цього роду. Девіз герба – “Долг воина –
отвага” – підтверджує готовність представників роду нести військову службу
[368, 364-368; 294, 12]. Таким чином, враховуючи вищезазначене, можемо
стверджувати більшу вірогідність першої версії походження роду, тобто вважати,
що даний рід має українські корені.
Перше генеологічні дослідження вивчення родоводу Білозерських були здійснені Г.
Милорадовичем при складанні Родовідної книги Чернігівського дворянства. Рід
складався з п’яти поколінь і налічував 23 особи чоловічої статі (сумарна
кількість з двох гілок, однак ця інформація подана на різних сторінках),
вміщено інформацію про службовий шлях та про дружин деяких представників роду;
вказані нащадки жіночої статі (але не подано інформації про Любов Михайлівну
Білозерську та щодо їх шлюбів). Інформація подана лише про чоловіка
О.М.Білозерської П.О.Куліша [243, 237, 288].
В.Л. Модзалевський в своїй праці “Малоросійський родословник” не подав розпису
роду Білозерських. Однак ним були допущені певні неточності при описанні інших
родів, представники яких вступали у шлюб з членами роду Білозерських.
Наприклад, Георгій Білозерський у листі до В.Модзалевського вказує, що “на стр.
98 № 33 напечатано ошибочно Елена Ивановна вместо Елены Николаевны, моя бабушка
и сестра Виктора Николаевича [Забелло] стр. 89, № 72, необхідно зазначити, що
цю помилку допущено і в праці Г. Милорадовича. Затем на стр. 501, №16
упоминается о Прасковии Григорьевне Костенецкой, замужем за Владимиром
Пантелеймоновичем Забеллой стр. 83 – 84 №39 [245, 83-84]. Означенная Прасковия
Григорьевна вышла замужем вторым браком за Данила Васильева Белозерского, отца
мужа Елены Николаевны Забелло” [82]. Завдяки цим шлюбам, а також шлюбові Миколи
Миколайовича Забіли (рідний брат Віктора Миколайовича Забіли) з Надією
Михайлівною Білозерською [245,89] рід Білозерських поріднився зі старовинним і
видатним українським родом Забіл [279, 137]. Саме цей рід зробив великий
персональний внесок у козацьке державотворення. Також рід Білозерських був
споріднений і з іншими визначними козацько-старшинськими родами: Силевичами,
Рибами, Соханськими, Полуботками, Костенецькими, Кулішами та іншими. Про
спорідненість з цими родами можна дізнатись з листа О.М. Білозерської-Куліш до
адвоката І.Л. Шрага: "Вам посилаю отповідь мого близького родича Ів. Ів.
Білозерського, (…) батька Льва Ів. Білозерського: "Родство с Полуботками идет
разумеется по линии Вашей матери и моей бабушки. Белозерские здесь ни при чем.
Марина Максимовна, урожденная Соханская, была дочерью Полуботковны, вышедшей
замуж за Соханского. Неизвестно, впрочем, была ли Полуботковна дочерью или по
крайней мере близкой родственницей Гетьмана, т.к. фамилия Полуботков была очень
распространенная в Малороссии… У Марины Максимовны были четыре дочери: Марья
Николаевна (Сребдольская), Надежда Николаевна (Забелло, моя бабушка), Анастасия
Николаевна (Дуброва) и Ульяна Николаевна (Силевич, Ваша бабушка).
- Киев+380960830922