Вы здесь

Відомчі засоби масової інформації у формуванні правосвідомості співробітників органів внутрішніх справ України

Автор: 
Легеза Юлія Олександрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U003391
129 грн
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ПРАВОВИЙ СТАТУС
ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ МВС УКРАЇНИ

2.1. Відомчі засоби масової інформації в системі засобів масової інформації України

Розвиток інформаційного простору України зумовив наявність значної кількості засобів масової інформації, що складають певну систему та структуру. Дослідження системи засобів масової інформації в межах даного дисертаційного дослідження необхідно для визначення місця відомчих мас-медіа і потребує проведення аналізу з таких напрямків:
1) визначення системи засобів масової інформації України;
2) характеристика відомчих мас-медіа у системі масової інформації України.
Система засобів масової інформації - це сукупність відповідних компонентів, які виникли в різні історичні періоди (преса, кіно, радіомовлення, телебачення, інші аудіовізуальні комунікації) та є її структурною стороною [72, с. 7].
ЗМІ складають переважну частину масової комунікації. Під масовою комунікацією ми розуміємо процес розповсюдження соціальної інформації за допомогою системи ЗМІ на велику і розташовану в різних місцях аудиторію, який є особливим видом соціального спілкування - масового [73, с. 327].
Масова комунікація здійснюється в масштабах всього суспільства, виступає найважливішою умовою суспільного розвитку та організації.
Засоби масової інформації поєднуються у відносно самостійну систему, що характеризується багатоманітністю компонентів (зміст, засоби, форми, методи, кадри, функції та ін.) і певними рівнями організації та формування (в країні, регіоні, на виробництві тощо). Як слушно зазначає В.І.Жиленков цілісність системи засобів масової інформації - не її природна властивість, а є наслідком відображення інформаційних потоків у суспільстві, що виражаються у прямому і зворотному зв'язку [74, с. 350]. Цілісність системи засобів масової інформації доводиться єдністю функцій, що ними виконується під час своєї діяльності.
Дослідженням функцій системи ЗМІ займалися В.C. Коробейников [75], Б.А.Грушин [76, с. 85-87], А.Л. Петроченко [77, с. 70], A.A. Чічановський, В.І. Шкляр [78, с. 62], Л.С. Школьник [79, с.4-6] та інші. Аналізуючи праці, дисертант вважає, що такий широкий спектр підходів до функцій засобів масової інформації обумовлений вибором критеріїв типологізації цілей діяльності ЗМІ, що покладені в основу визначення функцій. І.Г. Ненов виділяє такі функції ЗМІ: 1) інформування; 2) розповсюдження та формування культури; 3) агітаційно-пропагандистська; 4) освітянська [80, с. 79].
Можна погодитися з Б.А. Грушиним, який у відповіді на запитання, як може реалізуватися діяльність ЗМІ щодо формування правосвідомості особи визначає п'ять основних функцій:
1) інформування, що обумовлює збільшення обсягу знань та зміни в складі знань у індивіда, якому передається інформація і який виступає у ролі суб'єкта управління. Знання (рівень інформованості) є важливим чинником, що детермінує поведінку індивіда у суспільстві, характеризує його діяльність, соціальну активність тощо;
2) виховання, що впливає на формування інтенсивності або спрямованості певного типу настанов (ціннісних орієнтацій) у індивіда, представника аудиторії, на якого передається інформація;
3) організація поведінки, що збігається з припиненням, зміною або інспіруванням будь-якої дії індивідом, представником аудиторії, на яку передається інформація;
4) створення певного емоційно-психологічного тонусу аудиторії. Як відомо, зміна комплексу психологічних, фізіологічних та інших характеристик (втоми, підвищеної роздратованості, поганого настрою) досягається різними шляхами, в тому числі за допомогою ефектів відволікання, розсіювання чи перенесення уваги, створення ситуації для виходу почуттів, переживання тощо;
5) комунікації, що зумовлює підсилювання, підтримку чи навпаки - послаблення зв'язків між індивідами, представниками аудиторії, на яку розповсюджується інформація, а також між представниками аудиторії та соціальними інститутами суспільства.
Слід підкреслити, що з усіх перерахованих функцій провідною є функція інформування, оскільки вона створює необхідні умови для реалізації інших функцій. На думку Б. Фірсова, інформуючи, текст навчає, орієнтує, формує уявлення та образи, цінності та настанови, програмує діяльність людини [81, с. 103].
Розповсюджуючи соціальну інформацію, ЗМІ здійснюють важливі соціальні функції, обумовлюючи, поряд з іншими чинниками, процес соціального розвитку індивіда у суспільстві. Відмінність ЗМІ від інших соціальних інститутів полягає не лише у формі вираження та розповсюдження соціальної інформації, а також, щодо діяльності ЗМІ, у масштабах та оперативності реалізації означених функцій.
Система ЗМІ може бути класифікована за способом подачі інформації на:
1) електронні ЗМІ, що включають телебачення, радіомовлення та веб-сайти;
2) друковані ЗМІ (преса).
Слід підкреслити, що специфічні властивості та характерні комунікативні форми з компонентів системи ЗМІ випливають з їх технічної природи та особливостей. Так, властивість синхронного і безмежного розповсюдження інформації, відтворення живої мови й акустичних картин дійсності, високий ступінь оперативності, виникнення у слухачів ефекту співучасті, присутності на місці події і більша, порівняно з пресою, сила емоційного впливу на людину, багатоманітність можливостей прийомів передач у будь-яких умовах визначають основні риси радіомовлення.
Специфічні властивості телебачення визначаються передачею звуку, зображення та аудіовізуальних образів, які сприймаються одночасно органами сприйняття людини (зором і слухом) та безпосередньо пов'язані з емоційною сферою її свідомості. Миттєвість, характер спілкування, який продиктований умовами сприйняття телебачення в домашній обстановці, програмність, яка виявляється в сукупності передач, додають вирішального впливу на особистість.
У зв'язку з цим переосмислюються і трансформуються суттєві ознаки друкованих органів, а саме:
- системність у подачі інфор