РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Матеріалом для роботи стали результати спостереження та лікування 58 хворих на
макродактилію стопи, які лікувалися у клініках Інституту травматології та
ортопедії Академії медичних наук України та Республіканській дитячій
спеціалізованій лікарні “ОХМАТДИТ” за останні 30 років.
Розподіл хворих за віком та статтю надається у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на макродактилію за віком та статтю
Вік хворих, роки
Стать
Всього
чоловіча
жіноча
Немовлячий (до року)
10
Пізній післянатальний (1 – 3)
13
Дошкільний (4 – 7)
16
Молодший шкільний (8 –14)
11
16
Старший шкільний (15 – 17)
Юнацький (18 – 21)
Дорослий
Всього
24
34
58
Особисто автором або за її участю прооперовано 36 хворих за 1992–2005 роки.
Патоморфологічне, біомеханічне та імунологічне дослідження проведені на базах
відділів патоморфології – керівник проф. Бруско А.Т., реабілітації та
функціональної діагностики – керівник канд. мед. наук Рой І.В. та імунології -
керівник проф. Астахова В.С. ІТО АМН України.
Патоморфологічні препарати консультовані проф. Бруском А.Т. Біомеханічне
дослідження та аналіз результатів проведені за допомогою інженера Драч Л.О.
Імунологічні дослідження та оцінка результатів проведені за допомогою канд.
мед. наук Панченко Л.М.
2.1. Клініко-рентгенологічне обстеження хворих на макродактилію стопи
При клінічному обстеженні виясняли скарги та проводили збір анамнезу у батьків.
До основних скарг відносилися: незадовільний косметичний вигляд стопи (58
хворих), порушення ходи (10), труднощі у підборі взуття (52), прояв комплексу
неповноцінності у дітей, починаючи з 4 років (22 хворих), рецидиви пароніхій
(2), грибкові ураження нігтьових пластинок (4).
Із анамнезу виясняли екологічні умови місця проживання, умови праці батьків,
наявність захворювання у період вагітності, особливо у перші два місяці, вік
батьків, тобто ті фактори, які могли б стати причиною виникнення захворювання.
При об’єктивному обстеженні вимірювали зріст та вагу пацієнтів, їх
відповідність віковій нормі, колір та стан шкіри, тургор тканин. Звертали увагу
на наявність ознак диспластичного статусу (високе м’яке піднебіння, дисплазія
вушних раковин та інші), аномалію розвитку опорно-рухового апарату (патологія
була не частішою, ніж у інших дітей). Вивчали особливості статики тіла хворого,
оцінювали функціональний обсяг рухів у кульшових, колінних, гомілковостопних,
плеснофалангових та міжфалангових суглобах. Вивчали особливості та порушення
ходи, установку стоп.
Для оцінки локального статусу проводили виміри довжини та об’єму пальців,
довжини та об’єму стопи, гомілки, стегна здорової кінцівки та кінцівки зі
збільшеними пальцями.
Довжину стопи вимірювали у положенні “стоячи” від точки пересічення
вертикальної дотикової до найбільш виступаючої частини п’яткового горба з
площею опори до дистального кінця найбільш збільшеного пальця на ураженій
стороні. Довжину здорової стопи вимірювали від точки пересічення вертикальної
дотикової до найбільш виступаючої частини п’яткового горба з площею опори до
дистального кінця першого пальця.
Обсяг рухів у суглобах оцінювали за 0-прохідним методом [32, 33].
Вимір об’єму стопи проводили на трьох рівнях: головки плеснових кісток,
середній відділ стопи (максимальна висота склепіння) та на рівні
гомілковостопного суглоба.
Довжину збільшених пальців вимірювали від міжпальцевої складки до дистальної
точки нігтьової фаланги. Об’єм пальців вимірювали на рівні основи нігтьової
пластинки. Всі хворі обстежені рентгенологічно.
При обстеженні хворого на макродактилію стопи враховували рентгенанатомічну
картину стоп за стандартнимм ренгенограмами. Вивчали рентгенограми у динаміці.
Виконували порівнювальну рентгенографію нижніх кінцівок для виявлення
різнорозмірності аномальних відділів.
Дослідження проводили на рентгенапараті “Multix-UP” фірми “Siemens”. Фокусна
відстань від трубки до об’єкту становила 100 см. При такій відстані геометрична
помилка є найменшою [43] .
За рентгенологічними знімками вимірювали довжину і ширину плеснових кісток та
фаланг пальців ушкоджених променів та тих же променів на здоровій стопі.
Вимірювання провидили за допомогою лінійки. Довжину плеснових кісток та фаланг
пальців вимірювали від найбільш виступаючої точки дистального епіфіза до
середини суглобової поверхні основи, а ширину – на середині діафіза відповідних
кісток.
2.2 Біомеханічне дослідження ходьби у дітей на макродактилію стопи
Для інтегральної оцінки функції нижньої кінцівки застосовують методику
дослідження опорних реакцій, яка складається з реєстрації рухових актів ходьби
по їх часовим, просторовим, кінематичним та динамічним параметрам.
Послідовність навантаження різних ділянок стопи – від п’яти до кінчика 1-го
пальця називають перекатом, а загальний час перекату – періодом одиночної
опори. Одноопорний період розділяють на три півперіоди – перекат через п’яту,
перекат через гомілковостопний суглоб, перекат через передній відділ стопи.
При ортопедичній патології функціональні можливості опори ураженої кінцівки
знижуються – це проявляється в зміні силових характеристик та часі контакту
стопи з площиною опори в цілому та по окремих перекатах. Вимірювання силових та
часових характеристик під час навантаження на стопу, їх зміна в процесі
лікування, пошук можливих закономірностей і є предметом дослідження опрних
реакцій.
У лабораторії біомеханіки для об'єктивної оцінки ходьби у хворих на
макродактилію стопи була використана методика опорних реакцій (ОР). Методика
реєстрації опорних реакцій дозволяє
- Киев+380960830922