Провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців

Розділ 2
СУБ’ЄКТИ ТА ПРОЦЕДУРИ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ДЕРЖАВНУ РЕЄСТРАЦІЮ ФІЗИЧНИХ
ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ
2.1. Суб’єкти провадження в справах про державну реєстрацію фізичних
осіб-підприємців
В ході провадження в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців
складаються реєстраційні правовідносини, які є передбаченим правовою нормою
юридичним зв’язком між конкретними суб’єктами, що володіють певною
правомочністю і юридичними обов’язками у сфері державної реєстрації. Визначення
і закріплення переліку суб’єктів провадження в справах про державну реєстрацію
фізичних осіб-підприємців та розвиток їх правового статусу становлять окремий
блок проблем удосконалення цього провадження. Як зазначає С.Я. Фурса, правильне
визначення суб’єктів певних правовідносин має сприяти глибокому науковому
тлумаченню місця окремого суб’єкта в конкретних правовідносинах для того, щоб
комплексом прав та обов’язків врівноважити їх статус і запобігти можливим
правопорушенням з боку суб’єктів та учасників правовідносин [119, с. 65].
Необхідно зазначити, по-перше, що суб’єкти правовідносин, що виникають у
провадженні в справах про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців, та
суб’єкти провадження в справах про державну реєстрацію фізичних
осіб-підприємців – це тотожні поняття; по-друге, що вказані правовідносини є
адміністративно-процесуальними, тобто врегульовані процесуальними нормами
суспільні відносини, які складаються між суб’єктами процесуальної діяльності з
приводу реалізації прав й обов’язків, пов’язаних із здійсненням (застосуванням)
матеріального закону в правотворчій і правозастосовчій сферах діяльності
держави і її органів, що належать їм [120].
Взагалі під суб’єктом правовідносин розуміється сукупність осіб, які приймають
участь у правовідносинах (не менше двох – правомочний і зобов’язаний) [121].
Суб’єктом адміністративно-правових відносин може бути учасник відповідних
суспільних процесів, якого юридична норма наділяє певними правами та
обов’язками [122]. Цей учасник володіє двома ознаками: по-перше, соціальною
(участь в суспільних відносинах як відособлене, здібний виробляти і здійснювати
єдину волю персоніфікованого суб’єкта); по-друге, юридичною (визнання правовими
нормами його здатності бути носієм прав і обов’язків, брати участь в
правовідносинах) [123].
Отже, в загальному розумінні суб’єктами провадження в справах про державну
реєстрацію фізичних осіб-підприємців є учасники правовідносин, які
використовують свою правосуб’єктність в конкретних правовідносинах, виступаючи
реалізаторами суб’єктивних прав і обов’язків, повноважень і юридичної
відповідальності.
У адміністративному процесі правовідносини складаються перш за все між
суб’єктами правозастосування і тими учасниками процесу, на яких направлено дію
відповідних правових норм – як матеріальних, так і процесуальних. Мета
процесуальних норм – регулювання поведінки учасників адміністративного процесу.
Це визначає і зміст процесуальних правовідносин.
На думку І.М. Погрібного суб’єкти процесуальних правовідносин підрозділяються
на групу безпосередньо зацікавлених в результатах юридичного процесу осіб,
тобто тих, захисту чиїх інтересів, реалізації суб’єктивних прав і юридичних
повноважень, здійсненню юридичних обов’язків яких сприяє весь арсенал
процесуальних способів, засобів і прийомів, і на групу „лідируючих” суб’єктів,
що виконують свої функції в „чужому” інтересі, в цілях оптимального вирішення
юридичної справи [124].
Коло учасників процесуальних правовідносин значно ширше кола суб’єктів
відповідного матеріально-правових відносин. Якщо матеріально-правові відносини
можливі тільки між фізичною чи юридичною особою, яка реалізує свої права та
інтереси, і органом держави, то в процесуальних відносинах разом з ними
включаються інші учасники – експерти, перекладачі, органи державної влади і
місцевого самоврядування тощо. Але між якими б суб’єктами процесу не виникли
процесуальні правовідносини, зв’язуючою ланкою і обов’язковим учасником їх
завжди є держава в особі правомочних органів (посадовців) або представників
суспільних організацій, компетентних вирішувати конкретну справу [125]. Отже,
особливістю суб’єктного складу процесуальних правовідносин є обов’язкова
наявність владного суб’єкта, діючого від імені держави.
Підсумовуючи сказане, суб’єктів провадження в справах про державну реєстрацію
фізичних осіб-підприємців можна розділити на три групи:
1) суб’єкти, що здійснюють реєстраційні та післяреєстраційні процедури – це
наділені владними повноваженнями посадові особи реєстраційного органу, участь
яких в провадженні є обов’язковою, оскільки без нього проведення державної
реєстрації неможливо. Це пов’язано, у першу чергу, з тим, що кінцеве рішення по
будь-якій реєстраційній справі, яка розглядається та вирішується у межах
провадження, приймається в односторонньому порядку саме цими суб’єктами.
Зокрема це державні реєстратори виконавчого комітету міської ради міста
обласного значення або районної, районної у містах Києві та Севастополі
державній адміністрації; органи державної податкової служби за місцем
проживання фізичної особи; органи Пенсійного фонду України за місцем проживання
фізичної особи; робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за
місцем проживання фізичної особи; робочі органи відділень Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності у районах та містах
республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення за місцем
проживання фізичної ос