РОЗДІЛ 2
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ УМОВИ РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Розвиток лікарських рослин нерозривно пов’язаний з умовами середовища і певними
фізико-географічними особливостями території. Саме конкретні умови зростання,
що склалися у результаті різних етапів формування природного середовища,
створюють можливості для розвитку більшості сировинно цінних видів на
досліджуваній території [44, 54].
2.1. Фізико-географічні умови.
Тернопільська область розташована в західній частині Правобережного Лісостепу
між 24044’ і 26016’східної довготи та 48030’ і 50016’ північної широти.
Протяжність території області із заходу на схід – понад 100 км., а з півночі на
південь – близько 195 км. Площа області – 13 900 км2 [51].
Тернопільська область межує на сході із Хмельницькою, на півдні і південному
сході із Чернівецькою і Івано-Франківською областями, на південному заході з
Львівською областю і на півночі з Рівненською областю.
Тернопільська область розташована у західній частині Подільського плато, основу
якого становить Волино-Подільська плита.
Адміністративні межі області, в основному, збігаються з природними межами: на
сході - по Збручу, на півдні і південному заході – по Дністру, на північному
заході і півночі – по Кременецькому кряжі і уступом відокремлюється від
Верхньобузької низовини. Відносна висота уступу досягає 40- 50 м. Західний краї
Подільського плато виходять за межі області.
Західна частина Подільського плато має вигляд горбкуватої рівнини, яка піднята
у північній і центральній частинах області від 300 до 432 м з максимальною
відміткою 448 м над рівнем моря на вододілі рік Золотої Липи і Нараївки.
Відповідно до нахилу плато ріки течуть, глибоко врізуючись у товщу осадочних
порід, особливо ліві притоки Дністра – Збруч, Нічлава, Серет, Золота Липа,
Нараївка та ін.
Характерним орографічним елементом Подільського плато є Товтровий кряж. Він
простягається із північного заходу на південний схід від с. Підкамінь по лінії
Збараж – Скалат – Гримайлів і в околицях м. Гусятина переходить на територію
Хмельницької області. Складені з вапняків Товтри становлять ряд підвищень, які
різко виступають над рівнинною поверхнею плато. Ширина кряжа становить – 5-6
км, а біля Гримайлова – 11-12 км.
На північній окраїні Тернопільської області, на межі з Рівненською областю, з
південного заходу на північний схід простяглась Кременецька гряда, яка досягає
відносної висоти понад 200 м. Ця гряда своїм крутим схилом спрямована на
північний захід, в сторону Верхньобузької низовини і навпаки, в сторону
Подільського плато схил Кременецької гряди має незначний нахил і майже не
виявляється у рівнинному рельєфі. Своєю будовою гряда не становить суцільного
пасма значної протяжності. Навпаки, більша частина її зруйнована і має вигляд
окремих гір.
На південь від лінії Підгайці – Теребовля – Гримайлів на території області
виділяються три орографічних райони.
Першим орографічним районом є частина Придністров’я, між с. Коропець і гирлом
р. Збруч. Цей район характеризується каньйоноподібною будовою річкових долин
лівих приток Дністра.
Другим орографічним районом Придністров’я на території області є частина, що
між с. Довгим і с. Коропцем. Для цього району характерні річкові долини з
пологими невисокими схилами, які часто вкриті лісами.
На захід від р. Стрипи знаходиться третій орографічний район. Поряд з
абсолютними підвищеннями поверхня цього району стає горбкуватою, а річкові
долини мають більшу глибину, пологі схили й широке дно. Це район – Опілля.
Опілля орографічно не однозначне. Помітною його орографічною рисою є пасмо
висот, яке простяглось у північно-західному напрямі від гирла річки Стрипи. Це
– Подільська гряда з висотами 300 і більше метрів, яка в рельєфі виділяється
лісистим пасмом.
Центральна частина Тернопільського плато, яка займає більшу частину області, є
рівнина з висотами до 350-400 м над рівнем моря. Плато має незначний нахил
поверхні з півночі на південь і з північного заходу на південний схід. На
північ від лінії Підгайці – Теребовля – Гримайлів поверхня плато злегка
горбкувата, а в міру зниження до Кременецьких гір стає рівнинною. Річкові
долини неглибоко врізані у плато, їхні схили мають помірний нахил (1-30) [29,
57, 58, 59].
2.1.1. Гідрографія.
Ріки Тернопільської області відносяться до двох басейнів: басейну Дністра, який
займає 82% території, та басейну Прип’яті – 18% [62]. На території області
нараховується понад 2400 рік та потічків. Поділяюся вони на три категорії:
найменші (довжина до 25 км); малі (довжина від 26 км до 100 км); середні
(довжина від 101 км до 500 км) [60, 61].
Середніх річок в області всього чотири: Збруч, Серет, Стрипа, Золота Липа,
малих – 26 і найчисельніші – найменші. Особливістю гідрографії є те, що
більшість річок протікає в меридіанному напрямку (з півночі на південь) та має
досить значний нахил, який коливається від 0,005 м/км (верхів’я Серету та
Збруча) до 4 м/км (р. Джурин). Невелика річка Джурин має навіть водоспади.
Головна річка області – Дністер (довжина 1360 км) бере початок в Карпатах і
протікає вздовж південної межі області із заходу на схід на протязі 215 км. У
Дністер впадають у межах області значні за довжиною ліві притоки, серед яких
найбільшими є Серет, Збруч, Стрипа та Золота Липа.
Живлення рік області змішане, за рахунок дощових, талих і підземних вод.
Найбільша водонасиченість рік спостерігається весною – у березні-квітні, під
час танення снігу та в першій половині літа, під час випадання дощів, у другій
половині літа починається нестійка літньо-осіння недостатність. Льодостав на
ріках починається в останній декаді грудня, а інколи на початку січня і триває
60-65 днів, але буваю
- Киев+380960830922