РОЗДІЛ 2
СУБ'ЄКТИ ВЗАЄМОДІЇ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА
2.1. Слідчий як ініціатор та організатор взаємодії з працівниками експертної служби
Одним із головних суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності з розслідування злочинів є слідчий. Чинний КПК України не дає визначення цього поняття. В ст.32 "Роз'яснення значення термінів Кодексу" лише зазначається, що "слідчий" - слідчий прокуратури, слідчий органів внутрішніх справ, слідчий органів безпеки, слідчий податкової міліції. У даній статті лише названо відомства, в яких є органи досудового розслідування - слідчі.
Визначення даного терміна знаходимо в довідниках та науковій літературі. В юридичному словнику слідчий визначається як - службова особа, обов'язком якої є провадження досудового слідства в кримінальних справах?331,745?. Подібне визначення слідчого надає Р.С. Бєлкін, але називає його посадовою особою, вказує, до яких органів він належить та наголошує, що досудове слідство він проводить відповідно до встановленої законом підслідності?26,203?.
Слідчий, зазначає Р.С. Бєлкін, представник влади. Держава наділила його владними повноваженнями, дозволила втручатися в життя людей, дала право обмежувати їх свободу, недоторканість їх житла, право листування?31,8?.
В процесі своєї діяльності слідчий має право вчиняти офіційні дії, які породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини. Таке тлумачення надає нам можливість прийти до висновку, що слідчий - це службова особа, яка на стадії досудового розслідування виконує завдання кримінального судочинства: охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Діяльність слідчих з метою запобігання злочинам, розкриття їх і викриття злочинців має велике значення у боротьбі зі злочинністю, в зв'язку з чим закон надає їм широких прав і повноважень, оперативної самостійності у ході проведення досудового слідства. Але самостійність слідчого не безмежна? Вона реалізується у межах наданих йому державних повноважень у суспільно значущих відносинах з іншими учасниками досудового слідства. Свої повноваження слідчий реалізує на основі неухильного дотримання та поваги прав і свобод громадян та інших суб'єктів розслідування.
Згідно зі ст.114 КПК України в процесі провадження досудового слідства всі рішення про його спрямування і провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді), або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. Отже, згідно з наведеною статтею Кримінально-процесуального кодексу України слідчий являється процесуально самостійною і незалежною фігурою, наділеною достатніми повноваженнями для прийняття процесуальних рішень у справі, визначення спрямування розслідування, вибору процесуальних засобів встановлення істини у справі.
Подальше дослідження процесуального статусу слідчого показує, що проголошення його самостійності і незалежності певною мірою має декларативний характер, на що зверталася увага науковців. Перебуваючи у структурі органів виконавчої влади, зазначає Л.М. Лобойко, слідчий не може виконувати функцію розслідування злочинів. Ця функція передбачає неупередженість у діяльності слідчого, якої важко досягти, коли основним показником ефективності слідчої діяльності є кількість кримінальних справ, направлених до суду з обвинувальним висновком. А відомства, в яких працюють слідчі є суб'єктами, що ведуть боротьбу зі злочинністю?176,118?.
Реалізація проголошеного законом принципу процесуальної самостійності та незалежності слідчого, зазначає В.М. Тертишник, стає проблематичною в силу суперечливих даному принципу законоположень, які визначають статус начальника слідчого підрозділу та прокурора. Закон наділяє останніх, по суті, командними повноваженнями відносно слідчого?298,278?.
Особливу увагу слід звернути на повноваження начальника слідчого підрозділу. Залишаючись керівником підрозділу, зазначає Е.І. Воронін, він одночасно набув статус учасника кримінального процесу, який контролює і направляє діяльність підпорядкованих йому слідчих?62,6-7?. Таким чином, начальник слідчого підрозділу по відношенню до слідчого наділений службово-розпорядчими та процесуальними повноваженнями?63,11?. Неправильне, а інколи заздалегідь упереджене їх використання може суттєво впливати на процес і результати розслідування.
Незважаючи на специфічність функції досудового розслідування, зазначає В.Т. Маляренко, слідчі залишаються в адміністративно-організаційній залежності від прокуратури та органів дізнання в системі МВС, СБУ та ДПА, завдання яких значно ширші від тих, що покладаються на органи досудового слідства. А звідси значний вплив відомчих інтересів, з'єднання процесуальної діяльності з іншими видами діяльності, обвинувальний ухил, суміщення суперечливих процесуальних функцій тощо?188,175-176?.
Склалася парадоксальна ситуація. З одного боку слідчий - самостійний суб'єкт процесуальних прав, наділений значними повноваженнями відносно органу дізнання, з яким знаходиться в одному відомстві. Його вказівки з питань розслідування злочинів обов'язкові для органу дізнання. З іншого боку він перебуває в службовому підпорядкуванні начальника органу внутрішніх справ, який одночасно є органом дізнання?199,41?. Окремі начальники органів внутрішніх справ вважають, що слідчий відділ є структурним підрозділом ОВС і слідчий як підлеглий начальника ОВС не має права давати йому доручення та вказівки. Такі начальники не хочуть розуміти, що підлеглість організаційна не охоплює процесуальних повноважень?88,88?.
Проблема співвідношення процесуальної самостійності слідчого і його адміністративне підпорядкування керівнику органу дізнання завжди привертала увагу науковців.