РОЗДІЛ 2
ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ ЯК ФУНКЦІЯ
СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
2.1. Поняття соціального управління як одного із видів діяльності держави
Фінансова діяльність держави, про яку йдеться вище, є складовою частиною механізму державного управління, бо останнє - це організуюча виконавча і розпорядча діяльність органів держави, що здійснюється на основі відповідних нормативних актів. Оскільки мобілізація, розподіл і використання фінансових ресурсів стосується всіх галузей і сфер державного управління, то можна говорити про міжгалузевий характер фінансової діяльності. На таку її особливість звертали увагу вчені ?54,63?. З одного боку, фінансова діяльність виступає як діяльність з управління у сфері фінансів, бо в рамках її змісту реалізується взаємозв'язок її суб'єкта та об'єкта, де держава як суб'єкт фінансової діяльності впливає на об'єкт з метою його впорядкування, тому існує так званий управлінський вплив, а отже, і відносини управління, де сама фінансова діяльність держави виступає в якості державної управлінської діяльності. З іншого боку, фінансова діяльність є об'єктом управлінського впливу, бо в її рамках відбувається рух коштів, який неможливий без упорядкування. А отже, і фінансовий контроль, що здійснюється на всіх етапах фінансової діяльності, може бути охарактеризований з двох сторін: як діяльність, що має відповідну мету, про це йшлося у попередньому розділі, і як функція соціального управління. Отже, необхідно розглянути соціальне управління як особливий вид діяльності держави, оскільки у відриві від сфери управлінської діяльності, яку обслуговує фінансовий контроль, його сутність не може бути ґрунтовно розкрито.
Спеціальні інститути управління створювалися для свідомого впливу людей на процеси суспільного розвитку, для регулювання суспільних відносин ?179,11?. Оскільки "управління є особливою спеціальною функцією, що виникає з потреби самого суспільства як самоврядної системи" ?179,12?, то можна стверджувати, що управлінська діяльність існувала протягом усієї нашої історії. У той же час "конкретно-історичному суспільству притаманний свій зміст, свої специфічні процеси, форми і методи управління" ?179,12?.
Термін "управління" походить від латинського слова "адміністрація" і у перекладі означає діяльність з керівництва будь-чим. Словники визначають управління як функцію організованих систем різної природи, що забезпечує збереження їх структури, підтримку певного стану або переведення в інший стан відповідно до об'єктивних закономірностей існування даної системи, реалізації програми або свідомо поставленої мети ?232,1252;237,168;469,293?.
Учені по-різному визначають поняття "управління". Одні вважають, що управління є сукупністю скоординованих заходів, спрямованих на досягнення певної мети ?152,13?, або організація і реалізація цілеспрямованих впливів ?25,3?. Інші формулюють це визначення з позицій системного підходу. Так, В.М. Садовський ?135,19? вказує, що управління є способом організації і взаємної узгодженості характеристик і властивостей різних рівнів багатьох типів систем, А.І.Берг ?32,19? відносить до основного завдання управління переведення динамічної системи із одного стану в інший, новий.
Термін "управління" вже давно "на слуху", але проблема узагальнення цього поняття, як видно із викладеного вище, не просте завдання, оскільки управління відноситься до найважливіших загальнонаукових понять. Право, кібернетика, філософія та інші науки вносять свій відбиток у його визначення ?180,25?.
Незважаючи на різне тлумачення терміна "управління", воно має об'єктивний характер і являє собою цілісну систему.
Цілісні системи - це сукупність компонентів, взаємодія яких породжує нові якості, що властиві їх окремим складовим елементам ?22,8?. У свою чергу, система (від грецького systema - "ціле" ) - це об'єднання деякого різновиду в єдине і чітко поділене ціле, елементи якого щодо цілого і його частин займають визначені місця ?240,415?; це цілісне утворення з новими якостями, що не властиві його компонентам окремо, а виникають завдяки їх взаємодії саме в системі ?179,8?.
Будь-якій цілісній системі властиве самоуправління (самоорганізація) - це цілеспрямований процес відтворення і вдосконалення даної системи. Оскільки кожна цілісна система, що самоуправляється, складається з певних елементів, то сутність управління тут зводиться до обміну інформацією між її елементами, оскільки без взаємодії елементів не можливе існування системи, а інформація у даному випадку виступає в ролі з'єднуючої ланки.
Будь-яка система має структуру, під якою необхідно розуміти зв'язки між усіма її елементами й підсистемами. Кожен елемент системи, будучи сам системою, для елементів, що його складають, має свої власні, притаманні лише йому властивості, які залежать від елементів даної системи, від її структури ?115,88?.
Елемент системи управління можна охарактеризувати як автономне утворення, що виконує чітко визначену, притаманну лише йому функцію, володіє функціональною інтегративністю ?114,75?. До елементів системи, що самоуправляється, які чітко проявляються в процесі управління, можна віднести суб'єкти, об'єкти, а також прямі й зворотні зв'язки між ними. Від будь-якої іншої сукупності елементів, що не є єдиним цілим, тобто системою, систему відрізняють певні ознаки: наявність комплексу елементів, та їх взаємозв'язок і взаємодія; наявність відповідної структури, що допускає можливість підпорядкування її елементів. Система може розглядатися як елемент більш широкої щодо неї системи, кожен елемент якої є щодо неї більш вузькою підсистемою ?115,87?. Слід зазначити, що саме суб'єкт і об'єкт утворюють у рамках управлінської системи дві підсистеми або так звані основні частини - ту, яка управляє, і ту, що управляється. Суб'єкт і об'єкт управління також являють собою складні системи, що складаються із певних структурних елементів. Так, суб'єкт управління, який виступає системою, яка управляє, має свої внутрішні елементи - об'єкти