РОЗДІЛ 2
ВІЙСЬКОВО-ДИДАКТИЧНА СИСТЕМА М.І. ДРАГОМИРОВА
2.1. Обґрунтування М.І. Драгомировим змісту військового
навчання
Запропонована М.І. Драгомировим система навчання військовослужбовців була
розроблена ним у зв’язку докорінними, істотними змінами, що відбулися в
збройних силах Російської імперії у другій половині ХІХ століття. Зміни
полягали в тому, що на озброєння армії у великій кількості стала поступати
вогнепальна нарізна зброя, більш досконала ніж колишня гладкоствольна. Значно
зросла скорострільність, збільшилась далекобійність і точність вогню
стрілецької зброї і артилерії, що в свою чергу призвело до змін форм, способів
і в цілому, характеру бойових дій, до зародження нової тактики стрілецького
цепу, яка дозволяла найбільш повно використовувати можливості нарізної зброї,
гнучко поєднувати в бою вогонь, маневр і удар.
Крім того в ході військової реформи другої половини ХІХ-го століття у 1874 році
було здійснено перехід від рекрутської системи комплектування армії особовим
складом, яка проіснувала більше ста п’ятидесяті років (з 1699 р.), до
загального військового обов’язку населення, були значно скорочені терміни
військової служби солдатів. За новим законом термін служби в армії був
скорочений до 15 років, з них 6 – дійсної служби та 9 – у запасі. У своїх
творах М.Драгомиров указував на те, що скорочення термінів служби солдатів,
ускладнення процесу їх навчання вимагають інтенсифікації процесу навчання. При
тривалих термінах служби основний тягар навчання лягав на плечі унтер-офіцерів
і “старослужащих” солдатів. У нових умовах це вже є завданням офіцерів. Раніше
в армії було багато вчителів і мало учнів, з скороченням термінів служби стало
мало учителів і багато учнів. “За останні 25 років відбувся докорінний
переворот у системі виховання і навчання військ, - зазначав педагог, -
обумовився він з одного боку, добавленням нових предметів навчання, з другого –
скороченням термінів служби. Роботи стало більше, часу – незмірно менше” [82,
с.5]. У зв‘язку з цим М.Драгомиров вимагав постійної обов‘язкової участі
офіцерів у навчанні солдатів. “ Навчання ускладнилося до такого ступеня, що те,
що робилось раніше роками тепер треба поспівати робити місяцями, інколи днями.
При такому становищі правильно одне: якщо офіцер не зробить, то і ніхто не
зробить” - писав М.Драгомиров [ 94, с.2]. Досвід останніх війн і передусім
Кримської війни (1853-1856 р.р.), на його думку, переконливо показали усю
неспроможність колишньої системи військового навчання, яка характеризувалася
головним чином підготовкою військ до оглядів і парадів, зосередженням зусиль на
засвоєнні лінійної тактики. Індивідуальна підготовка солдата зводилася в
основному до набуття ними навиків чіткого, красивого марширування, легкого і
віртуозного виконання прийомів зі зброєю. Особливе значення приділялось
зовнішній єдності дій частин і підрозділів. Чітке рівняння на місці та на
марші, спільне злагоджене виконання команд – все це в основному і було
критерієм в оцінці бойової підготовки частин, підрозділів, якості навчання
військовослужбовців.
М. Драгомиров виступав за необхідність кардинальної зміни старої системи
військового навчання і заміни її такою, яка б справді готувала солдатів вміло
діяти у бойовій обстановці, а не на плацу. Про віджилі та шкідливі плац-парадні
традиції та муштру у військовому навчанні М. Драгомиров говорив з професорської
кафедри Миколаївської академії Генерального штабу, про це він писав у своїх
фундаментальних працях і багаточисельних статтях у військовій періодичній
пресі, вказував у наказах командувача військами Київського військового округу.
Показуючи безглуздя плац-парадної підготовки на прикладі навчання солдатів
стройовим прийомам у використанні холодної зброї – шаблі, він писав наступне:
“Чи прийде комусь у голову махати бритвою навіть без думки про те, для чого
бритва призначена? Адже шабля має бути загострена, як бритва, інакше вона… не
зброя, а лише зайвий, ні до чого не потрібний баласт… І не має ніякого сумніву,
що якби винахідники прийомів з шаблею… мали під рукою шаблю гостру, як бритва,
а не іграшкову, несправжню, вони б дещо згадали і написали б цілком не те, що
написали” [107, с.154].
Він зазначав, що зміна характеру і змісту навчання воїнів є справою дуже
складною і вимагає докорінного ламання традицій, що склалися протягом багатьох
десятиліть, скасування застарілих і непридатних статутів, настанов,
підручників, що визначають зміст навчання солдатів і офіцерів. Вивчення і
аналіз військово-педагогічної спадщини М.І. Драгомирова показали, що в зв’язку
з радикальними змінами у військовій справі, з прийняттям Закону про загальний
військовий обов’язок (1874 р.) ним була зроблена велика робота щодо визначення
змісту навчання особового складу Збройних Сил Російської імперії відповідно до
нових вимог. Результати цієї праці знайшли свій конкретний вираз у багатьох
його творах, серед яких зазначимо насамперед такі, як “Підручник тактики”,
“Досвід керівництва підготовкою частин до бою”, “Підготовка військ в мирний час
(виховання і освіта)”. Крім того він брав безпосередню особисту участь у
створенні нових статутів, інструкцій, настанов для Збройних Сил і переробленні
старих, які визначали зміст навчання воїнів у всіх родах військ. До їх числа
відносяться “Настанова щодо дії у бою загонів з усіх родів зброї”, “Настанова з
навчання стрільбі”, “Положення про навчання нижніх чинів піхоти”, “Статут
стройової кавалерійської служби” та ін. [113, с.251].
При вивченні архівних документів штабу Київського військового округу (КВО)
періоду 1889-1903 р.р. нами були виявлені навчальні програми
- Київ+380960830922