РОЗДІЛ II
ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
В цьому розділі представлені об'єкти та методи досліджень, які в своїй сукупності найповніше відображають суть і характер проведеної роботи. Матеріали викладені згідно з послідовністю проведених досліджень.
2.1. Об'єкти досліджень
2.1.1. Характеристика основних речовин
Об'єктами наших досліджень стали: тваринна сировина, гомеопатична матрична настойка Apis mellifica (проект АНД) та гомеопатичні гранули Apis C6 (проект АНД).
Тваринна сировина. Apis mellifica L. - Бджола медоносна. Сім. Apidae - Бджолині. Ряд Hymenoptera - Перепончатокрилі. Клас Insecta - Комаха.
Тіло робочої бджоли звичайно 12-15 мм довжиною, чорне, бархатисто-блискуче, із рудоваточервоними волосками. Від інших європейських видів бджола медоносна відрізняється відсутністю шипа на широкій задній ніжці. Задні краї члеників і ніжки коричневого кольору, який переходить у жовто-червоний. Когітки ніжок на кінці розділені на 2 частини, щелепні щупальця одночленні. На внутрішній стороні першого членика лапки задньої ніжки знаходиться так звана "щіточка" для збору квіткового пилку, а на зовнішній стороні гомілки задньої ніжки - поглиблення, що називають кошиком, у яке бджола збирає обніжжя. Крила мають закруглений спереду крайовий осередок, довжина їх перевищує ширину у 4 рази. Жало знаходиться в особливій піхві, зв'язано каналом із мішечком, що містить отруту [78, 100, 119].
Гомеопатична матрична настойка Apis mellifica (проект АНД)- рідина від жовтого до оранжевого кольору, який підсилюється при додаванні розчину лугу та послаблюється при додаванні мінеральної кислоти, з характерним запахом бджолиної отрути та воску. При зберіганні утворюється осад.
Гомеопатичні гранули Apis C6 (проект АНД) - гранули з сахарози та лактози кулеподібної форми світло-жовтого кольору без запаху, що містять на 1000,0 г 10,0 г потенції Apis X10(C5).
2.1.2. Характеристика допоміжних речовин
При розробці технології настойки та гранул Apis використовували такі допоміжні речовини, що дозволені для медичного застосування:
Спирт етиловий (ГФС 42У-001-97) - прозора рухома, летка рідина, без кольору, з характерним спиртовим запахом, пекучим смаком. Змішується у всіх відношеннях з водою, ефіром, хлороформом, ацетоном та гліцерином.
Вода очищена (ФС 42-2619-89) - прозора рідина, без кольору, запаху та смаку. Очищену воду одержують з води питної за допомогою дистиляції, іонообмінників, зворотного осмосу або іншого метода.
Цукрова крупка (ТУ 64-5-61-88) - гранули кулеподібної форми білого або світло-жовтого кольору, солодкого смаку, без запаху.
2.2. Методи досліджень
2.2.1. Методи дослідження сировини
Середня маса бджоли (проект АНД).
Визначають зважуванням 20 бджіл з точністю до 0,001. Масу окремих осіб визначають зважуванням порізно 20 бджіл з точністю до 0,001. Відхилення в масі окремих осіб не повинно перевищувати ±10%.
Визначення середнього відсоткового вмісту води в тілі бджоли (проект АНД).
1,0 г бджіл (10 штук, точна наважка) висушують у сушильній шафі при 102 ±2,5 °С протягом 5 годин, потім охолоджують в ексикаторі 30 хв. і зважують. Середній вміст води в тілі бджоли (%) розраховують за формулою:
, (2.1)
де: m1 і m2 - маса бджіл до і після висушування, г.
2.2.2. Методи дослідження матричної настойки та гомеопатичних
потенцій Apis
2.2.2.1. Фізико-хімічні методи
Сухий залишок. Сухий залишок визначали відповідно до статті "Настойки" (ДФ ХІ, вип.2, с. 149).
Густина. Для вимірювання густини використовували пікнометричний метод (ДФ ХІ, вип.1, с. 24-25).
Вміст спирту. Вміст спирту визначали за ДФ ХІ, вип.1, с. 26.
Потенціометричний метод визначення рН. Вимірювання рН розчинів проводили потенціометричним методом (ДФ ХІ, вип. 1, с. 114-115) на приладі іонометр універсальний ЭВ-74.
В'язкість. (ДФ ХІ, вип. 1, с. 89-90). В'язкість визначали за допомогою віскозиметра Оствальда ВПЖ-І (ДОСТ 33-66) у термостаті при 25 °С.
Питома електрична провідність. Визначення питомої електричної провідності проводили за допомогою мосту змінного струму Р-568. Джерелом змінного струму був звуковий генератор. Міст працював на частоті 1000 Гц, на електроди комірки подавалася напруга 10 В. Вимірювання проводили у термостаті при 25 °С.
Питому електричну провідність розчину визначали за формулою:
, (2.2)
де К - стала комірки, м-1;
R - виміряний опір, Ом;
? - питома електрична провідність, См•м-1.
Для знаходження сталої кондуктометричної комірки використовували 0,02 М розчин калію хлориду.
Поверхневий натяг. Визначення поверхневого натягу здійснювали за методом Ребіндера.
В склянку наливали досліджувану рідину і в зіткнення з її поверхнею вставляли скляну трубку з капілярним кінцем. За допомогою аспіратора в склянці створювали розрядження, при якому через поверхню рідини продавлюється бульбочка повітря. При цьому вимірювали максимальну різницю
рівнів рідини в трубках манометра. Вимірювання проводили з водою і досліджуваним розчином.
Поверхневий натяг визначали за формулою:
, (2.3)
де: ? - поверхневий натяг досліджуваного розчину;
?1 - поверхневий натяг води;
h - різниця рівнів в манометрі для досліджуваного розчину;
h1 - різниця рівнів в манометрі для води.
2.2.2.2. Якісне визначення діючих речовин
Для виявлення біологічно активних речовин, що містяться в настойці та потенціях, застосовували такі реакції справжності:
Реакція з нінгідрином.
До 1 мл препарату додають декілька кристаликів нінгідрину і нагрівають на киплячій водяній бані впродовж 10 хв. З'являється синьо-фіолетове забарвлення (амінокислоти та ін.).
Реакція з реактивом Фелінга.
До 5 мл препарату додають 2 мл реактиву Фелінга і підігрівають на водяній бані при 100 °С протягом 5 хв., утворюється оранжевий осад (редуцюючі цукри).
Реакція з 10% розчином таніну.
До 3 мл препарату додають 3 мл 10% розчину