РОЗДІЛ 2.
КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
УМИСНИХ ВБИВСТВ
У кримінології немає єдиної думки про поняття кримінологічної характеристики злочинів.
Низка авторів в означене поняття включає широку систему характеристик злочинності: кількісно-якісні показники [294, С. 16]; особливості, що мають значення для розуміння детермінації злочинності; ознаки й особливості, що враховуються при розробці засобів по попередженню злочинних проявів [106, С. 7].
Інша група авторів зменшує обсяг поняття кримінологічної характеристики, зводячи його до кількісно-якісних параметрів: стану, структури, характеру й динаміки.
Було висловлено думку про те, що кримінологічна характеристика злочинів, а також осіб, які їх вчинили, являє собою ряд позицій, котрі надають можливість висвітлити їхню множину, включаючи до числа означених позицій мотив, об'єкт посягання, наявність прямого умислу, засіб посягання й вчинення злочину всупереч волі потерпілого [155, С. 152-161; 51, С. 82-84].
Ми дотримуємось погляду тих кримінологів, які включають у поняття кримінологічної характеристики сукупність статистично значущих показників про її рівень, коефіцієнти, структуру, динаміку, а також особу злочинців [208, С. 36].
2.1. Статистично значущі кількісно-якісні показники умисних вбивств.
В основу кримінологічної характеристики умисних убивств покладено їхнє кримінально-правове поняття.
Кримінальний кодекс України 1960 р. [214] передбачав відповідальність за вчинення умисного вбивства у ст. 93 та ст. 94 Кримінального кодексу України: у статті 93 перераховані ознаки умисного вбивства при обтяжуючих обставинах. Таким буде умисне вбивство: а) з корисливих мотивів; б) з хуліганських мотивів; в) вчинене у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку; г) двох і більше осіб; д) жінки, яка завідомо для винного була в стані вагітності; е) вчинене з особливою жорстокістю або способом, небезпечним для життя багатьох осіб; ж) вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, а так само поєднане із згвалтуванням; з) вчинене особливо небезпечним рецидивістом або особою, що раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 95-97 Кримінального кодексу; и) вчинене на замовлення; і) вчинене за попереднім зговором групою осіб або організованою групою [37, С. 83; 39, С. 57]1) .
Стаття 94 КК "Умисне вбивство" була викладена в наступній редакції: "Умисне вбивство, вчинене без вказаних у ст. 93 Кримінального кодексу ознак".
У новому Кримінальному кодексі України (ст.115) вбивством при обтяжуючих обставинах вважається вбивство: 1) двох або більше осіб; 2) малолітньої дитини або жінки, яка звідома для винного перебувала в стані вагітності; 3)заручника; 4) вчинене з особливою жорстокістю; 5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб; 6) з корисливих мотивів; 7) з хуліганських мотивів; 8) особи чи її близьких у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку; 9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення; 10) поєднане із згвалтуванням або насильницьким задоволенням статтевої пристрасті неприродним способом; 11) вчинене на замовлення; 12) вчинене за попередньою змовою групою осіб; 13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116 -118 цього Кодексу [150].
Безпосереднім об'єктом убивства як злочину проти особи є життя людини. Стаття 3 Конституції України проголошує життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку людини найвищими соціальними цінностями. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває охорона найціннішого із вказаних благ - людського життя. Умисні вбивства є самими тяжкими злочинами проти особи й становляють найбільшу суспільну небезпеку.
У теорії кримінального права є різні визначення поняття вбивства: деякі автори дотримуються того погляду, що це протиправне й винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншої людини. Інші вважають, що вбивство - це винний, соціально небезпечний вчинок, що посягає на життя іншої людини й завдає смерті. Треті пропонують вважати вбивством протиправне позбавлення життя іншої людини [168, С. 71-73; 259, С. 6, 7; 260, С. 7; 275, С. 379]. По суті справи вони рівнозначні між собою.
Наведемо тепер статистичні кількісно-якісні показники вбивств, їхній рівень, структуру, коефіцієнти та динаміку.
У 1990р. питома вага злочинності України в структурі всієї злочинності в СРСР складала 13,3% [166, С. 86].
Середньорічні темпи приросту умисних вбивств в СРСР в період з 1956 по 1991рр. складав 2,8%, причому більш інтенсивне зростання числа вбивств відзначався наприкінці існування СРСР [166, С. 200].
Окремі автори стверджують, що у структурі загальної злочинності в незалежній Україні умисні вбивства займають досить невелику питому вагу й коливаються в межах 0,7-0,8 % [166, С. 97]. Коефіцієнт інтенсивності умисних вбивств в Україні в 1990р. складав шість убивств на 100тис. населення. У 1994р. цей коефіцієнт зріс на половину і склав 9 вбивств на 100 тис. населения [166, С. 203].
Характеризуючи динаміку умисних вбивств в Україні, необхідно відзначити те, що, починаючи з 1972г., простежується тенденція до умисних вбивств: у 1972 р. - 1577; у 1990 р.- 2823; у 1991 р.- 2902; у 1992р.- 3675 [44, С. 149];у 1993 р. - 4008; у 1994 р. - 4571; у 1995 р. - 4783; у 1996 р. - 4896; у 1997 р. - 4529; у 1998 р. - 4563; у 1999 р.- 4623; у 2000 р.-4806; у 2001 р.- 4571. У структурі всієї злочинності ці злочини в означений період складали біля 1,9% [151, С. 14; 117, С. 11]. Відмічається також, що протягом 2000р. мало місце зростання кількості умисних вбивств та замахів на 4% [257, С. 109].
Зіставлення абсолютних рівнів умисних вбивств по регіонах України дозволило зробити висновок про те, що Донецька, Луганська й Харківська області входять в число найбільш криміногенних областей по даному виду злочинів. Дин