РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Основним напрямком роботи є розробка індивідуальних методів диференційованої діагностики, профілактики та лікування з застосуванням патогенетично-обгрунтованих медикаментозних засобів на основі вивчення особливостей перебігу постменопаузального періоду у жінок з природною менопаузою, що тривалий час мешкають на радіаційно забрудненій території, частоти виникнення у них ранніх та пізніх постменопаузальних ускладнень в залежності від фази постменопаузального періоду та тривалості постменопаузи.
Обстеження хворих проводилось в поліклініці селища міського типу Першотравневе Овруцького району Житомирської області, у центральних районних лікарнях Бершадського району Вінницької області та Семенівського району Полтавської області.
Для діагностики та формування груп дослідження використовувалась антропометрія та обчислювався індекс маси тіла (ІМТ) - співвідношення маси тіла в кілограмах і довжини тіла в метрах, зведеної в квадрат [149].
Оцінка клінічних особливостей перебігу клімактеричного синдрому у обстежених жінок проводилась шляхом обчислення індексу Куппермана (ІК) та менопаузального індексу (МПІ) в модифікації Е.В. Уварової та В.П.Сметник після комп'ютерної обробки даних, отриманих при заповненні спеціально розробленої анкети з бальною оцінкою нейровегетативних та психоемоційних розладів [145].
Індекс Куппермана до 15 балів відповідає легкому ступеню клімактеричних розладів, 15-29 балів - середньому, а ІК, що складає 30 балів і більше відповідає тяжкому ступеню клінічних проявів клімактеричного синдрому.
Менопаузальний індекс відносно вегетосудинних розладів 10-20 балів відповідає слабкому ступеню їх вираженості, 21-30 - середньому, більше 30 балів - тяжкому ступеню вираженості вегетосудинних симптомів КС; для психоемоційних розладів МПІ 1-7 балів відповідає легкому ступеню вираженості, 8-14 балів - середньому, а МПІ понад 14 балів відповідає тяжкому ступеню вираженості психоемоційних порушень КС [145].
У ряді випадків проводилось поглиблене дослідження психологічного статусу. Рівень тривожності визначали за допомогою шкали, запропонованої С.Д. Спілбергером та адаптованої Ю.А. Ханіним (1978) [92], що складається з двох підшкал: особистісної та реактивної тривожності. Ці дві шкали дають можливість диференційовано оцінити особистісну та реактивну тривожність і виразити її в балах. Обидві підшкали включають по 20 тверджень, які пацієнтка оцінює в балах. Із суми балів відносно тверджень, що характеризують наявність тривоги, віднімали суму балів, отриманих при оцінці тверджень про відсутність тривоги. До отриманої різниці прибавляється число 50. При результаті 20-34 балів рівень тривоги оцінювали як низький, 35-45 балів - середній, а 46 балів і вище - як високий ступінь тривожності [92].
Для визначення емоційного стану використовувалась методика САН, основана на інтерпретації даних, отриманих при заповненні пацієнткою спеціально розробленої анкети. Кожна буква в назві анкети означає певний стан людини: С- самопочуття, А - активність, Н - настрій. Пацієнтка на основі самооцінки по 9-бальній шкалі кваліфікувала свій стан від вкрай поганого до дуже хорошого. В кінці дослідження отримані сумарні результати розділяли на 10 (по кількості питань щодо кожного стану) [151].
Дослідження темпу сенсомоторних реакцій, об'єму, розподілу та стійкості уваги проводилось шляхом реєстрації часу виконання коректурної проби (закреслення букв на спеціальних бланках з відміткою через кожні 60 секунд та реєстрацією часу, витраченого на виконання всього завдання) та пошуку чисел за таблицями Шульте [151].
З метою дослідження гормонального статусу у обстежених жінок проводилось визначення вмісту гонадотропних гормонів (ЛГ, ФСГ) імуноферментним методом з використанням реактивів фірми Syntron bio research IND, а статевих гормонів (естрадіолу, прогестерону та тестостерону)- радіоімунним методом [173]. Дослідження проводились в лабораторії ендокринології ІПАГ АМН України (керівник - доктор мед. наук З.Б.Хомінська).
Для визначення структурно-функціонального стану кісткової тканини застосовували метод ультразвукової денситометрії, який в останні роки широко використовується для діагностики остеопорозу як найбільш інформативний і сучасний [248, 273]. Це практично єдиний метод неінвазивної оцінки ризику кісткової травми [250, 273, 282]. Перевагами цього методу є відсутність радіоактивного опромінення, мобільність, простота експлуатації, відносна дешевизна досліджень. Тривалість одного дослідження становить 5 хвилин, точність методики висока [119, 218].
За допомогою апарату "Achilles+" (LUNAR Corp., Madison, WI) на п'ятковій кістці, яка складається з трабекулярної (губчастої) кісткової тканини, визначали:
- швидкість поширення ультразвуку (ШПУ, м/с) через п'яткову кістку, яка залежить від її щільності та еластичності;
-широкосмугове ослаблення ультразвуку (ШОУ, дБ/МГц), яке відображає не тільки щільність кістки, а й кількість, розміри та просторову орієнтацію трабекул [248];
- індекс міцності кістки (ІМ, %), який вираховується комп'ютером на основі показників ШПУ та ШОУ за формулами:
ІМ=0,5 х (n ШОУ+ n ШПУ) (2.1.1)
nШОУ= (ШОУ - 50):0,75 (2.1.2)
nШПУ = (ШПУ - 1380):1,8 (2.1.3)
які відображають стан губчастої КТ обстежуваних, відносно жінок віком 20 років [115, 117]. Дослідження проводили у відділі фізіології та патології опорно-рухового апарату Інституту геронтології АМН України (керівник - проф. В.В. Поворознюк).
У результаті комп'ютерної обробки даних денситометричного дослідження за програмами, які закладені в устаткуванні, діагностика остеопорозу нами проводилась на основі Т-масштабу (згідно рекомендацій ВООЗ). При цьому нормальними вважали показники, що відхилялись від норми не більш ніж на одне стандартне відхилення, зменшення щільності на 1,0 - 2,5 стандартних відхилення вважали остеопенією,