РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали та об'єкти досліджень
Особливістю Карпатського регіону є дефіцит водорозчинних солей йоду в навколишньому середовищі (грунт, вода), що дозволяє віднести його до регіону з екологічно обумовленою йодною недостатністю [29, 88, 97, 151].
Дослідженням підлягали потерпілі від опіків, що постійно проживають в умовах екологічно зумовленого дефіциту йоду та фтору Закарпатської області, у яких досліджувалась сироватка крові, добова сеча, пухирна рідина. Першу (контрольну групу) склали практично здорові особи, що постійно проживають в умовах йодного дефіциту (віком від 16 до 56 років - 37 осіб), другу - потерпілі від опіків, яким проводилось лікування за загальноприйнятою методикою з використанням ксенопластики без корекції (76 осіб), третя група - комбінація загальноприйнятого лікування з використанням ксенопластики та йодні харчові добавки (31 особа); четверта - комбінація загальноприйнятого лікування з використанням ксенопластики та фторні харчові добавки (33 особи); п?ята - комбінація загальноприйнятого лікування з використанням ксенопластики та йодфторні харчові добавки (30 осіб); шоста - комбінація загальноприйнятого лікування з використанням ксенопластики та повноцінна амінокислотна суміш (34 особи).
Кров після забору відстоювали і центрифугували. Сироватку зразу ж досліджували або зберігали в холодильнику. Сеча збиралася протягом доби. Після відстоювання в холодильнику і центрифугування підлягала дослідженню.
Для з'ясування особливостей перебудови тиреоїдної системи і рівнів СМП при опіковій хворобі в умовах йодної недостатності і корекції в дослід взяті потерпілі від опіків, які знаходились на лікуванні в опіковому відділенні обласної клінічної лікарні м. Ужгорода (зав. відділенням - Турак Й.А.).
2.2. Клінічна характеристика обстежених хворих
При відборі хворих для проведення досліджень в основу покладено сучасне уявлення про патогенез опікової хвороби із врахуванням біохімічних тестів, що дозволяє оцінювати вираженість деструктивно-дистрофічних процесів, ступінь зниження інтенсивності синтезу білка, порушення діяльності ферментних систем в обміні амінокислот [89].
Матеріалом даного досліження стали 204 клінічні спостереження над хворими на опікову хворобу, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в опіковому відділенні обласної клінічної лікарні м. Ужгород Закарпатської області в 1995 - 2001 рр..
Розподіл хворих за віком і статтю представлено в таблиці 1.
Таблиця 1
Розподіл хворих за віком і статтю
СтатьВсьогоЧол.Жін.абс. %абс. %абс. %15 - 19 років83,921,0104,920 - 29 років4823,5104,95828,430 - 39 років3818,62210,86029,440 - 49 років3014,783,93818,650 - 59 років125,921,0146,9Більше 60 років104,9146,92411,8Разом:14671,55828,5204100 Як видно з таблиці 1, основну групу хворих становили особи молодші 50 років - 186 осіб, що складає 82,3%, в т.ч. 52 жінки (20,6%), 124 чоловіки (65,8%).
Таблиця 2
Розподіл хворих за площею та глибиною ураження
Площа опіку
( %)Кількість спостереженьповерхневі опікиглибокі опікивсьогоабс.%10 - 20-727235,320 - 2922204220,630 - 3924184220,640 - 4916122813,750 - 59104146,960 - 692-21,070 і більше4-41,9Разом:39 (38,2%)63 (61,8%)204(100)
Найчастіше уражаючим агентом у хворих було полум'я, яке викликає найбільш важкі і розповсюджені опіки. У більшості обпечених травма була побутовою (89,2%).
Ступінь опіку визначався відповідно з прийнятою чотирьохступеневою класифікацією, за якою опіки І, ІІ та ІІІА ступеня слід віднести до поверхневих, а ІІІБ та IV ступеня - до глибоких. Хворі розділені на групи згідно з індексом важкості ураження (ІВУ), що грунтується на індексі Франка, як інтегральна складова площин поверхневого та глибокого опіків, виражена в одиницях. При обчисленні індексу важкості ураження приймається, що кожен процент площі поверхового опіку відповідає одній одиниці ІВУ, а кожен процент глибокого опіку - трьом одиницям.
Таблиця 3
Розподіл хворих за індексом важкості ураження
Індекс важкості ураженняКількість спостереженьабс.в %30-6011255,061-905024,591-1204220,5Разом:204100
Дані таблиці 3 свідчать про те, що у більшості хворих (126 або 61,8%) мали місце глибокі опіки, з яких переважаюча більшість потерпілих отримала термічні опіки площею більше 25% поверхні тіла (118 осіб), що складає 57,8% від загальної кількості обстежених.
Із даних таблиці 3 випливає, що ІВУ у всіх обстежуваних хворих дорівнював 30 і більше одиницям.
При поступленні в стаціонар у всіх хворих мали місце прояви опікового шоку з розладом функцій життєво важливих органів і систем того чи іншого ступеня, порушеннями білкового і водно-сольового обміну, кислотно-лужної рівноваги.
Обтяжуючим моментом у 21 хворого (30,4%) став супутній опік дихальних шляхів. За даними окремих авторів, опік дихальних шляхів відповідає 10-30 одиниць ІВУ в залежності від ступеня [83].
Із супутніх захворювань слід відмітити наявність хронічного алкоголізму у 15 осіб (14,7%); у стані алкогольного сп'яніння у стаціонар були доставлені 29 хворих (28,4%); у чотирьох уражених (3,9%) мала місце хронічна легенево-серцева недостатність, у одного потерпілого (1,0%) одночасно з термічним ураженням діагностовано травму головного мозку під час вибуху парів бензину, у двох хворих (2,0%) в анамнезі психічні захворювання.
Згідно з завданням даного дослідження, детальне спостереження за усіма 204 хворими проводилось протягом стадії опікового шоку, гострої токсемії, септикотоксемії та реконвалесценції. Кардинальним симптомом гострої опікової токсемії була гіпертермія до 38-400С. Крім підвищення температури тіла, в усіх хворих на цей період проявлялися різні психо-неврологічні розлади: збудження (52 хворих або 25,5%) або загальмованість (36 хворих або 17,6%), безсоння (72 хворих або 35