РОЗДІЛ 2
ПОГЛИБЛЕННЯ ТА РОЗРИВ ЛІТЕРАТУРНИХ
ВІДНОСИН КУЛІША З ГАЛИЦЬКИМИ НАРОДОВЦЯМИ
2.1. Куліш - популяризатор творчості Шевченка в Західній Україні792.2. Кулішеві переклади і переспіви Біблії та їх перцепція
в галицькому суспільстві
107 2.3. Куліш - редактором "Правди"
132ВИСНОВКИ
172СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
179
ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі українські вчені все частіше звертаються до вивчення творчої спадщини П. Куліша, осмислення його ролі в розвитку національної літератури. Праці Ю. Шевельова, Ю. Луцького, М. Жулинського, Є. Нахліка, В. Івашкова, О. Вертія, Л. Похилої, С. Захаркіна та інших розкривають постать Куліша у різних площинах, зусібіч відстежують його тернистий, нерідко суперечливий життєвий і творчий шлях. Протягом останнього десятиліття задано головні напрямки кулішезнавчих студій: системний об'єктивний аналіз творчості письменника, критичний перегляд доробку кулішезнавців попередніх років, новітня інтерпретація художніх творів, осмислення й актуалізація історіософських поглядів Куліша, розширення джерельної бази та введення в науковий обіг нових текстів (художніх, епістолярних, мемуарних), накопичення, верифікація та систематизація фактографічного матеріалу.
Незважаючи на велику кількість спеціальних досліджень, життя і творчість поета, прозаїка, драматурга, перекладача, літературного критика власне у шістдесятих роках залишаються чи не найменш вивченими. А саме в цьому часі взаємини Куліша із західноукраїнськими суспільно-літературними діячами характеризуються найвищою активністю й продуктивністю, що сприяло кардинальним зрушенням у національно-культурному житті Східної Галичини й усієї України.
Відсутність узагальнених синтетичних праць про Куліша значною мірою спричинена недостатньою розробленістю окремих аспектів і тем, пов'язаних із постаттю письменника. Водночас неможливо комплексно осмислити літературний процес 1860-х рр. у Західній Україні як багатовекторний, багатогранний і динамічний, не дослідивши участі Куліша в ньому. У цілому проблематика творчих відносин і взаємовпливів, що окреслюються темою "П. Куліш і літературний процес у Західній Україні", становить істотну прогалину в історії української літератури ХІХ ст., хоча ця тема є однією з центральних у вивченні літературної творчості й громадської діяльності Куліша та його участі у становленні народовського руху і розвитку західноукраїнського письменства.
Необхідно виробити сучасний комплексний погляд на ставлення Куліша до літературного процесу в Галичині й Буковині 1860-х - початку 1870-х рр. З одного боку, завдяки Кулішевим старанням, у його надрах творилася нова культурно-естетична парадигма, формувалася й міцніла молода генерація західноукраїнських письменників, яка у своїй творчості сповідувала принципи народності, демократизму, взорувалася на уснопоетичну й східноукраїнську писану словесність (передусім поезію Т. Шевченка, прозу Г. Квітки-Основ'яненка і Марка Вовчка). З іншого боку, в умовах узаємодії з галицькими літераторами розвивалися естетичні й суспільні погляди П. Куліша.
Мета дослідження. Дисертаційна робота ставить двоєдину мету:
1) на основі художніх, епістолярних та інших текстів з'ясувати Кулішеву роль у західноукраїнському літературному процесі того часу, коли (як відзначали І. Франко, К. Студинський та ін.) вона значною мірою визначала національно-культурний розвиток краю;
2) простежити еволюцію літературних, естетичних і почасти суспільно-політичних поглядів письменника в означеному періоді з перспективи його участі в галицькому національно-культурному русі.
Стан наукової розробки теми. Виняткову роль Куліша у становленні й утвердженні нової літературної парадигми в Західній Україні визнавав ще І. Франко. Одним із трьох джерел, що живив українофільське спрямування, а разом з тим - і нову літературу в Галичині 1860-х рр., назвав він особистий вплив Куліша на народовців (два інші - поезія Т. Шевченка та Ю. Федьковича) [212, с. 474].
Докладніше Кулішеву діяльність у краю дослідив К. Студинський, розглянувши її в широкому контексті зв'язків України з Галичиною [125-127; 201-203]. При цьому вчений, послуговуючись так званим біографічним методом, розкрив переважно особисті стосунки Куліша з галицькими діячами й акцентував на тому, як ці стосунки позначилися на діяльності народовців. Пишучи про співпрацю Куліша з редакцією "Правди", дослідник аналізував не так зміст часопису, його місце та роль у літературному процесі, як різні колізії та перипетії Кулішевої участі в цьому виданні. Але навіть і ця проблема, що її, на перший погляд, вичерпно висвітлив академік, потребує додаткового вивчення й переосмислення у зв'язку із введенням у сферу наукового обігу архівних матеріалів з Наддніпрянської України, які свого часу Студинському не були доступні. Не ставив учений і завдання простежити творчість письменника з погляду його взаємозв'язків із галичанами. Нез'ясованим залишилося також питання різнобічного впливу Кулішевої творчості "основ'янського" періоду на літературний процес (шляхом поширення його видань у Галичині, передруку творів у часописах, звернення ранніх народовців до авторитету Куліша, використання його суджень, ідей для утвердження своїх художньо-естетичних засад тощо).
Виняткову роль Куліша в кристалізації народовської ідеології в Галичині показано у статті чільного шістдесятника Ол. Барвінського [146].
Діяльність Куліша в "Основі" крізь призму його відносин з Я. Головацьким, Б. Дідицьким та іншими частково висвітлено в монографіях А. Животка, М. Бернштейна [166; 150]. Варшавську службу Куліша у документалістичному плані висвітлив М. Кордуба [111], а історіософію письменника в цей період осмислив Є. Нахліком [182].
Кулішевій праці (у спілці з І. Пулюєм) над перекладами Святого Письма, яку він розпочав у період варшавської служби й особливо інтенсивно продовжив під час перебування за кордон - у Відні та в Італії, - присвячено розвідки К. Студинського, Ол.