РОЗДІЛ 2
МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ
ЩОДО РОЗМІЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ КОШТІВ
НА ФОНДОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ
У науковій практиці вже накопичено певний досвід щодо вивчення проблеми ефективного управління інвестиційним портфелем. При цьому інвестор переслідуватиме різноманітні цілі. Інвестиції можуть здійснюватися для захисту капіталу від інфляції, тобто одержання низького, але стабільного доходу. Таким портфелям властиво високий рівень диверсифікації, а перевага віддається цінним паперам, по яких регулярно отримують дохід. Емітенти цих цінних паперів мають стабільну або зростаючу частку ринку, довели про свою здатність до конкурентної боротьби. Інвестиційний портфель, який утворено на даних засадах, характеризуватиме консервативний підхід. За цим принципом інвестиції здійснюються, як правило, на термін в декілька років, а тестування й перерозподіл коштів між різними об'єктами проводять періодично, але не дуже часто.
На відміну від консервативної інвестиційної стратегії інвестор може утворювати спекулятивний портфель, в який включатиме цінні папери, що можуть значно змінювати свої ціни за короткий термін. Дана особливість спекулятивної стратегії відображає сподівання інвестора на одержання високих прибутків у разі сприятливого напрямку зміни цін на певні цінні папери. При цьому диверсифікація такого портфеля, за звичай, мінімальна. Проте, при несприятливому розвитку подій дуже велика ймовірність втрати не тільки очікуваних прибутків, а навіть й власних коштів. Інвестиційний портфель, побудований на даних засадах, повинен забезпечуватися постійною увагою інвестора, що потребує від нього (як від особи, що приймає рішення) опанування і застосування відповідних методик прийняття управлінських рішень.
На сучасному етапі розвитку економіки України кількість цінних паперів, що задовольняють вимогам для включення їх в консервативний портфель, дуже незначна. Тому дотримання консервативної стратегії щодо інвестування коштів не виправдає сподівань інвестора. Крім того, недостатня розвиненість вітчизняного фондового ринку унеможливлює застосування спекулятивного підходу як принципу утворення інвестиційного портфелю. Це об'єктивно обумовлюється відсутністю потрібного рівня ліквідності достатньої кількості цінних паперів, які обертаються на фондовому ринку, що робить спекулятивну гру надзвичайно ризикованою.
Таким чином, переконуємося в неможливості застосування жодної із згаданих інвестиційних стратегій в "чистому" вигляді. Отже, стає питання про вирішення протиріччя між потребою в методиці утворення інвестиційного портфеля і її адекватним застосуванням. В контексті вирішення даного протиріччя цікавим, на нашу думку, виявляється поєднання консервативної і спекулятивної стратегій інвестування.
З цією метою здобувачем було розроблено комплексну методику прийняття рішень щодо розміщення фінансових коштів на фондовому ринку України. Розробка цієї методики базується на застосуванні принципів наукового пізнання щодо вивчення складних соціально-економічних явищ та процесів і використовує один з його підходів, а саме: метод "Аналіз-синтез".
Розроблена методика дозволяє вирішити проблему побудови інвестиційного портфеля, розглядаючи в комплексі вплив на прийняття рішення багатьох основних як макроекономічних, так й мікроекономічних чинників. Це дає підстави стверджувати про практичну й наукову цінність проведеного здобувачем наукового дослідження.
2.1. Концептуальна схема прийняття рішення щодо розміщення фінансових ресурсів на фондовому ринку України
Передумовою розробленої методики виступила концептуальна схема розробки експертної системи, призначеної для аналізу ринку цінних паперів України [42], яка після подальшої доробки, уточнення та вдосконалення трансформувалася в математичну модель прийняття рішень по розміщенню фінансових ресурсів в активи фондового ринку [80].
Загальна схема прийняття рішення щодо розміщення вільних фінансових коштів суб'єктами економіки України на вітчизняному фондовому ринку наведена на рис. 2.1 і містить чотири аналітичних блока: фільтрації, експертиз, оптимізації та оперативного управління портфелем цінних паперів.
Інформаційною базою є чотири різновиди інформації:
1) економічна та загальнополітична інформація, яка дає фактичний матеріал для прогнозування тенденцій в економіці, політиці та соціальній сфері в масштабах країни (наприклад, податки, державні видатки, управління державним боргом, державна інвестиційна та фіскальна складові економічної політики, відсоткові ставки по кредитах, рівень інфляції та її динаміка, обсяг зовнішньої торгівлі, валютні курси та інше);
2) інформація про стан галузі, яка дає фактичну картину та прогнозні дані її розвитку (баланси галузей народного господарства, міжгалузеві баланси, пріоритетність державного й приватного інвестування за галузями народного господарства, виробництво ВВП, рівень середньої прибутковості за галузями економіки, тенденції дивідендної політики тощо);
3) інформація про інвестиційну привабливість підприємства (фірми), яка дає можливість аналізувати його фінансову спроможність щодо прийнятих зобов'язань (балансовий звіт підприємств, звіт про прибутки та збитки та фінансові результати роботи підприємства, звіт про рух грошових коштів, звіт про зміни в акціонерному капіталі);
4) інформація про ціни, яка містить поточні котирування, курси цінних паперів, іншу біржову статистику (динаміка фондових індексів вітчизняного і зарубіжних ринків цінних паперів, обсяг пакетів цінних паперів тощо), а також дані про динаміку котирування та обсягів продажу цінних паперів за попередні періоди.
Зазначимо зміст кожного з аналітичних блоків та їх місце в загальній схемі прийняття рішення щодо розміщення фінансових коштів на фондовому ринку України.
Блок фільтрації призначений для зменшення розмірності задачі оптимізації структури портфеля цінних паперів [81]. Його наявність в схемі прийняття рішення об'єктивно обумовлено тим, що