РОЗДІЛ II
МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА
2.1. Класифікаційні ознаки витрат у тваринництві
та їх критична оцінка
Випуск будь-якої продукції потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості. Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції залежно від обсягу виробництва. Це визначає необхідність групування витрат за певними ознаками. Залежно від характеру виробництва витрати поділяють за видами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу (стадіями, переділами). Різні місця виникнення витрат передбачають їх облік за структурними підрозділами та центрами відповідальності. Витрати також класифікують за рядом інших ознак: економічними елементами та статтями калькуляції, цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості [22, с.173].
Відповідно до пункту 6 П(С)БО 16 "Витрати", витратами називають ті з них, які або зменшують активи (наприклад, витрати сировини, матеріалів тощо), або збільшують зобов'язання (наприклад, нарахована заробітна плата, вартість послуг з операційної оренди тощо). Ще однією з умов визначення витрат є відображення їх у бухгалтерському обліку одночасно з доходами, для отримання яких здійснені ці витрати. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображають у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
В одному з пунктів загальних положень П(С)БО 16 "Витрати" визначені наступні основні терміни [115].
Елементи витрат ? це сукупність економічно однорідних витрат.
Непрямі витрати ? витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Нормальна потужність ? очікуваний середній обсяг діяльності, що можна досягти за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Об'єкт обліку витрат ? це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, що потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
Класифікацію витрат на виробництво за елементами витрат, за твердженням професора М. С. Пушкаря, використовують для визначення розміру оподатковуваного прибутку, суми національного доходу держави і планування витрат (складання кошторисів); розрахунку різних економічних показників (матеріало-, трудомісткості, структури витрат на виробництво тощо) [121, с. 97].
Відомий білоруський вчений І. М. Бєлий зазначає, що групування витрат за економічними елементами дає змогу визначити їх витрати на виробництво продукції, що не розкриває призначення витрат виробництва, чим зумовлюється економічна залежність їх величини від результатів діяльності підприємства. Групування витрат за статтями калькуляцій показує напрямок і цільове призначення витрат, їх зв'язок з процесом виробництва конкретних видів продукції. Витрати за елементами відрізняються від витрат за статтями тим, що в перших усі витрати, включаючи і комплексні, розподілені за видами, що характеризують економічний зміст цих витрат [9, с. 27].
Професор І. М. Бєлий до елементів витрат відносить основну та додаткову заробітну плату (оплату праці); відрахування на соціальне страхування і соціальне забезпечення; продукти сільського господарства, в тому числі насіння і посадковий матеріал, корми, інші продукти; продукти промисловості, в тому числі мінеральні добрива, пальне та мастильні матеріали, корми промислового виробництва, отрутохімікати, електроенергію, вугілля, газ, запасні частини, ремонтні матеріали, торф, дрова, інші продукти промисловості, оплату послуг сторонніх організацій; амортизацію основних засобів; страхові платежі; інші грошові витрати (на підготовку кадрів масової кваліфікації, на службові відрядження, премії та нагороди за раціоналізацію і винахідництво) [9, с. 27].
У країнах з розвинутою ринковою економікою елементи виробничих витрат поділяються на три класи
1. Прямі матеріальні витрати.
2. Прямі витрати на оплату праці.
3. Виробничі накладні витрати (загальнозаводські накладні витрати).
До прямих матеріальних витрат належать основні матеріали, які стають частиною готової продукції, тому їх вартість можна безпосередньо без особливих змін переносити на певний виріб. Прямі витрати на оплату праці ? це заробітна плата операторів машин та інших робітників, зайнятих безпосередньо створенням виробів. Виробничими накладними витратами, або, як їх часто називають, загальнозаводськими накладними витратами вважають витрати на допоміжні матеріали та комплектуючі деталі, непрямі витрати на оплату праці, інші непрямі витрати (утримання будівель, технічне обслуговування і поточний ремонт обладнання та інструментів, податки на нерухомість, страхування майна, пенсійні витрати, орендна плата тощо) [95, с.429?430].
Поділ витрат за елементами необхідний для встановлення кошторисних і фактичних витрат на виробництво по підприємству загалом, тобто він дає змогу вказати вид витрат не залежно від місця їх виникнення і напрямку. Поділ витрат за елементами наведено в додатку C.
Ми переконані, що елементи витрат на виробництво потрібно запроваджувати в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду, згідно з яким, як уже зазначалось, вони поділяються на три наступних групи.
1. Прямі матеріальні витрати.
2. Прямі витрати на оплату праці.
3. Виробничі накладні витрати.
Витрати за елементами однакові для всіх галузей економіки України, а статті витрат для кожної галузі та виду виробництва значно різняться між собою.
Зокрема, у тваринництві основними є наступні статті витрат [81, с. 6].
1. Витрати на оплату праці.
2. Пальне та мастильні матеріали.
3. Засоби захисту тварин.
4. Корми.
5. Роботи і послуги.
6. Витрати на ремонт необоротних активів.
7. Інші витрати на утримання необоротних активів.
8. Інші витрати.
9. Непродуктивні витрати (в обліку).
10. Зага
- Київ+380960830922