РОЗДІЛ 2
Програмно-цільові підходи до удосконалення систем екоменеджменту в рамках
територіального управління
2.1. Методичні підходи до формування систем екоменеджменту в Україні
В системі територіального управління в якості основного її елементу нами
розглянуте окреме підприємство, яке з одного боку є головним суб’єктом
економічних відносин, а з іншого – найбільшим забруднювачем навколишнього
природного середовища. В цьому сенсі доцільно детально проаналізувати процеси
управління природокористуванням та охороною довкілля в межах основної ланки
економіки.
Перш ніж перейдемо власне до аналізу розвитку екологічного менеджменту в
Україні, проведемо дослідження відповідної термінології.
Існує безліч різноманітних точок зору про управління у сфері довкілля. Ідеї
його ідуть у далеке минуле. Так, у 1871 році американський еколог, учений
Коммонер спробував сформулювати закони екології, що передбачають необхідність
управління в сфері довкілля:
усе пов’язане з усім;
усе повинно кудись подітися;
ніщо не дається даром;
природа знає краще.
А от інший учений Фрисовский Т. вважав, що екологія як наука не існує. Варто
говорити про екологію природознавства, нашої свідомості і мислення.
Екологізація свідомості, як він думав, – умова нового політичного мислення. Але
і ця позиція припускає необхідність екологічного управління.
Сьогодні існує представлення, що екологічне управління – це управління,
обмежене потребами захисту навколишнього середовища. Наївно думати, що досить
ввести в управління обмежники у вигляді нормативів або адміністративних вимог,
і це буде вже екологічне управління.
Існує й така думка, що екологічне управління – це управління природою, тобто
підвищення її здатності адаптуватися і протидіяти сучасному виробництву,
пристосування природи до виробництва. Треба допомогти природі, однак, виникають
сумніву в раціональності такого підходу.
Є й інша точка зору, що екологічне управління – це управління в сфері
суспільної свідомості, культури, суспільних відносин. Не можна зупинити прогрес
технологій, і не може виробництво не мати відходів, у тому числі і небезпечних.
Тому тільки суспільні відносини і культура людини, розуміння ними небезпеки
дозволяє нейтралізувати негативні наслідки сучасних технологій. У цьому випадку
екологічне управління стає проблемою не стільки керування, скільки політики.
З появою у термінології вітчизняної екологічної науки поняття „екологічний
менеджмент”1, з’явились певні непорозуміння щодо розмежування цього терміну з
традиційним поняттям екологічного управління. Ми дуже часто грішимо уривчастими
чи локалізованими уявленнями про ті чи інші проблеми розвитку. Це виявляє себе
й у деяких сучасних підходах до розуміння екологічного менеджменту. Необхідно
іншим способом побудувати визначення екологічного менеджменту, підсиливши в
ньому концептуальну основу управління.
Можна сказати, що екологічний менеджмент – це тип управління, принципово
орієнтований на формування і розвиток екологічного виробництва
____________________________________________________________________
Словник англійської мови «Advanced Learners Dictionary» дає таке трактування
поняття менеджмент:
man•age•ment /mжndmnt/ noun
1 [U] the act of running and controlling a business or similar organization: a
career in management hotel / project management a management training course
The report blames bad management. The company's top-down management style made
decision-making slow and inflexible. He is one of the highest paid management
gurus in the world.
2 [C+sing./pl. v., U] the people who run and control a business or similar
organization: The management is / are considering closing the factory. The shop
is now under new management. junior / middle / senior management a management
decision / job My role is to act as a mediator between employees and
management. Most managements are keen to avoid strikes.
3 [U] the act or skill of dealing with people or situations in a successful
way: classroom management time management (= the way in which you organize how
you spend your time) management of staff Diet plays an important role in the
management of heart disease.
й екологічної культури життєдіяльності людини. Це тип управління, побудований
на соціально-економічному і соціально-психологічному мотивуванні гармонії
взаємин людини з природою.
Концепція екологічного управління включає повний комплекс проблем, пов’язаних з
екологічними процесами як об’єктом управління [3, c. 35-37].
Учені багатьох країн (в тому числі України) приділяють значну увагу актуальним
проблемам економіки навколишньої природного середовища як на теоретичному, так
і на практичному рівнях. Проблеми введення принципів сталого розвитку,
становлення ринкових економічних інструментів екологічного управління і
реалізації екологічного менеджменту в Україні були висвітлені ведучими
вітчизняними спеціалістами в області економіки природокористування. Так, В.
Трегобчук і О. Веклич різнобічно обґрунтовують необхідність введення
еколого-економічної моделі ринкових реформ в Україні, підкреслюючи вигоди для
компаній, що піклуються про охорону навколишнього середовища, і визначаючи
втрати в бізнесі через недотримання екологічних вимог [173].
С. Харічков і Т. Галушкіна дають визначення поняття «екологічний менеджмент» як
міждисциплінарної науки, що розробляє оптимальні варіанти конкурентоздатних
управлінських рішень у відношенні природоохоронної діяльності [30]. В подальших
своїх дослідженнях Т. Галушкіна підкреслює ринкову орієнтацію екологічного
менеджменту підприємств, визначаючи його провідне місце в системі екологічного
підприємництва [28].
Заслуговують на увагу підх
- Київ+380960830922