Розділ 2
Диференціація доходів У сучасній Україні
та її сприйняття громадською думкою
2.1. Диференціація доходів та самооцінки матеріального становища населення
України
Перш ніж визначити яким чином населення України сприймає існуючу доходну
нерівність, реагує на зміни у системі розподілу матеріальних благ,
охарактеризуємо які саме зміни відбулися у розподілі доходів протягом останніх
років, які параметри та ознаки сучасної ситуації доходної нерівності в
українському суспільстві, а також яким є розподіл самооцінок населенням свого
добробуту, що зокрема визначаються уявленнями про належне у сфері розподілу
суспільного доходу, образами розподільчої справедливості.
За час існування України як незалежної держави в економіці країни відбулося
масштабне та системне поглиблення кризових явищ. За офіційними даними за
1990-1999 роки валовий внутрішній продукт скоротився майже на 60%, обсяги
промислової продукції – на 48,9%, сільського господарства – на 51,5%. Реальні
грошові доходи скоротилися на 75%, заробітна плата зменшилася у 3,8, а реальна
пенсія – у 4 рази. 70% працівників у галузях економіки отримують заробітну
плату нижче прожиткового мінімуму (в середньому на душу населення у 2000 р. ПМ
складав 270,1 грн/міс., а в 2001 р. – 311,3 грн/міс). Інфляційні процеси, якими
супроводжується весь період трансформації економічної системи, призвели до
стрімкого падіння рівня життя більшості населення, оскільки темпи зростання
доходів значно відставали від темпів зростання цін на товари та послуги.
Найхарактернішою особливістю динаміки інтегрованих показників рівня життя, які
віддзеркалюють досягнутий рівень реальних доходів населення, є більш високі
темпи їх скорочення відносно більшості макроекономічних показників, що
характеризують економічний стан країни. Рівень життя частини населення, яка
отримувала низькі та середні доходи, знижувався більш високими темпами, ніж це
було зумовлено чинниками згортання обсягів економіки. Так, якщо у 1997 році ВВП
порівняно із 1990 р. скоротився у 2,4 рази, то реальна середня заробітна плата
у народному господарстві за цей період зменшилася у 3,6 рази. Останнє є
свідченням того, що деструктивний вплив інфляції проявляється у порушенні
принципу соціальної справедливості в процесі розподілу первинних суспільних
доходів [91]1 [1)[91] Мандибура В.О. Рівень життя населення України та проблеми
реформування механізмів його регулювання. – К.: Парламентське вид-во, 1998. –
С.63-83.]).
Загальне падіння рівня життя населення протягом останніх років відображено у
динаміці коефіцієнта співвідношення середньодушового доходу до мінімального
споживчого бюджету (МСБ), який розраховується нормативним методом з урахуванням
індексу поточних цін обстежуваного періоду. Так, за розрахунками В.О.Мандибури
[91]2 [2) [91] Там само. – С.74-75.]), якщо у 1990 р. середньодушовий дохід
перевищував МСБ у 1.6 рази, то вже у липні 1992 р. коефіцієнт співвідношення
середньодушового доходу та МСБ становив 0,839; у липні 1993 р. – 0,532;
відповідно у липні 1994 р. – 0,343; 1995 р. – 0,306; 1996 р. – 0,234; 1997 р. –
0,270; і у липні 1998 р. середньодушовий дохід склав 0,275 мінімального
споживчого бюджету. Тобто, починаючи з 1992 року спостерігається поступове
зменшення середньодушових доходів населення, і, відповідно, загальне падіння
рівня життя.
Кризові процеси в економіці погіршили ситуацію на ринку праці. Зростала
чисельність незайнятого населення. Протягом 2000 року на обліку в службі
зайнятості перебувало понад 2,7 млн. громадян України, або у 1,1 рази більше,
ніж у 1999 році. На одне вільне робоче місце, зареєстроване у службі
зайнятості, в середньому по Україні на кінець 2000 року претендувало 17
незайнятих осіб. Значно поширеним є приховане безробіття, неповна зайнятість.
Станом на початок 1999 року, приблизно 18% офіційно зайнятого населення
працювали неповний робочий день чи були відправлені у вимушені відпустки. За
даними обстеження зайнятості у жовтні 1998 року біля 11% економічно активного
населення були безробітними. Сума боргу українським домашнім господарствам
досягла 10% ВВП [154].
Перелік індикаторів економічної кризи можна продовжувати. Усі ці негативні
явища, що відбулися останніми роками, суттєво змінили систему розподілу у
суспільстві, призвели до значної поляризації населення за рівнем особистих та
сімейних доходів і, відповідно, споживання. Це відбулося в основному за рахунок
зменшення реальних доходів середньо- та малозабезпечених верств населення
країни, переходу бідних у стан злиденності, а “середняків” у стан бідності
(див. табл. А.1 у додатку А).
Розподіл за квінтильними та децильними групами практично за усіма показниками
рівня життя, що їх розраховують на основі витрат фахівці Державного комітету
статистики, наочно демонструє наявність значних перекосів у структурі доходів
та споживання населення України, засвідчує існування значної економічної
нерівності. Наприклад, на перший квінтиль населення (20% з найменшими грошовими
витратами) припадає лише 6% від загальних грошових витрат, тоді як на верхній,
п’ятий квінтиль – 43,2% [23]. Такий розподіл вже майже рівний відповідному
розподілу у Сполучених Штатах Америки, країні, яка вважається найбільш
поляризованою економічно, “взірцем” економічної нерівності, із якою раніше
порівнювали СРСР для того, щоб продемонструвати переваги соціалістичного
способу життя, що не призводить до прірви поміж багатими і бідними. Так у 1994
р. в США “20% найпривілейованіших родин одержали 44,6 відсотка сукупного
доходу, а нижні 20 відсотків одержують лише 4,4 відсотка” [27]1 [1) ” [27]
Гіденс, Ентоні
- Київ+380960830922