РОЗДІЛ 2
СІМЕЙНО-ПОБУТОВІ КОНФЛІКТИ В СИСТЕМІ ДЕТЕРМІНАЦІЇ УМИСНИХ ВБИВСТВ І ТЯЖКИХ
ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ
2.1 Детермінація тяжких насильницьких злочинів
проти особи
Розглянувши визначальні параметри тяжких сімейно-побутових насильницьких
злочинів проти життя й здоров’я особи, слід з’ясувати та розкрити природу їх
детермінант. Детермінувати (від лат. determinare – визначати) означає
обумовлювати, прирікати, опосереднювати, викликати [162, с. 120]. Криміногенна
детермінація – це різновид соціальної детермінації, яка значно ширша і являє
собою складну систему універсальних зв’язків між різноманітними подіями,
явищами і процесами, що відбуваються у суспільстві. Стосовно системи
детермінант висловлювалися різні точки зору. Так, наприклад, пропонувалося її
поділяти на причини, умови і кореляти [163, с. 11], виділяти в ній фактори
злочинності (на рівні злочинності в цілому і окремих видів (груп) злочинів) і
причини та умови індивідуальної злочинної поведінки [56, с. 16], або ж просто
усі детермінанти злочинності ділити на об’єктивні і суб’єктивні [64, с. 44].
Між елементами системи детермінант встановлювалися різного роду зв’язки:
причинно-наслідкові, кореляційні, структурно-системні, зв’язки становищ тощо.
Убачається, що систему детермінант тяжких сімейно-побутових насильницьких
злочинів проти особи доцільно поділяти на три рівні в залежності від ступеню
впливу на злочинну мотивацію окремих правопорушників [164, с. 180]. Так, на
макрорівні (суспільства в цілому) – це ті соціальні явища і процеси, які мають
певне детерміністичне, в тому числі і причинно-наслідкове значення для
пояснення того, що їх породжує, визначає, обумовлює [162, с. 122]. Їх ми
називаємо факторами тяжких сімейно-побутових насильницьких злочинів.
На мікрорівні (окремих сімей та найближчого сімейно-побутового оточення) до
системи детермінант відноситься причинно-наслідковий комплекс, що включає
взаємопов’язані сімейно-побутові чинники, котрі в тій чи іншій мірі продукують
вчинення даних злочинів. А на індивідуальному рівні (окремих особистостей) - це
безпосередні причини й умови конкретної злочинної поведінки. Зазначені рівні
детермінант пов’язані складними кореляційними, системно-структурними,
причинно-наслідковими та ін. зв’язками, що носять здебільшого ймовірнісний
характер, проте у своїй взаємодії обумовлюють, породжують вчинення злочинів, що
розглядаються. Не порушуючи послідовності висвітлення запропонованої системи
детермінант, почнемо власне із розгляду факторів тяжких сімейно-побутових
насильницьких злочинів проти особи на макрорівні.
Процес розбудови незалежної держави з глибинними перетвореннями її економічних,
політичних, соціальних, ідеологічних та правових засад об’єктивно пов’язаний із
загостренням чисельних протиріч, що уразили усі сфери суспільного життя.
Найбільш криміногенними для сімейно-побутової тяжкої насильницької злочинності
виявилися соціально-економічні, морально-психологічні, культурно-виховні,
організаційно-управлінські та сімейно-побутові фактори. У своїй взаємодії вони
породжують морально-соціальну дезорганізацію суспільства, викликають
емоційно-психологічну напругу серед населення, обумовлюють зростання суспільної
деструктивності та конфліктності. Загалом зазначені явища і процеси негативно
відбилися на погіршенні криміногенної обстановки у державі.
Сучасний період розвитку України характеризується певними позитивними змінами.
Республіка поступово виходить із руйнівної, тривалої економічної кризи та стає
на траєкторію економічного зростання. У цьому сенсі “переломним” є 2000 рік, за
який реальний валовий внутрішній продукт збільшився, у порівнянні з 1999 р., на
5,0% [165, с. 60]. Реальні грошові доходи населення, визначені за виключенням
обов’язкових платежів, зросли на 11,6% [165, с. 67]. Однак, за словами
Президента України Л.Д. Кучми, найголовніше все-таки попереду. Треба закріпити,
зробити незворотніми позитивні тенденції в економіці [166, с. 1]. І це досить
слушне зауваження. Вагомих підстав для самозаспокоєння сьогодні не має.
Залишається низка нагальних економічних проблем, котрі потребують термінового
розв’язання найближчим часом. Насамперед, йдеться про легалізацію “тіньової”
економіки, обсяг якої сягає близько 50 – 60% від офіційної [167, с. 15]. Значні
прорахунки при проведенні приватизації призвели до перерозподілу державної
власності на користь корпоративно-бюрократичних структур [168, с. 40]. Недоліки
в регулюванні кредитно-фінансових відносин призводять до широкомасштабних
фінансових махінацій, присвоєння наданих кредитів, псевдобанкрутства та ін.
[169, с. 112]. Недосконалість податкової системи і системи ціноутворення
створює сприятливі умови для масового ухилення від оподаткування, фіктивного
підприємництва, шахрайства з фінансовими ресурсами [170, с. 201]. Викликає
занепокоєння процес наповнення доходної частини державного бюджету, який
щорічно балансує на межі невиконання. Головні фінансові надходження до бюджету
продовжують складати прибутки, отримані від експорту продукції металургійної та
гірничо-видобувної галузей. Водночас постійно існує загроза втрати основної
частини зовнішніх ринків збуту, що автоматично поставить під загрозу виконання
державного бюджету. Ось далеко неповний перелік економічних факторів, що
суттєво загрожують економічній стабільності держави. Наведені протиріччя
економічного характеру тісно переплетені із соціальними вадами. Перші тягнуть
за собою поглиблення матеріальної диференціації населення, збільшення прошарку
обездолених громадян, загострення ситуації на ринку праці, руйнацію принципів
соціальної справедливості перерозподілу матеріальних ресурсів та
- Київ+380960830922