РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКИХ ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ
СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ
2.1. Словотвірна та семантична структура прикметників, що є компонентами
англійських економічних термінологічних словосполучень
На сучасному етапі розвитку мовознавства, коли загальнотеоретичні основи
словотвірного і семантичного аналізу вже розроблені, актуальними є дослідження
окремих груп мовних одиниць, яке забезпечує більш глибоке розуміння
закономірностей мовної системи.
Структурним та семантичним характеристикам прикметників присвячено багато
робіт. Так, на матеріалі різних мов виконані фундаментальні праці О.В.
Афанасьєвої [7], Е.М.Вольф [30], З.А.Харитончик [163], А.Н.Шрамма [171].
Прикметники, ж, що функціонують у економічній терміносистемі, не підлягали
дослідженню. Тому варто розглянути особливості їх словотвірної та семантичної
структури (внутрішньої валентності).
При відборі одиниць для аналізу нами використовувалося визначення прикметника,
яке дав Г.Курм: "Прикметник – це слово, яке видозмінює іменник або займенник,
тобто слово, яке вживається з іменником або займенником для опису людини або
неживого предмету, названого іменником або займенником" [195, 42].
Поняття якості, як і інші об’єктивно існуючі поняття, знаходять своє
відображення у мовному матеріалі і, як відомо, найчастіше позначаються
прикметниками. Окремі дослідження свідчать, що прикметники становлять значну
частину термінологічної лексики [31; 41; 42], а їх частотність у
науково-технічній літературі значно перевищує частотність прикметників
художньої прози [42]. Головна ономасіологічна функція прикметників полягає у
називанні якостей, властивостей, ознак, які притаманні предметам, явищам, та
складають досить важливу і своєрідну для людського буття та пізнання категорію
– категорію якості [94]. У терміносистемах прикметники також служать засобом
відображення родо-видових стосунків між членами певної системи [40]. До того ж,
для людського мислення на певних етапах пізнання виявляється необхідним
“розглядати властивості предметів чи дії як самостійно існуючі предмети” [42,
33.]. Тому вивчення мовних процесів чи засобів, що беруть участь у
опредметненні різних властивостей, якісних характеристик явищ
екстралінгвістичної дійсності, та наданні якісним характеристикам процесуальних
ознак, є досить важливим для мовознавства і термінознавства зокрема.
У результаті аналізу текстів та словотвірного аналізу виявлено 450
прикметників, що беруть участь в утворенні 4581 ТС.
За своєю внутрішньою (словотвірною) структурою прикметники можуть бути прості
(кореневі), похідні та складні. Під простими (кореневими) прикметниками ми
розуміємо неподільні, немотивовані прикметники. Похідні прикметники - це
прикметники, утворені додаванням до іменної, дієслівної чи ад’єктивної основи
суфікса або префікса [195, 46]. Складні прикметники - це прикметники, утворені
складанням двох або більше основ [195, 46].
Словотвірну структуру прикметника услід за Тихоновим А.Н. розглядаємо як його
дериваційну "історію" у синхронному її розумінні, "сукупність
структурно-семантичних відношень твірних та похідних основ (слів) не тільки
ланки, що безпосередньо приймала участь в утворенні цього слова, але і всіх
інших ланок, що передували їй" [151, 21].
Безпосередніми складниками (максимальними структурно-семантичними відрізками
основ похідних прикметників) можуть бути: 1) твірна (мотивуюча) основа ; 2)
суфікс; 3) префікс ; 4) дві (або більше) твірних основи у складних
прикметників.
Твірною (мотивуючою) основою похідного прикметника на рівні синхронного
словотворення є та основа, яка вільно функціонує у сучасній англійській мові як
самостійне слово і є структурним та семантичним ядром похідного прикметника, у
той час коли префікси і суфікси є сателітами твірної основи як структурного і
семантичного ядра прикметника [56, 99].
Однак при описі тільки формальної сторони досліджуваного обсягу прикметників ми
обов’язково порушуємо питання семантики, оскільки "в словотворчих категоріях
вочевидь розрізняються дві сторони: структурно-граматична і семантико-лексична"
[26, 49].
За визначенням О.С.Кубрякової, деривацією називається процес або результат
утворення в мові будь-якого вторинного знаку, який може бути поясненим за
допомогою одиниці, прийнятої за початкову, або виведеним з неї шляхом
застосування певних правил [88]. Таким чином, можна вивести одну семантичну
одиницю з іншої, представивши її смислову структуру через структуру значення
початкового слова. Порівнюючи семантику початкового і похідного значення, ми
можемо мотивувати значення похідного прикметника. Деривати, семантика яких
представляє собою "суму" значення мотивуючої ТО та словотвірного значення, ми
називаємо неідіоматичними [6, 9]. Членування смислової і морфологічної структур
в таких дериватах співпадає, і їх значення членується "без остачі" [6, 10]. Під
ідіоматичними ми розуміємо прикметники, смислова структура яких не підлягає
членуванню.
Застосування терміна "структура" до смислової сторони мовних одиниць неминуче
притягає за собою поняття упорядкованості, тому що структура - це "не простий
набір елементів, а ціле, утворене взаємопов’язаними елементами таким чином, що
кожен залежить від інших і може бути тим, чим він є завдяки відношенням з
іншими елементами" [45, 122]. А оскільки мова представляє собою певним чином
організовану структуру, яка в процесі свого історичного розвитку неминуче
зазнає змін, то встановлення законів, правил, способів утворення нових слів та
їх значень є надзвичайно важливим. Тому у роботі не поділяється ду
- Київ+380960830922