РОЗДІЛ 2.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Кінетика виведення та накопичення радіойоду була простежена в групі 39 дітей
та підлітків (до 16 років), хворих на диференційований рак щитовидної залози та
165 дорослих. Діти та дорослі були розділені на три групи:
1 група - хворі з залишковою тканиною щитовидної залози без вогнищ
метастатичного ураження, які накопичують радіойод
56 дітей
99 дорослих
2 група - хворі з вогнищами метастатичного ураження в лімфовузли шиї,
надключичні лімфовузли та лімфовузли середостіння
15 дітей
57 дорослих
3 група - хворі з метастазами у легені
18 дітей
9 дорослих
Кількість досліджуваних хворих згідно даних сцинтиграфічного дослідження хворих
в різних групах представлена в Таблиці 2.1.
В Таблиці 2.2 наведено стадії захворювання пацієнтів, які проходили
радіойодотерапію після операції (система TNM згідно класифікації ВОOЗ).
Таблиця 2.1.
Кількість досліджуваних хворих на ДРЩЗ в групах з різним розповсюдженням
захворювання згідно даних сцинтиграфічного обстеження
Група хворих
ЗТЩЗ
Наявність метастатичних уражень в лімфовузли
Наявність метастатичних уражень в легені
Всього
Діти
56
15
18
89
Дорослі
99
57
165
Всього
155
72
27
254
Таблиця 2. 2.
Стадії захворювання у пацієнтів, які проходили радіойодотерапію після операції
(система TNM згідно класифікації ВОOЗ)
Група хворих
T1-4N 0M 0
T1-4N 1M 0
T1-4N 1M 1
Всього
Діти
36
45
89
Дорослі
78
82
165
Всього
114
127
13
254
Математичні методи, які були використані після проведення сцинтиграфічних
досліджень наведені в Таблиці 2.3.
Виміри проходили на гама-камері МВ 9200 (Угорщина) на матриці 64*64.
Енергетичне вікно становило 15 %. Розрішення камери дорівнює 5 мм. Розміри
одного пікселя матриці 64*64 дорівнює 6 мм. Розміри матриці 64*64 диктувалися
також тим фактом, що максимальний пробіг b- частинки з середньою енергією
розпаду радіойоду відповідає 3 мм.
Виміри починали через 24 години після введення радіойоду і проводили перші 3-4
доби через кожні 24 години.
Для порівняння параметрів кінетики після введення діагностичної та
терапевтичної 131I активності 40 дорослим хворим проводили додатково кожні 3- 4
діб діагностичну сцинтиграфію після введення 74 МБк. Всього було проведено 720
сцинтиграфічних досліджень.
Для визначення середньої поглинутої дози в усьому організмі хворого
підраховували кількість імпульсів над тілом перші чотири доби після початку
лікування. Вважали, що кількість імпульсів пропорційна кількості накопиченого
радіойоду в організмі хворого (кількість імпульсів на 1 МБк активності
визначали за стандартом відомої активності радіойоду - 399 імп/хв). Будували
криву виведення радіойоду із організму хворого, по якій можливо оцінити
променеве навантаження на організм хворого при умові рівномірного
розповсюдження радіойоду в організмі.
Таблиця 2.3.
Математичні методи, використані при обстеженні хворих на ДРЩЗ
Методи
Кількість хворих
Визначення лінійних кореляційних коефіцієнтів
149
Визначення середніх значень кінетичних параметрів в групах дорослих при
наявності та відсутності метастатичних вражень
165
Порівняння параметрів кінетики в групах дітей та дорослих
102
Порівняння параметрів кінетики при послідовних курсах радіойодотерапії
28
Визначення параметрів кінетики в метастатично-вражених лімфовузлах
55
Порівняння ефективного періоду напіввиведення радіойоду із ЗТЩЗ в групах із
зовнішнім опроміненням та без зовнішнього опромінення залишкової тканини
щитовидної залози
70
Аналіз розподілу кількості хворих на ДРЩЗ дітей при різних значеннях введеної
131I активності. Аналіз залежності ймовірності абляції ЗТЩЗ від значень 131I
активності
56
Визначення кількості курсів у дітей з метастазами в лімфовузли в залежності від
першої 131I активності
15
Визначення кількості курсів радіойодотерапії у дітей з метастазами в легені в
залежності від першої 131I активності
18
Визначення зв’язку параметрів кінетики радіойоду в ЗТЩЗ після введення
діагностичної та терапевтичної 131I активності
30
Визначення ймовірності абляції ЗТЩЗ після першого курсу радіойодотерапії у
хворих з ЗТЩЗ
76
Визначення мінімального значення 131I активності для успішної абляції ЗТЩЗ
після першого курсу радіойодотерапії
40
З метою підрахунку поглинутих доз, як правило, організм хворого розглядають як
конфігурацію органів. Для кожної пари органів справедливе рівняння:
D=A/m*D*j, де D- поглинута доза, Аs –кумулятивна активність в органі, який
опромінюється, mi – маса органа, який опромінюється, Di – константа, або
енергія на один атомний розпад, j i – частина поглинутої енергії. Аs
пропорційна повній кількості радіоактивних розпадів і залежить від активності,
поглинутої випромінюючим органом, а також від швидкості накопичення та
виведення радіойоду, враховуючи фізичний розпад. Математично ця величина рівна
інтегралу:
A=
Зручно розділяти пронизуючу радіацію (гама-проміні та не пронизуючу (b -
частинки та електрони). D в г*Гр/ МБк/ час) можна визначити через значення
енергії опромінення D=0,576* n* E, де n- ймовірність i – го виду енергії при
одному ядерному розпаді, Еi – середня енергія в МеV для i – го виду енергії. Ці
величини протабульовані в рекомендаціях MIRD [89].
Введені терапевтичні активності радіойоду (А) набували значень від 1100 до 5600
МБк.
В Таблиці 2.4 представлені дані цих параметрів для 131I.
Таблиця 2..3.
Дані показників енергії при ядерному розпаді 131I
Вид опромінення
E,
MeВ
D,
г*Гр/МБк/год.
Не проникаюче
0,0200
0,0691
0,001
0,0664
0,0964
0,004
0,8980
0,1916
0,099
Проникаюче
0,0578
0,2843
0,009
0,8201
0,364
- Київ+380960830922