РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методика проведення досліджень
Дослідження проводили в 1999-2002 р. на агрономічній дослідній станції
Національного аграрного університету в довготривалому польовому досліді (з 1956
р.) кафедри агрохімії та якості сільськогосподарської продукції, у
Васильківському районі Київської області.
Польові досліди проводились у відповідності з “Методическими рекомендациями по
проведению полевых исследований с зерновыми и кормовыми культурами” [79].
Дослід закладено в трикратному повторенні. Площа посівної ділянки становить
175, облікової – 100м2 з систематичним розміщенням варіантів. Аміачну селітру
(34,5%), простий гранульований суперфосфат (19,5%), калійну сіль (40%), вносили
під основний обробіток ґрунту. Посів кукурудзи проводився у першу декаду травня
насінням гібриду Одеський-80МВ. Використовували загальноприйняту для цієї зони
агротехніку. Попередник – цукрові буряки, під які вносили N130P165K160 на фоні
30 т/га гною.
Таблиця 2.1
Варіанти проведення досліджень
1. Контроль (без добрив)
2. Фон-30т/га гною-післядія
3. Фон+Р90
4. Фон+Р90К90
5. Фон+N120K90P90
6. Фон+N180P135K135
7. N120P90K90
Таблиця 2.2
Схема польового тривалого досліду по вивченню ефективності добрив в
зерново-буряковій сівозміні на лучно-чорноземному карбонатному
крупнопилувато-легкосуглинковому грунті на дослідному полі кафедри агрохімії та
якості продукції рослинництва агрономічної дослідної станції НАУ
Васильківського району Київської області 1979-2002 р.р.
Варіант досліду
Без добрив
контроль
Гній, т/га
(органічна система)
Внесення фосфорних добрив
Парна комбінація добрив (РК)
Одинарна доза мінеральних добрив на фоні післядії гною
Полуторна доза мінеральних добрив на фоні післядії гною
Мінеральна система удобрення
Культура
гній
гній
P2O5
гній
P2O5
К2О
гній
P2O5
К2О
гній
P2O5
К2О
P2O5
К2О
Люцерна
-
-
Озима пшениця
20
20
80
20
80
80
20
60
80
80
20
75
120
120
60
80
80
Цукрові буряки
30
30
165
30
165
160
30
130
165
160
30
200
255
245
130
165
160
Кукурудза на силос
післядія
1 го року
післ. 1р.
90
післ. 1р.
90
90
післ. 1р.
120
90
90
післ. 1р.
180
135
135
120
90
90
Озима пшениця
80
80
80
90
80
80
135
120
120
90
80
80
Горох
60
60
60
30
60
60
45
90
90
30
60
60
Озима пшениця
20
20
80
20
80
80
20
80
80
80
20
120
120
120
80
80
80
Цукрові буряки
30
30
165
30
165
160
30
130
165
160
30
200
255
245
130
165
160
Кукурудза на зерно
90
90
135
90
90
135
135
135
135
90
90
135
Ячмінь + конюшина
10
10
10
10
10
Відбір, приготування до аналізу зразків ґрунту та проведення аналізів
здійснювались за загальноприйнятими методиками [81, 82,83].
Зразки ґрунту для визначення основних елементів живлення відбирали з глибини
0-25 та 25-50 см в такі періоди та фази росту та розвитку рослин кукурудзи: до
сходів, 4-5 листків, 9-10 листків, викидання волотей, молочно-воскова
стиглість.
Визначення щільності ґрунту та його капілярної вологоємності проводили за
допомогою бурових стаканів, щільності твердої фази - пікнометричним методом
[84], сума ввібраних основ - методом Каппена-Гільковіця. Ці показники визначали
на початку вегетації кукурудзи ( в фазі 4-5 листків) та під час збирання ( в
фазу молочно-воскової стиглості). Зразки відбирали в шарах 0-10, 10-20, 20-30
см.
Чисельність мікроорганізмів основних еколого-трофічних груп визначали методом
посіву ґрунтової суспензії на агаризовані поживні середовища, а саме –
кількість органотрофів визначали на м’ясо-пептонному агарі; бактерій, що
засвоюють мінеральний азот – на крохмалево-амонійному агарі; педотрофних
бактерій – на ґрунтовому агарі, гуматорозкладаючих мікроорганізмів – на
середовищі з гуміновою кислотою. Щільність заселення ґрунту азотобактером
вивчали методом розкладання грудочок ґрунту на середовищі Ешбі.
Загальну адсорбційну та робочу поверхню кореневої системи визначали в фазу
викидання волотей, за методом Сабініна і Колосова.
Площу листкової поверхні визначали методом висічок, чисту продуктивність
фотосинтезу (ЧПФ) розраховували за Нечипоровичем. Суху речовину визначали
термогравіметричним методом. Вміст нітратів - за допомогою іонселективних
електродів, “сирого” протеїну - прискореним методом, “сирої” клітковини - за
методом Генеберга і Штомана, сирої золи - після сухого озолення наважки. Вміст
елементів живлення в рослинах визначали після мокрого озолення: азоту - за
допомогою реактиву Несслера, фосфору – колориметрично за методом Деніже в
модифікації Левицького та калію на полуменевому фотометрі [85,86]. Рухливість
фосфору та калію в ґрунті
визначали у фазу 9-10 листків (критичний період в потребі води та елементів
живлення) за методикою ЦІНАО, описаною в “Методических указаниях по определению
степени подвижности фосфора и калия в почвах”, 1987.
За дату настання чергової фази розвитку приймали день, коли 75% рослин вступали
в неї [87]. Рослини для лабораторних аналізів відбирали в фази: 4-5 листків,
9-10 листків, викидання волотей та молочно-воскової стиглості.
Для визначення закономірностей сорбції міді лучно-чорноземним карбонатним
легкосуглинковим ґрунтом та поглинання її рослинами було проведено лабораторний
дослід згідно схеми:
1. Без добрив - контроль
2. Контроль + Cu
3. Післядія 30 т/га гною – фон
4. Фон + Cu
5. Фон + NPK
6. Фон + NPK + Cu
7. NPK
8.NPK + Cu
Вміст міді в рослинах визначали – після сухого озолення на приладі М ХА-