РОЗДІЛ 2. Професійна етика журналіста
2.1. Значення етичних цінностей для формування професійної етики журналіста
Професійна етика впливає на діяльність та поведінку через систему цінностей, на
самостійне затвердження яких орієнтує журналіста. Цінності – це критерії та
способи оцінки позитивного або негативного значення об’єктів оточуючого
середовища для людини, групи, суспільства в цілому, яке визначається не
природними властивостями цих об’єктів, а їхнім залученням до сфери людської
діяльності, інтересів та потреб, соціальних відносин [104, 1473]. Цінності
знаходять своє відтворення у формі моральних принципів і норм, ідеалів,
настанов і цілей.
Якщо у понятті норми акцентується обов’язок робити саме так і не інакше і
долучаються санкції за порушення, то у понятті цінності превалює добровільність
і внутрішня впевненість у необхідності її дотримуватися [1, 52]. Таким чином
норма конкретизує зміст поведінки у конкретній, типовій ситуації, а цінність –
більш загальний орієнтир.
Цінності є одним із найголовніших теоретичних понять і центральним компонентом
емпіричного дослідження у соціальних науках. Це – об’єкт, у дослідженні якого
об’єднують свої зусилля психологи, соціологи, лінгвісти, політологи, позаяк
такі поняття, як ціннісна настанова, ієрархія цінностей, ціннісні орієнтації
знаходяться у тісному зв’язку та взаємній обумовленості. Безперечно, у центрі
стоїть проблема носія цінностей – суб’єкта, яким виявляється особистість,
соціальна група, суспільство.
Здавна одним із центральних суто теоретичних завдань етики було обґрунтування
певної усталеної системи цінностей, пошук раціональних підстав, які б доводили
їхню перевагу, вмотивованість і надійність. Упродовж сторіч подібне
обґрунтування вибудовувалося всередині власне релігійних уявлень про людину
та її обов'язки. Лише в ході секуляризації (звільнення від впливу церкви)
європейської свідомості доби Відродження і Нового часу мораль позбулася цієї
своєї могутньої підвалини і етика постала перед необхідністю замінити її,
наскільки можливо, доказовою силою людського розуму [72, 30]. Унікальну у
своєму роді спробу утвердити мораль лише на власній її обов'язковості, тобто
зробити її цілком автономною, знаходимо у представника німецької класичної
філософії Імануїла Канта (1724 – 1804 р.ж.). Упродовж XIX - першої половини XX
ст. з'являються натуралістичні, соціологічні обґрунтування моралі (одним із
варіантів останніх є марксизм); сучасна етика висуває обґрунтування
аксіологічні, онтологічні, трансцендентальні тощо.
Дослідник етичних проблем засобів масової інформації Ю.А. Шерковін відзначає
подвійну роль цінностей: "...по-перше, вони слугують основою для формування і
збереження у свідомості людей настанов, які допомагають індивіду зайняти
визначену позицію, висловити точку зору, дати оцінку… По-друге, цінності
виступають у перетвореному вигляді у якості мотивів діяльності й поведінки,
оскільки орієнтація людини у світі й прагнення досягти певних цілей обов’язково
співвідноситься з цінностями, які увійшли у структуру особистості. Тому
судження про цінності… завжди вказує на стан, який визначається метою
діяльності людини, що розділяє цю цінність, вказує на об’єкт прагнень як на
благо… допомагає знайти у дійсності приваблюючі та відштовхуючі сторони й
будувати свою цілеспрямовану діяльність з урахуванням пізнаного та
очікуваного…" [130, 137]. Завжди, за будь-яких історичних умов людина відчуває
потребу у вищих, незмінних ціннісних орієнтирах, які зміцнювали б її духовні
сили, збагачували сенсом, визначали діяльну спрямованість її життя. Для людини
віруючої такими ціннісними маяками були, природно, сакральні уявлення
релігійного світогляду. Для людини доби модерну з її секуляризованою
свідомістю пріоритетного значення набувають цінності пізнання і діяльності:
саме зі своїми здобутками в цих двох сферах співвідносить така людина сенс
власного буття. Для романтика XIX – початку XX ст. найважливішими виявляються
цінності органічного розвитку і внутрішньої нескінченності завжди нового і
таємничого в кожному зі своїх проявів буття – цінності, що мають переважно
естетичний характер. Марксистська ідеологія сформувала систему цінностей,
пов’язану з ідеями матеріальної практики, соціальної боротьби, предметності
людського буття [72, 7].
Дискусії з даного кола питань ще більше загострюються наприкінці XX ст.: це
спричиняють фундаментальні зміни становища людини в сучасному світі,
невизначеність у ставленні до релігії, гостра криза основних життєвих
орієнтацій, пов'язана із затяжним і болісним процесом зламу усталених форм
існування. На противагу цій дезорієнтованості й зневірі постає гостра потреба у
пошуку оновленої, надійної системи моральних та духовних орієнтирів, що
відповідала б запитам часу й повноті нинішнього досвіду. Зробити свій внесок у
задоволення цієї потреби сучасна етика може лише на основі теоретичного
осягнення моралі як такої, її глибинних підвалин.
Етичні цінності та загальнолюдські принципи етики не можуть не впливати на
професійну етику, бо остання, маючи свої унікальні особливості, все ж
розвивається у руслі моралі, прийнятої в суспільстві.
Щодо професійної етики журналіста – тут цінності, з одного боку, також
виступають основним орієнтиром професійної діяльності журналіста, а з другого –
мірилом етичної оцінки цієї діяльності. Етичні цінності можна умовно поділити
на загальнолюдські (світ, мир, життя, злагода, справедливість, доброчинність),
національні (нація, національна культура, національна політика, національна
держава), етнічні (етнос, етнічна к
- Київ+380960830922