РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ФАКТОРИ НАСИЛЬНИЦЬКОЇ
ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
2.1. Організація і методи дослідження
2.1.1. Опис вибірки. У дослідженні взяло участь 50 підлітків чоловічої статі і
50 - жіночої, які для розв’язання проблем використовували на-сильницькі способи
(експериментальна група). Обсяг контрольних груп підлітків чоловічої і жіночої
статі склав 60 осіб (по 30 - кожної статі). Вік дітей становив 13-15 років. Це
зумовлено тим, що в чоловічій популяції вік пробудження сексуального лібідо в
середньому становить 12-14 років, а поява полюцій – 13-15 років. У жіночій
популяції вік пробудження еро-тичного лібідо – 11-13 років, а вік менархе –
12-14 років. Крім того, починаючи із 13 років, для підлітків є дуже специфічною
реакція групування з однолітками, коли референтною групою стають однолітки і
коли підлітків уже практично неможливо «повернути в сім’ю».
Групи формувалися таким чином. У класах був проведений анкетний опит. Анкета
(див. додаток А.1) містить 16 тверджень, ступінь згоди з якими оцінюється за
5-бальною шкалою лайкертівського типу: 1 бал – «абсолютно не згоден», 2 бали –
«скоріш не згоден, ніж згоден», 3 бали – «важко відповісти», 4 бали – «скоріш
згоден, ніж не згоден», 5 балів – «абсолютно згоден».
Експериментальну групу склали підлітки чоловічої статі, що набрали 64 бали й
більше; контрольну групу – підлітки із сумарними анкетними показниками не
більше, ніж 48 балів.
У табл. 2.1 наведено характеристики розподілу й достовірність відмінностей (t -
критерій Стьюдента) показників схильності до насиль-ницьких форм розв'язання
проблем в експериментальній і контрольній групах.
Таблиця 2.1
Характеристики розподілу й достовірність відмінностей експериментальної і
контрольної груп за схильністю до насилля хлопців-підлітків
Показники
розподілу
Експериментальна група
Контрольна група
Достовірність відмінностей (р)
Середнє (X)
67,2
42,2
t = 23,28
р < 0,001
Стандартне
відхилення (s)
3,30
4,87
Щоб бути переконаним у тому, що відповіді на анкету дійсно дифе-ренціюють групу
підлітків (хлопців), схильних до насильницьких способів розв'язання проблем, і
групу підлітків, не схильних до насильницьких способів регуляції проблем, ми
використали експертний метод. Експерти (ними виступали троє педагогів)
обчислювали середнє значення схильності до насильницьких форм поведінки кожного
члена експериментальної групи. Експертна оцінка визначалася за звичною для
педагогів 5-бальною шкалою. Кореляція (t Кендела) між експертними оцінками і
даними анкети склала 0,23 (р < 0,05).
Таку саму процедуру було проведено на вибірці дівчат. Спочатку, на підставі
відповідей на анкету (див. додаток А.2) та експертних оцінок, було сформовано
експериментальну й контрольну групи. У табл. 2.2 наведено характеристики
розподілу й достовірність відмінностей (t - критерій Стьюдента)
експериментальної і контрольної груп за показниками схильності до насильницьких
форм розв'язання проблем.
Таблиця 2.2
Характеристики розподілу й достовірність відмінностей експериментальної і
контрольної груп за схильністю до насилля дівчат-підлітків
Показники
розподілу
Експериментальна група
Контрольна група
Достовірність відмінностей (р)
Середнє (X)
65,9
38,2
t = 22,34
p < 0,001
Стандартне
відхилення (s)
2,21
4,32
Кореляція (t Кендела) між експертними оцінками й даними анкети склала 0,27 (р <
0,01).
Підлітки (хлопці і дівчата) із контрольних груп схильні до таких ос-новних
поведінкових виявів, що належать до категорії насильницьких: 1) не зважати на
думку інших, ригідно наполягати на своїй думці; 2) вирішувати проблемні
ситуації силою; 3) не упрохувати, а примушувати інших робити що-небудь; 4)
жорстко і критично (іронічно) оцінювати інших; 5) повчати й наставляти інших;
6) вважати себе завжди правим, навіть тоді, коли помиляється; 7) агресивно
реагувати на зауваження; 8) підсміюватися над іншими; 9) кривдити інших; 10) не
прислухатися до думки інших.
Ці критерії були дані для того, щоб експерти враховували їх, оцінюючи рівень
віогентності підлітків.
У табл. 2.3 наведено частоту різних форм насильницької поведінки в
експериментальних і контрольних групах (на підставі експертних оцінок).
Таблиця 2.3
Частота поширення різних форм агресивної і насильницької поведінки серед
підлітків експериментальних і контрольних груп (у %)
Тип взаємин
Хлопці
Up
Дівчата
Up
Уживання нецензурної лайки
100
70
5,02**
48
26,7
1,91*
Фізичне насилля, бійки
80
56,7
2,2*
28
2,68**
Образи, насмішки
64
30
3,01**
41
15
2,58**
Неслухняність,
конфлікти з батьками
100
46,7
7,08**
100
46,7
4,33**
Неслухняність,
конфлікти з учителями
86
33,3
4,96**
82
30
4,78**
Загрози фізичної розправи
84
63,3
2,07*
22
3,3
2,66**
Інспірування агресії з боку інших (підбурювання)
62
30
2,83**
74
30
3,95**
Примітки:
Up – критерій кутового перетворення Фішера; * - р < 0,05;
** - р < 0,01.
Е – експериментальна група.
К – контрольна група.
Як видно із табл. 2.3, підлітки з експериментальних і контрольних груп
достовірно розрізняються частотою всіх наведених форм девіантної поведінки.
2.1.2. Методики дослідження. У роботі використано такі психодіагностичні
методики: опитувальник Е.Г.Ейдеміллера і В.В.Юстицького [139] «Аналіз сімейних
взаємин» (АСВ), аналіз самооцінки - «методика діагностики «неузгодженості
стосунків» підлітка» Н.Ю.Максимової [68], опитувальник 16 PF Кеттелла [22],
методика ранніх спогадів W.R. Rule (1992 цит. за [110, с.78]), шкала мотивації
схвалення Краун - Маслоу [22], патохарактерологічний діагностичний опитувальник
(ПДО) [121], шкала соціального інтересу J.E.Crandall (див. додаток В), методика
експертних оцінок.
Розглянемо деякі метод
- Київ+380960830922