РОЗДІЛ 2
ПЕРЕДУМОВИ І МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІВ УРЯДУВАННЯ
2.1. Міжнародні економічні відносини і сучасний стан зовнішньоекономічної
діяльності в Україні
Аналіз регулювання економіки під кутом зору науки державного управління
передбачає розуміння підгалузей, у яких воно здійснюється, насамперед виходячи
з їх характеристики у праві певної країни. У вітчизняному законодавстві
зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб’єктів
господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської
діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на
території України, так і за її межами [53, с. 8]. Визначення
зовнішньоекономічної діяльності у праві зарубіжних країн вельми близькі до
наведеного. Всі вони кореспондують із розумінням цієї діяльності в економічній
науці.
Очевидно, що в сучасному соціумі домінуючою виступає тенденція до всесвітньої
економічної інтеграції, а отже, і до глобалізації господарського розвитку й
окремих країн, і світової економіки в цілому. Глобалізація економічного
зростання означає не що інше, як установлення безпосереднього зв’язку
національної економіки і світового господарства, їх глибокий взаємовплив. У наш
час жодну господарську акцію навіть середнього масштабу неможливо здійснити у
відриві від світогосподарських процесів. Тут даються взнаки, по-перше, масштаби
сучасного виробництва, по-друге, піднесення ролі міжнародного поділу та
кооперації праці в розвитку національних економік. Глобальний характер сучасних
економічних процесів полягає насамперед у тому, що господарські системи сягають
планетарних масштабів. Зрештою досягнення економічного оптимуму передбачає
найширше використання максимального господарського простору: регіонального,
континентального, планетарного і навіть космічного [130, с. 33].
Світова економічна метасистема включає в себе такі функціональні елементи [35,
с. 7]:
сферу міжнародних науково-технічних відносин;
сферу міжнародної виробничо-інвестиційної діяльності;
сферу міжнародного обігу (світова торгівля);
сферу валютно-фінансових і кредитних міжнародних відносин.
Мабуть, найбільшою інституційною зміною у світовій економічній системі протягом
останнього десятиріччя було створення Світової організації торгівлі (СОТ). Нині
членами СОТ є 144 країни світу, її нормами та правилами регулюється понад 92%
обсягів міжнародної торгівлі [147].
У 2001 р. членами СОТ стали Литва, Молдова та Китай. З 1 січня 2002 р. Тайвань
прийняв на себе зобов’язання члена СОТ в якості окремої митної території.
Кандидатами на приєднання до СОТ нині є 28 країн. На початку 2002 р. голова СОТ
М. Мур говорив про можливість швидкого вступу до неї України (а втім,
переговори тривають уже восьмий рік), Саудівської Аравії, В’єтнаму й Камбоджі,
про те, що Росія, скоріше за все, стане членом СОТ до початку п’ятої
міністерської конференції членів СОТ, яка відбудеться в середині 2003 р. в
Мексиці. Певне прискорення переговорного процесу у випадку з Росією
спостерігається тому, що, на думку керівництва СОТ, цій великій державі
доцільно вступити до СОТ у ході переговорів стосовно подальшої лібералізації
світової торгівлі, які нещодавно почалися і зараз тривають, оскільки тоді вона,
по-перше, вступить на нинішніх умовах (не виключено, що по завершенні згаданих
переговорів умови стануть жорсткішими), по-друге, зможе безпосередньо впливати
на весь переговорний процес. До речі, експерти радять Україні звернути особливу
увагу на російську ситуацію, тому що саме наші дві країни з-поміж членів СНД
можуть виступати конкурентами нинішніх членів СОТ. Сьогодні найважче
просуваються переговори Росії з країнами так званої Кернської групи
(Австралією, Новою Зеландією, Бразилією, Аргентиною), які не бажають іти на
жодні компроміси щодо сільськогосподарських державних субсидій. Країни
Кернської групи, підтримувані США, виступають за повну ліквідацію всіх
експортних субсидій і внутрішньої державної підтримки сільгоспвиробників [155].
Впровадження цієї норми може в майбутньому завдати шкоди як Росії, так і
України. Зокрема з цієї причини нашим двом країнам є сенс прискорювати вступ до
СОТ із тим, щоб за рахунок спільних дій спробувати запобігти небажаним змінам у
правилах організації.
Сьогодні ж сутність правил СОТ складає комплекс взаємозв’язаних положень, які
можна узагальнити наступним чином [153, с. 94-95]:
публікація та прозорість адміністративних торгових обмежень і внутрішніх
заходів;
недискримінаційне застосування заходів, що впливають на іноземні товари та
послуги (так званий режим найбільшого сприяння);
недискримінаційне застосування внутрішніх заходів, що впливають на ринкове
регулювання товарів і послуг як іноземного, так і вітчизняного виробництва (так
званий національний режим);
винятки з режиму найбільшого сприяння дозволяються для регіональних
інтеграційних угод (зони вільної торгівлі й митні райони). Дозволяється також
обмеження режиму найбільшого сприяння й національного режиму для торгівлі
послугами. Тарифи можуть застосовуватися тільки по відношенню до імпорту.
Винятки з режиму найбільшого сприяння, національного режиму чи інших правил СОТ
можуть бути зроблені також відносно заходів, які пов’язані з узаконеними
національними або міжнародними об’єктами суспільної політики, такими,
наприклад, як проблеми національної безпеки, захист прав людини, здоров’я,
навколишнього середовища і т. д. Інші обмеження можливі у випадках різкого
погіршення стану платіжного балансу чи різких коливань імпорту, що завдають
значної шкоди національні
- Київ+380960830922