РОЗДІЛ 2
МОВНІ ТА ПОЗАМОВНІ ЧИННИКИ ПРОЦЕСУ УСІЧЕННЯ СТРУКТУРИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
Однією з основних тенденцій розвою сучасної мови є прагнення комунікантів до
спрощення складних конструкцій, до своєрідної мовної економії (за І.Бодуеном де
Куртене).
На зміни в мовній системі реагують і фразеологізми як складові цієї системи, що
здатні активізуватись у мовленні, динамічному за своєю сутністю, і мають
соціально мотивовану властивість, котра деавтоматизує їх сприйняття, активізує
мислення, підтримує увагу людини. Яскравою демонстрацією такої реакції є
використання усічених варіантів ФО, яким більше, ніж повним, притаманні емфаза,
динаміка, емоційність тощо.
В україністиці усічення структури фразеологізмів належить до найменш вивчених
явищ мовного динамізму, хоча у сфері мовлення це один із активних засобів
створення емоційно-експресивних виразів. Певна частина таких оказіональних
зворотів починає з часом обслуговувати комунікативні потреби все більшої
кількості носіїв мови, стає загальновідомою і переходить до класу узуальних
мовних знаків.
Вивчення процесу усічення ФО розширить межі стилістичного використання цих
національно-самобутніх лінгвістичних засобів, зокрема у розмовно-побутовому,
художньому й публіцистичному стилях, котрим притаманне прагнення до образності,
створення гостросатиричного ефекту чи настрою задушевності, простоти й
переконливості, позаяк усічення окремих елементів у складі фразеологізму
полегшує залучення до нього нових компонентів і сприяє контамінації
компонентного складу ФО, тобто зумовлює створення індивідуально-авторських
фразеологізмів.
2.1. Проблема усічення компонентного складу ФО у світлі мовознавчих концепцій.
На усічення як один із виявів варіантності та способів трансформації
фразеологізмів сьогодні, на жаль, немає усталеного погляду, відсутні
спеціальні ґрунтовні дослідження цього лінгвістичного явища, по-різному його
називають. Так, більшість мовознавців послуговується терміном еліпсис (еліпс),
який належить до категорії синтаксису (Ш.Баллі [36], В.Виноградов [75],
М.Шанський [366], В.Архангельський [24], Є.Артеменко, Н.Соколова [21], В.Телія
[332], С.Гаврін [90], П.Дудик [144, 145], Г.Удовиченко [340], І.Гнатюк [49],
Н.Зубець [157] та ін.).
Основною причиною еліпсиса, який сприяє утворенню ФО, Ш.Баллі вважав принцип
“економії” мовних засобів в актах комунікації [9 Принцип “економії мовної
роботи”, встановлений І.Бодуеном де Куртене [53, с.6] і детально розроблений у
1931 р. Є.Поливановим [286], знайшов широку підтримку лінгвістів і, на думку
багатьох, ліг в основу процесу усічення ФО [див.: 257, с.208; 26, с.6; 90,
с.34; 284, с.48; 340; 49, с.130 та ін.].]
, справедливо, на наш пог-ляд, акцентуючи увагу і на психологічних факторах,
“коли еліпсис не відчувається мовцем, тобто коли свідомість мовця не прагне
відновити слово чи слова, яких не вистачає; еліпсис – це показник того, що
елементи сполучення вже не сприйма-ються поодинці” [36, с.47]. Мовознавець,
розкриваючи значення ФО, вважав, що істотним є вивчення виключно “внутрішніх
ознак” фразеологізмів, основні з яких – це втрата значення складових частин ФО,
еліпсис або плеоназм у складі змісту ФО. На нашу думку, різке розмежування
зовнішніх, пов’язаних із формою, “мало правдоподібних або просто-таки
оманливих” [36, с.75], та внутрішніх ознак, які випливають із відповідності між
формою та думкою, тобто з того, як розуміють певний зворот мовці, відкидання
важливості, своєрідності поверхневої маніфеста-ції ФО та впливу її на
фразеологічне значення не зовсім виправдане, особливо стосовно процесу усічення
ФО. Так, в окремих випадках нехтування структурним (зовнішнім) аспектом
функціонування фразеологізмів призводить до виникнення конфлікту між інтересами
комунікантів: у зменшенні десигнатора (зовнішньої оболонки) зацікавлений
адресант, у цілковитому збереженні десигната (внутріш-нього змісту) – адресат.
Тому перший не може зменшити надлишкову, на його погляд, інформацію нижче від
певного рівня, за яким починається нерозуміння.
Порівняймо для прикладу ФО, значення повних та усічених варіантів яких відмінні
і які потребують використання відповідної форми для надання вичерпної
інформації мовцем і правильного сприйняття її слухачем: [останній] час пробив –
значення повної форми “помирає хтось” (Уд., 2, с.102), короткої – “настав
вирішальний момент для якоїсь дії, прийшов кінець чогось” (СУМ, VІІІ, с.114);
хвости [чужим] волам крутити – значення повної форми “працювати на когось, на
чиюсь користь” (Уд., 1, с.119), короткої – “виконувати нескладну
низькооплачувану роботу” (СУМ, ІV, с.375); [попасти] під [гарячу] руку –
значення повної форми “потерпіти від когось у момент його великого збудження,
роздратування” (СУІ, с.284), короткої – “випадково опинитися поблизу, біля, в
полі зору кого-небудь” (СУМ, VІІІ, с.900-901) і под.
На наш погляд, термін еліпсис не зовсім відповідає природі явища, котре є
предметом нашого дослідження, оскільки це викликаний економією мовних зусиль чи
емоційною стриманістю “пропуск одного (кількох) із членів синтаксичної
конструкції, стійкого словосполучення, слова, що легко домислюється,
відновлюється в контексті або ситуації мовлення” [348, с.157]. Усічення ж
структури ФО, окрім зазначених рис, передбачає ще й, по-перше, семантичне
“намагнічування”, збагачення компонентів, що залишаються; по-друге, можливість
відповідних пауз, інтонацій, сильнішого фразового наголосу, в усному мовленні
жесту, які сприяють актуалізації фразеологізму, надають йому потрібного
колориту або ж дозволяють домислити недоказане, яке може мати двозначність,
тобто явище
- Київ+380960830922