РОЗДІЛ II
ГЕОГРАФІЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ЛЕКСИКИ
ПОДІЛЬСЬКО-СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКОГО СУМІЖЖЯ
2.1. Подільсько-середньонаддніпрянська діалектна межа за даними
сільськогосподарської лексики
У діалектології проблема подільсько-середньонаддніпрянського суміжжя не нова.
Недостатня кількість фактичного матеріалу, рідка мережа обстежуваних говірок
привели до того, що у діалектологів не склалося єдиної думки щодо межі між
південно-західними і південно-східними діалектами. Я.Головацький, К.Михальчук
відносили говірки Волині і Поділля до київського наріччя [30; 117].
А.Кримський, виділяючи східноукраїнське й західноукраїнське наріччя,
розмежовував і говірки Київщини, Волині і Поділля, відносячи останні до
західноукраїнського [96, 254]. За І.Зілинським, розмежувальна межа між
подільськими та середньонаддніпрянськими говорами проходить орієнтовно по лінії
Біла Церква – східніше Умані – Ананьїв [75]. В.Ганцов проводить
подільсько-середньонаддніпрянську межу по лінії східніше Житомира – Умань –
Ананьїв [26, 49]. При класифікації говорів української мови кожен із
дослідників оперував переважно фактами фонетичного чи морфологічного рівня, але
при розмежуванні діалектів і говорів враховуватися повинні ознаки різних
структурних рівнів.
Після виходу I тому АУМ, де скартографовано фонетичні, морфологічні,
словотвірні, лексичні явища, пролилося світло на проблему
середньонаддніпрянсько-подільської межі. Картографічні дані дали змогу
констатувати, що на Черкащині межа між подільським і середньонаддніпрянським
говорами проходить у районі м.Тального. Ф.Жилко розмежувальну лінію проводить
між говірками через Фастів – Білу Церкву – Тальне – західніше Новомиргорода
[62, 8]. Межею між південно-східним і південно-західним наріччями І.Матвіяс
вважає лінію східніше Коростишева – Козятина – на схід від Умані – Первомайськ
– Роздільна [114, 42]. При цьому він зазначає, що частина лексичних ізоглос,
які відмежовують середньонаддніпрянські говірки від говірок південно-західного
наріччя, сягають лінії Біла Церква – Кіровоград [112, 362]. На думку
дослідника, правобережні середньонаддніпрянські говірки характеризуються
проникненням у них рис говорів південно-західного наріччя. Далі на захід
особливостей південно-західного наріччя у середньонаддніпрянському говорі стає
більше [114, 46].
С.Бевзенко розмежовує південно-західне і південно-східне наріччя по лінії, що
тягнеться з півночі на південь, – Фастів – Біла Церква – Ставище – Тальне –
Первомайськ – Ананьїв [6, 208]. Межу між південно-західними і південно-східними
говірками О.Горбач проводить “на лінії Хвастів – Первомайське – Тираспіль”,
вказуючи, що подільські говірки стоять найближче до південно-східних говорів
[31, 11].
Г.Мартинова, досліджуючи побутову лексику правобережної Черкащини, приходить до
висновку, що територія по обидва боки р. Гнилий Тікич є регіоном, де близько
сходяться і взаємопроникають ізоглоси подільських і середньонаддніпрянських
явищ. Між суміжними говорами південно-західного і південно-східного наріч вона
виділяє три пасма ізоглос, центральне з яких є основною
подільсько-середньонаддніпрянською діалектною межею і проходить у басейні р.
Гнилий Тікич із незначними відхиленнями на схід і на захід. Західніше основного
пасма ізоглос виділяється менш чітко окреслене пасмо ізоліній, а більшість
ізоглос третього – східного пасма майже прилягає до центрального [107, 34].
Отже, в усіх працях наявне означення території Умань, східніше Умані, Тальне,
глибина подільського говору (тобто західніше Умані), територія по обидва боки
р. Гнилий Тікич. Уже це дає підстави стверджувати, що територія західніше Умані
і східніше річки Гнилий Тікич є контактною зоною південно-західних і
південно-східних ареалів. Цю ж думку підтверджують численні дослідження
діалектологів, які показали, що межі між говорами можуть змінюватися від лінії
(за умови повної синтопії картографованих явищ) до вужчого чи ширшого пасма
ізоглос (поєднання синтопії одних явищ з діатопією інших) [42, 4]. Збільшення
об’єму матеріалу, залученого до лінгвогеографічного аналізу, дозволяє
деталізувати уявлення про діалектне членування території.
Атлас сільськогосподарської лексики говірок суміжжя на лексичному,
словотвірному, фонетичному, рівнях дає підстави виділити крайню західну межу
взаємодії середньонаддніпрянських і подільських елементів. Вона проходить
приблизно по лінії Долинка – Цибулів – Шабастівка – Халаїдово
Монастирищенського району – Велика Севастьянівка – Івангород Христинівського
району – Кочубіївка – Родниківка – Городецьке – Собківка – Текуча – Ладижинка
Уманського району Черкаської області – Великі Трояни Ульянівського району
Кіровоградської області і утворюється лініями таких явищ: фа'сол’а ‘квасоля,
рослина родини бобових‘ (к.№49), фасо'лин’.а ‘стебла і листя квасолі‘ (к.№53),
бура'чин’.а ‘листя буряка‘ (к.№84), пйат'нац’атка ‘складена у вигляді хреста
для просушування купа із 15-ти снопів‘ (к.№29), семантика лексеми п?ід
(к.№137). Це пасмо, порівняно з іншими, наповнене мало, воно компактне з
півночі, особливо на відстані Шабастівка – Халаїдово – Велика Севастьянівка –
Івангород Черкаської області, південніше – розмите. Результати спостережень
підтверджують ізоглоси таких явищ, скартографованих у АУМ: [е] перед складом з
ненаголошеним [е] (к.№40), наголос дієслова 'жевріти (к.№159); морфемна
структура дієслова шкутильгати (к.№166); орудний відмінок однини іменників
колишніх -jо основ (к.№201); орудний відмінок однини іменників сер
- Київ+380960830922