РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ
РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
ГІРНИЧОГО МАШИНОБУДУВАННЯ
2.1. Дослідження й оцінка стану економічного розвитку машинобудівної галузі в контексті проблем регулювання оплати праці
Загальна соціальна та економічна криза 90-х років показала, що машинобудування виявилося найменш підготовленим до ринкових відносин. Ліквідація єдиного технологічного простору СРСР порушила технологічну цілісність, як України, так і інших країн СНД. Промислові центри України, у тому числі й аналізовані підприємства Донбасу, залишилися без постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів.
У 1992-1997 рр. через лібералізацію цін, зниження платоспроможного попиту вітчизняного споживання, скорочення державних закупівель продукції, загального зниження експортного потенціалу, кризи збуту найважливіших видів машин і устаткування, складного фінансового становища, нестабільності нормативно-законодавчої бази відбулося скорочення обсягів випуску продукції на підприємствах машинобудування. Так основний споживач продукції підприємств аналізованої вибірки - вугільна промисловість знижує рекордний видобуток 1976 року (218 млн.т вугілля) майже наполовину. Наявні потужності вуглевидобувних підприємств використовуються не повністю через труднощі в матеріально-технічному забезпеченні. Відсутність фінансування спричинило неможливість проведення технічного переозброєння шахт. Вітчизняні машинобудівники змушені відмовляться від замовлень по виробництву вугільного обладнання в зв'язку з низькою рентабельністю продукції та низькою платоспроможністю шахт.
Однак, протягом останніх п'яти років положення дещо стабілізується, що підтверджується, як загальною нормалізацією економічної ситуації, так і ростом обсягів виробництва в ряді галузей. У наслідок дії Національної енергетичної програми України до 2010 саме підприємства важкого машинобудування та верстатобудування на конверсійних потужностях збільшують обсяги виробництва для вугільної промисловості [69]. Так, Дружківський товаровиробник доводить питому вага виробництва гірничого обладнання до 100%. АТ "Словважмаш" збільшує виробництво коксових машин та обладнання для коксових батарей, що інтегрує це підприємство у державну програму створення вугільних холдингів. Враховуючи високий виробничий та науково-технічний потенціал підприємства, а також замовлення Мінвуглепрому, АТ "НКМЗ" починає виробництво прохідницького комбайну нового покоління, а також високотехнічного обладнання для гірників. Починаючи з 1997 року АТ "КЗВВ" починає виробництво підшипників та валків для вугільних конвеєрів. Як наслідок тієї ж конверсії мариупільский товаровиробник збільшує виробництво вугільних вагонеток. Відповідно до досліджень фінансової компанії "Титан" [33], вже в 2000 році рівень промислового виробництва перевищував показники 1995 року на 5,2%. При цьому загальний ріст у 2000-2001 році склав 12,2%. Такий результат досягнутий, насамперед, за рахунок підприємств чорної металургії, де економічний ріст склав 15,4%. В той же час виявляється галузева деформація: при збільшенні питомої ваги металургійної продукції частка машинобудування і металообробки за останні роки скоротилася з 17% до 8%. Таким чином, виробничі результати машинобудівної галузі далекі від докризових показників.
Як справедливо зазначив доктор економічних наук Б.М.Биринберг [9], для оцінки загального стану машинобудівної галузі досить вивчити динаміку трьох взаємозалежних показників промислового виробництва: обсягу виробництва, продуктивності праці, чисельності промислово-виробничого персоналу. З ціллю забезпечення достовірності отриманих результатів аналіз показників проводився за цінами 1990 р., порівнянні з даними цього періоду. Так, у 1990-1997 роках індекси зазначених показників, подані в таблиці 2.1, свідчать про глибоку кризу підприємств машинобудівного комплексу.
Таблиця 2.1
Індекси промислового виробництва [9]
Аналізований регіонІндекс обсягу виробництваІндекс продуктивностіІндекс чисельності ПВПУкраїна0,50,760,658Підприємства гірничого машинобудування
Північного Донбасу0,470,650,723Машинобудівний
комплекс0,310,70,612
Охарактеризоване падіння обсягів виробництва стало основною причиною зменшення чисельності персоналу і зниження продуктивності праці. Данні таблиці свідчать про достатньо складне положення машинобудівної галузі: падіння обсягів виробництва перевищує на 19% загальні показники по Україні в цілому, показники продуктивності та чисельності ПВП не такі безнадійні (в порівнянні з загальними по промисловості нижче на 6% та 4,6% відповідно).
Слід зазначити, що на машинобудівних підприємствах аналізованого регіону (підприємства гірничого машинобудування Північного Донбасу) зниження обсягу виробництва носило менший масштаб, покращуючи загальну картину по Україні на 16%. Незважаючи на такий поліпшений стан, продуктивність мала тенденцію до зниження, перевищуючі показники машинобудування України на 5%, що було компенсовано меншим скороченням чисельності ПВП на 27,7% у порівнянні з 38,8% по машинобудівному комплексу України.
Описані процеси були викликані не тільки загальноекономічними факторами, але і причинами структурно-організаційного характеру. Протягом першої половини 90-х років активно протікали структурні процеси зв'язані як із приватизацією, так і з відмиранням неадаптованих до ринкових умов підприємств і цілих галузей. Вже з 1997 року вже більш 70% підприємств мали недержавну форму власності. Поява реального власника, відхід від державної опіки послужив початком нового етапу виробничих відносин.
Для подальшого аналізу були обрані п'ять підприємств машинобудівного комплексу Донецького регіону: АТ "Ново-Краматорський машинобудівний завод", АТ "Азовський машинобудівний завод", АТ "Слов'янський завод важкого машинобудування", АТ "Краматорський завод важкого верстатобудування", АТ "Дружківський машинобудівний завод". З метою забезпечення статистичної вірогідності