РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗБИРАННЯ МЕРЕЖЕВИХ ДАНИХ У СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
2.1. Вимірювання у мережевому аналізі
Проблематиці вимірювання в дослідженнях соціальних мереж присвячені окремі розділи в роботах Р.Барта [53], Ст.Вассермана та К.Фауст [21], П.Марсдена (P.V.Marsden) [82]. Ст.Вассерман та К. Фауст для означення специфіки процесу вимірювання використовують поділ змінних на композиційні та структурні. Характеристики зв'язків між акторами фіксуються у структурних змінних, характеристики акторів (та/або подій) - у композиційних змінних. Структурні змінні несуть інформацію про структурні властивості мережі (наприклад, центральність, кластерну структуру), в той час як композиційні містять інформацію про її якісний склад (наприклад, відсоток жінок у мережі даного ego).
Вказані змінні можуть мати первинний та похідний характер, тобто їх значення є результатом безпосереднього вимірювання на акторах (змінні 1-го порядку) або продукуються додатково з використанням різних маніпуляцій, наприклад, математичних або логічних процедур (змінні 2-го порядку). В залежності від виду та типу мережі, що досліджується, структурні та композиційні змінні набувають певних особливостей. Зокрема, для представлення даних в дослідженнях егоцентричних мереж використовуються композиційні змінні 1-го порядку (характеристики ego та характеристики alters), композиційні змінні 2-го порядку (композиція або склад мережі ego), структурні змінні 1-го порядку (зв'язки між ego та alters), структурні змінні 2-го порядку (характеристики структури мережі, наприклад, щільність, підструктури тощо).
В дослідженнях одномодальних загальних мереж дані представляються у вигляді:
1) композиційних змінних (змінних, що несуть інформацію про характеристики акторів);
2) структурних змінних:
* 1-го порядку (несуть інформацію про зв'язки між акторами),
* 2-го порядку (містять інформацію про структурні характеристики (наприклад, еквівалентність, влада, автономія)).
В дослідженнях дво-модальних загальних мереж (зокрема, мереж приєднання) дані представляються у вигляді:
1) композиційних змінних (характеристики акторів однієї сукупності та акторів другої сукупності (або сукупності подій));
2) структурних змінних:
* 1-го порядку (зв'язки між акторами різних сукупностей (або між акторами та подіями)),
* 2-го порядку (зв'язки між акторами з одного набору (або зв'язки між подіями)),
* 3-го порядку: структурні характеристики.
Загальна відмінність вимірювання в мережевому аналізі полягає в тому, що в результаті даної процедури отримується математична (не завжди числова) модель досліджуваного об'єкту (що найчастіше складається з певного набору акторів), яка не тільки відтворює його властивості (тобто характеристики акторів), а і несе інформацію про конфігурацію відношень всередині об'єкта (що формуються зв'язками між акторами та/або подіями). Побудова такої моделі передбачає наявність в процедурі вимірювання щонайменше трьох етапів: 1) визначення одиниць спостереження; 2) визначення одиниць моделювання; 3) квантифікацію відношень [21, p.43].
Одиниця спостереження є безпосередньо тим набором або сукупністю акторів (та/або другим набором акторів або подій), на якому отримуються дані про зв'язки між елементами даної сукупності. Зібрані дані можуть аналізуватись на декількох рівнях: щонайменше, на рівні окремого актора, підгрупи, цілої мережі. Множина акторів, до якої застосовуються конкретні методи аналізу мереж, формує одиницю моделювання. Зв'язок між двома акторами (або між актором та подією) встановлює факт зв'язаності тільки в даній парі. Сукупність зв'язків, що виміряні у певній сукупності на певному рівні моделювання, складає відношення. Етапом вимірювання, на якому здійснюється отримання даних про властивості відношень, називають квантифікацією відношення. Основними властивостями відношень, на які спрямована увага дослідника на етапі квантифікації, є їх направленість/ненаправленість та дихотомія/навантаженість.
Направлене відношення має джерело (наприклад, ініціатора відношення) та призначення (наприклад, реципієнта). Щодо направлених відношень дослідник може, наприклад, сказати: N отримує допомогу від M або X дав пораду Y. Таким чином, направлене відношення - це завжди спрямоване відношення. Ненаправлені відношення такої властивості не мають. Матриця ненаправлених зв'язків завжди є симетричною, в той час як у матриці направлених зв'язків симетрія спостерігається тільки щодо взаємних зв'язків.
Дихотомічне відношення фіксує наявність або відсутність зв'язку в кожній парі акторів. Наприклад, вказівка респондентом на певних осіб у відповіді на запитання про найкращих друзів дає можливість досліднику встановити наявність товариських зв`язків між даним респондентом та названими ним особами. Навантажені відношення характеризується діапазоном значень, які ставляться у відповідність зв'язкам між акторами і можуть фіксувати інтенсивність чи частоту зв`язків в кожній парі акторів. Найпростішим прикладом навантаження зв'язку між двома акторами є кількість грошей, що були взяті респондентом у певної особи, названої ним у відповіді на запитання анкети.
Щодо рівня вимірювання слід зазначити, що відношення можуть бути виміряні на номінальному, порядковому та метричному рівнях. Особливості процедури вимірювання та специфіка застосування різних типів шкал в дослідженнях мереж викладено нижче у формі зауважень, що стали результатом аналізу та узагальнення інформації, представленої у [21] та [53]:
1. Мережеві дані можуть бути представлені у алгебраїчному, матричному та графовому вигляді (визначення графів, матриць та їх властивостей подано в додатку Б. У підготовці матеріалу додатку Б було використано роботи [28], [83-86]). Найбільш поширеним є матричне представлення даних. Зв'язки, що виміряні у сукупності з N акторів, фіксуються у матриці вигляду:
...
...
... ... ... ...
...
де z є змінною, що вимірює силу відношення [53, p.55].
Одн
- Київ+380960830922