Р О З Д І Л 2
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
2.1. Вплив ментальності та історичної традиції на політичну свідомість народу
України.
Майбутнє кожної держави залежить, мабуть, чи не найбільшою мірою від того, наскільки успішно вона зможе накреслити та проголосити свої цілі та інтереси й наскільки вдало поєднуватимуться інтереси власне держави з інтересами її громадян, наскільки громадяни і еліта розумітимуть один одного і зможуть консолідуватися навколо ідеї державотворення.
Історія не раз свідчила, що політична свідомість здатна посилювати або послаблювати поступальний розвиток, процес функціонування економічних, соціальних, політичних і духовних відносин. Саме активний характер свідомості забезпечував сильний вплив політичних та ідеологічних рішень, не завжди конструктивних. Досить часто громадянин протистояв проголошеним офіційним цінностям, своєю поведінкою відкидав те, що йому нав'язувалося. Переважно цей процес мав прихований характер. Але саме завдяки прихованості процесів, що відбувалися в розумі людей, у реальній свідомості їхня сила ставала ще більш глибокою за своїм розмахом і впливом. Думається для більш глибокого аналізу стану та тенденцій розвитку сучасної політичної свідомості народу України буде доцільним зупинитись на ментальності та історичній спадщині, що відобразилися в ній.
Дослідження, висвітлення і осмислення особливостей української ментальності пов'язане з нагальною потребою досягнення відповідності державотворчих процесів та "образу" держави особливостям вдачі, внутрішнім прагненням і потенційним можливостям українського народу. Будь-які нововведення і реформи у суспільстві можуть бути успішними лише за умови їхньої відповідності світобаченню і ціннісним орієнтаціям більшості нації. Цю думку Е.Фром виклав у елегантну формулу резонансу реформ із соціально-психологічною аурою [115, c.4]. Політична еліта, пропонуючи реформи, повинна усвідомлювати на які політичні, соціальні, економічні і культурні фактори вона може розраховувати, втілюючи модернізацію. Адже існує небезпека переступити поріг максимально допустимого потоку інновацій, коли суспільство в силу самобутності своєї культури, просто не в змозі осягнути, переосмислити і включити в свій світогляд новаторські ідеї, оскільки вони викликають дискомфортний стан. Глибоке знання базових рис української вдачі має сприяти (разом з іншими чинниками) осмисленню напрямків творення і розвитку вітчизняного державотворчого процесу з урахуванням світової практики й самобутнього історичного досвіду українського народу.
"Крихка етнічна, культурно-аксіологічна, світоглядна, орієнтальна й навіть етична архітектоніка сучасного українського суспільства вимагає реалістичної, твердої, відповідальної реконструкції українського світу, пошуків форм державного і суспільно-політичного втілення адекватних українській вдачі, українському менталітету, українським чеснотам, українській традиції, потреби формування концепції, незакаламутненої ганебними сенсожиттєвими компромісами, здрібненим світоглядними чи ціннісніми девальваціями"- зауважує М. Михальченко, аналізуючи проблему ідеології в умовах сучасного розвитку України [111, c.29].
Ментальність - як і багато інших проявів народу - важко вичленити, виміряти, обгрунтувати. "Ментальність така ж невловима, як і об'єктивна. Вона існує і визначає. Її не може не бути. Це та сама данність, потреба в якій не усвідомлюється, оскільки реалізовується щосекунди. Ментальність - одночасно і повітря психічного буття, і спосіб існування в цій атмосфері" [189, c.97].
Усвідомлені елементи менталітету тісно пов'язані з областю безсвідомого, яка розуміється відносно до етносів, націй як колективне безсвідоме. У найзагальнішому його вигляді ментальність може бути визначена як певна, характерна для конкретної культури специфіка психічного життя репрезентуючих дану культуру людей, - психологічний архетип, "темперамент" тієї чи іншої людської спільноти, детерміновані економічними та політичними умовами життя в історичному аспекті. Ментальність відбиває сутність колективної свідомості. Ідея на рівні ментальності - це не продукт чийогось індивідуального світобачення, а скоріше емоційний грунт, на якому виникають ідеї і символи. Пізнавальна цінність ментальності як психологічного субстрату якраз і полягає у тому, що вона являє собою відображення історичного процесу у суспільній психології - нехай і не завжди адекватне, звичайно трансформоване пізнішими ідеологічними нашаруваннями, подекуди навіть спотворене.
Поняття "ментальність" пов'язане з такими латинськими аналогами, як mentalis, mens, mentis - розумовий, розум, думка або інтелект. У англійській мові слово mentality означає розум, інтелект, розумові особливості, міру інтелектуальної енергії, напрямок мислення, характер або спрямування інтелекту. Отже, виходячи з самої етимології слова, зміст ментальності міститься в когнітивній сфері та визначається насамперед тими знаннями, якими володіє дана спільнота. Разом з віруваннями знання створюють уявлення про навколишній світ, який є грунтом ментальності, задаючи разом з домінуючими потребами та архетипами колективного безсвідомого ієрархію цінностей, яка характеризує дану спільноту [102, c.201].
Менталітет у сучасному розумінні - це соціально-політична категорія, що є відображенням соціально-психологічного стану суб'єкта (народу, нації, народності, соціальної групи, людини), який складається в результаті історично тривалого і достатньо стійкого впливу природно-географічних, етнічних, соціально-економічних і культурних умов проживання суб'єкта менталітету і проявляється в різноманітних видах діяльності. Складаючись, формуючись, виробляючись історично та генетично, менталітет є стійкою, майже незмінною сукупністю соціально-психологічних та духовно-моральних якостей і рис, взятих в їх органічній цілісності (менталітет українців, росіян, німців та ін.), які визначають всі сторони ж