РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
2.1. Основні тенденції в формуванні податкової системи.
Знайти збалансоване співвідношення між можливостями держави стосовно збору податків і досягненням визначених соціально-економічних цілей, на нашу думку, є головним завданням держави в ході податкової діяльності. Через податкові методи і відповідний механізм держава сприяє процесові нагромадження капіталу і його перерозподілу, формуванню конкурентного середовища. В основу податкової політики України, покладена загальна для промислово розвинених країн ідея регулювання економіки, поширена, як ми вже зазначали, на початку 80-х років і спрямована на підвищення ролі ринку, поліпшення умов нагромадження капіталу в підприємницькій сфері, посилення інноваційної діяльності підприємств. Це передбачає лібералізацію податкового законодавства, зниження податкових ставок і скорочення кількості податкових пільг, що в кінці кінців повинно привести до зменшення податкового тягаря. Разом з тим слід відзначити, що з перших кроків становлення податкової системи України в підході до її формування проявився не індивідуалізм, який передбачає врахування історичних особливостей економічного розвитку країни, а копіювання чужих податкових систем. Непорівнюваність економіки України з господарством розвинутих країн - за рівнем розвитку продуктивних сил, галузевою та організаційною структурою виробництва, ступенем розвитку ринкових механізмів господарювання і відкритості економіки, установлених пропорцій, станом законодавства, правилами звітності, рівнем забезпеченості кадрами, підготовленими до роботи в ринкових умовах, унеможливлювало застосування в Україні податкового механізму в такому ж вигляді, як він застосовується у розвинутих країнах. Але всі ці обставини не були повною мірою враховані при формуванні податкової системи в Україні та реалізації податкової діяльності, що зумовило її суперечливість і неефективність. М.Я. Азаров наголошував, що "При всьому бажанні за рік або два ми не зможемо створити ідеальну податкову систему. Сьогодні необхідно, в першу чергу, думати про фінансову систему перехідного періоду. Податкове поліпшення у відриві від економіки країни існувати не може. Потрібен цілеспрямований системний поетапний перехід від нижчого рівня розвитку до вищого" [22, с. 5]. Зважаючи на це та на основі аналізу діяльності держави в сфері оподаткування, ми вважаємо, що в становленні та розвитку податкової діяльності за роки незалежності Україна пройшла чотири основні етапи:
1985-1990 рр. - підготовчий етап до створення податкової системи;
1991-1996 рр. - початковий етап формування податкової системи та осмислення необхідності податкової діяльності держави;
1997-1998 рр. - етап активних транзитивних процесів у податковій системі України ;
починаючи з 1999р. - етап цілеспрямованих пошуків нових концепцій податкової діяльності держави та підготовки Податкового кодексу України.
Для першого етапу становлення і розвитку податкової діяльності держави важливо виокремити такі особливості: запровадження нормативного методу розподілу прибутку; введення ресурсних платежів; введення податку з обороту; застосування прибуткового податку. Визначальними віхами даного періоду було прийняття Декларації "Про державний суверенітет України", Закону УРСР "Про економічну самостійність Української РСР" та Закону Української РСР "Про державну податкову службу в Українській РСР".
В радянській економіці 90-х років здійснювалися певні економічні заходи, які нагадували елементи оподаткування. Серед таких можна виділити - сплату відрахувань від прибутку та податок з обороту. Ці платежі регулювалися, встановлювалися та змінювалися, як правило, галузевими міністерствами і відомствами. Складалась неоднозначна ситуація, коли на більш прибуткові і рентабельні підприємства накладались відповідні фінансові зобов'язання перед бюджетом. Це призвело до зростання кількості неефективних виробництв. Частина виробників не була зацікавлена в кінцевому результаті своєї праці. В свою чергу, такий суб'єктивізм призвів до зменшення частки платежів з прибутку підприємств до бюджету держави. За дев'ять років (1980-1989 рр.) вони зменшились майже на 10 %. Крім цього, регулюючи попит і пропозицію з допомогою податку з обороту, вони завищувались або штучно занижувались на окремі групи споживчих товарів. В умовах нових ринкових відносин, які почали формуватися, така практика коригування стала непридатною і призвела до зниження частини податку з обороту в доходах державного бюджету, а в кінцевому результаті до його трансформації в акцизний збір. Негативним у використанні даного податку було і те, що він справлявся за багаточисельними індивідуальними ставками, що призводило до значних викривлень цінової політики.
В ході реформування економіки, започаткованому в 1985 р., в напрямі економічного стимулювання виробництва державою запроваджуються нові платежі до бюджету. Слід зазначити, що вони мали якісно новий зміст. Так, наприклад, нормативний метод перерозподілу прибутку відрізнявся від обов'язкових відрахувань від прибутку підприємств тим, що сприяв зростанню загальної маси прибутку підприємств. Була створена можливість трудовому колективу розпоряджатися частиною результатів власної праці. Нормативні платежі здійснювалися від розрахункового прибутку без першочергових платежів до бюджету та процентів за користування кредитом. Разом з тим, необґрунтованість норм іноді носила конфіскаційний характер - до 90 % від прибутку.
Зазначимо, що в 1990-1991 рр., крім вищеперерахованих зборів і платежів, стягувався прибутковий податок (13 % і 8 %), податки - з нерухомого майна, транспортних засобів, за патенти, від кооперативів та громадян, які займалися індивідуальною діяльністю. Але база доходів бюджету невпинно зменшувалася, збалансування бюджету ставало неможливим. Сформувався дефіцит державного бюджету (7,1 % ВВП), різко зростала інфляція. Стала зримою історико-економічна неминучість переходу до ринкових відносин. Ць