Застосування заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи

РОЗДІЛ 2
ПІДСТАВИ І ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ІЗОЛЯЦІЄЮ ОСОБИ
2.1. ПОНЯТТЯ ПІДСТАВ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ІЗОЛЯЦІЄЮ ОСОБИ
Наявність порушеної кримінальної справи, перебування особи в такому правовому статусі, який дозволяє застосування щодо неї заходів процесуального примусу, пов'язаних з її ізоляцією, додержання меж і дотримання встановленого порядку проведення кожного з цих заходів є важливими, необхідними умовами застосування заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи.
Проте реально будь-який захід процесуального примусу може бути реалізований лише за наявності ситуації, яка обумовлює необхідність його застосування. Наявність або відсутність такої ситуації у кожному конкретному випадку визначається даними про фактичні обставини, з якими закон пов'язує застосування того чи іншого заходу процесуального примусу, пов'язаного з ізоляцією особи. Фактичні дані, які свідчать про наявність ситуації, що обумовлює необхідність застосування певного заходу процесуального примусу, є підставами для його застосування [25, с. 43]. Підстава - безпосередня, необхідна передумова застосування будь-якого заходу процесуального примусу. З нею перш за все пов'язані поняття обґрунтованого і необґрунтованого застосування примусових засобів.
Якщо звернутись до етимологічного визначення поняття "підстава", то його розуміють як причину, достатній привід для виникнення іншого явища [76, с. 397]. І, хоча у філософській літературі між поняттями "підстава" і "причина" проводиться певна межа [143, с. 5-7], для нас є важливим те, що "і причина, і підстава відображають певний, об'єктивний лад буття і пізнання" [144, с. 80]. Як вірно пише В.Г. Карпачьов підстава це "...внутрішня визначеність дійсності, яка має свої передумови у собі самій і з необхідністю викликає наслідки - конкретне розмаїття явищ" [144, с. 80].
Взаємозв'язок умов і підстав є досить важливим для настання необхідного наслідку. На наш погляд, вірно характеризує такий зв'язок М.О. Парнюк: "Підстава може бути переведена в існування лише у відповідності з умовами. Поєднуючись з умовами, підстава набуває зовнішньої безпосередності і момент буття. Підстава співвідноситься з умовами як зі своєю суттєвою передумовою. А тому підстава обумовлена" [145, с. 209].
Наявність підстав не тягне за собою автоматичного застосування заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи. Оскільки останні обмежують права і законні інтереси осіб, їх застосування є допустимим тільки тоді, коли воно викликається необхідністю, коли обставини справи свідчать про відсутність іншого шляху для досягнення потрібного результату. Як вірно зазначає В.М. Корнуков: "Економне і ефективне використання заходів процесуального примусу - важлива умова дотримання і зміцнення законності у кримінальному судочинстві" [25, с. 47].
Необхідність у застосуванні заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи, встановлюється лише з урахуванням усіх ситуацій, які склалися під час розслідування, з одночасним виділенням підстав для застосування зазначених заходів. Співставлення підстав застосування заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи, з усіма обставинами розслідування справи дозволить зробити висновок про необхідність застосування такого заходу у кожному конкретному випадку. Отже, можна погодитися з думкою про те, що немає необхідності у застосуванні заходів процесуального примусу, якщо той самий результат може бути досягнутий за допомогою інших, непримусових засобів [146, с. 57].
Необхідність додержання всіх умов застосування заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи, аж ніяк не усуває їх відмінності від підстав: умови самі по собі не можуть викликати необхідний наслідок1. У зв'язку з цим, навряд чи можна погодитись із запропонованим деякими ученими двочленним визначенням підстав застосування заходів процесуального примусу, в якому в якості першої частини називають наявність ознак злочину і матеріальні відносини, які розвиваються з цього приводу, а в якості другої - конкретні фактичні дані, які свідчать про тяжкість вчиненого злочину, або неналежну поведінку учасника кримінального процесу і т.ін. [51, с. 110; 7, с. 80]2. Таке визначення лише підкреслює, що застосування заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи, можливе тільки у зв'язку з провадженням у кримінальній справі. Проте наявність такої важливої умови їх застосування з підставами. Таке визначення не зорієнтує практичних працівників на встановлення і оцінку підстав, передбачених для застосування кожного заходу процесуального примусу, пов'язаного з ізоляцією особи. Воно створює невірне уявлення про те, що зазначені заходи можуть бути застосовані за наявності лише ознак злочину.
Не можна визнати вірною позицію цих учених і з огляду на кримінально-процесуальний закон, який розділяє підстави застосування заходів процесуального примусу і наявність ознак злочину. Так, наприклад, у ст. 1651 КПК сказано, що у постанові (ухвалі) про застосування чи зміну запобіжного заходу зазначаються поряд з іншими даними вчинений особою злочин, відповідна стаття Кримінального кодексу, обраний запобіжний захід і підстави його обрання чи зміни.
Як ми вже зазначали, підставами застосування заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи, є конкретні фактичні дані1, які за умови дотримання процесуального порядку їх встановлення, оцінки і закріплення безпосередньо викликають необхідність у застосуванні цих заходів.
Відображення суті підстав застосування заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи, через фактичні дані викликано тим, що останні пов'язують нас з явищами і подіями, які були або є у дійсності, реально відбувались або відбуваються. Вірне застосування зазначених заходів процесуального примусу неможливе на підставі чуток, фантазій, вигадок і т.ін.
Поряд з фактичними даними правозастосовчий проце