Розділ 2
Умови та чинники формування виробничо-територіальних типів
сільськогосподарських підприємств Закарпатської області
Формування виробничо-територіальних типів сільськогосподарських підприємств є
складним суспільно-географічним процесом, на який впливають чинники природного,
економічного, соціального, політичного та іншого характеру.
На нашу думку, до основних чинників виробничо-територіальної типізації
сільськогосподарських підприємств слід віднести: економіко-географічне
положення, транспортні зв’язки, соціально-економічні фактори ведення
сільськогосподарського виробництва, реформування і приватизацію аграрного
сектору економіки, місце його в ринковому середовищі, природні ресурси і умови,
виробничі традиції населення, рівень споживання продуктів сільського
господарства, науково-технічний прогрес, історико-географічні умови освоєння та
розвитку господарства території, екологічні чинники тощо.
В український та зарубіжній суспільно-географічній літературі є ряд праць, в
яких висвітлюються чинники формування окремих типів сільськогосподарських
підприємств. Проте концепції їх формування базувалися на старих принципах
соціально-економічного розвитку, а тому потребують переосмислення відповідно до
існуючої економічної системи в Україні та світоглядних тенденцій, які склалися
та розвиваються у світовому сільському господарстві.
Суспільно-географічні аспекти дослідження чинників виробничо-територіальної
типізації сільськогосподарських підприємств відображені в працях М.Д.Пістуна,
М.М.Паламарчука, В.П.Нагірної, Г.В.Балабанова, М.Р.Влах, І.М.Пушкара,
Я.Б.Олійника, С.І.Іщука, О.І.Шаблія, Ф.Д.Заставного, В.А.Мінаєва,
Я.І.Жупанського, І.І. Жадана, П.П.Борщевського та інших вчених.
Більш чітка схема дії різних факторів на типізацію сільськогосподарських
підприємств дається М.Д.Пістуном. Усі чинники поділяються на
природно-географічні, соціально-економічні та історико-географічні. Аналізу
факторів розвитку та розміщення галузей господарського комплексу Карпатського
економічного району присвячені праці М.І.Долішнього, О.І.Шаблія,
Ф.Д.Заставного, І.Р.Михасюка, М.Д.Янківа, З.М.Залоги, С.П.Сажинця та інших.
Природні умови і ресурси впливають на сільське господарство не поодиноко, а
цілою сукупністю природних компонентів. При цьому не можна обійтись без аналізу
географічного положення реґіону, так як воно не тільки обумовлює специфіку
природного середовища, але й визначає наявність і дію соціально-економічних
чинників (освоєність території та її використання, розселення населення,
транспортні умови, ринки продовольства та іншої продукції тощо). З методичного
боку, вибирати необхідно тільки ті показники природного середовища, що
визначають можливості спеціалізації сільськогосподарського виробництва
(орографічні умови, тривалість вегетаційного періоду, сума активних температур,
кількість опадів і їх розподіл за порами року, характер ґрунтового покриву,
природна рослинність і т. д.).
Серед соціально-економічних чинників найбільше значення на територіальну
організацію сільськогосподарських підприємств мають: освоєність території,
транспортні умови, потреба населення та різних ринків у продукції харчування,
сучасний стан розвитку сільського господарства і споживання його продукції,
населення і трудові ресурси, використання досягнень науково-технічного
прогресу, соціально-економічні зміни в аграрному секторі в процесі реформування
економіки, вплив інвестицій тощо.
Варто зазначити, що на процес формування різних типів сільськогосподарських
підприємств впливають також історико-географічні чинники. При цьому ця група
чинників ще недостатньо висвітлена в наукових джерелах, а окремі питання
історичних аспектів розвитку сільського господарства, використання інновацій,
розширення фінансово-кредитних та інших зв’язків мають економічний характер і
пов’язані із підвищенням ефективності агропромислової інтеграції. В сучасних
умовах неможливо давати характеристику розвитку типів сільськогосподарських
підприємств без аналізу екологічних чинників (див. додат. Б, табл. Б.1.) .
2.1. Загальна характеристика природних чинників розвитку господарств
Закарпатська область – одна з областей України, розташована на заході нашої
держави, що займає унікальне економіко-географічне положення. Вісімдесят
відсотків території краю займають гори, і лише 20 % - Закарпатська низовина,
яка є частиною Середньодунайської низовини. Площа Закарпатської області
становить 12,8 тис. км2 (2,1% від загальної площі України) і належить до
найменших за територією (перед Чернівецькою). Таке положення впливає на
формування природно-ресурсного потенціалу області, її господарську
спеціалізацію і сучасне місце в зв’язках з європейськими державами. Область –
єдина з областей України, яка розташована за головними Карпатськими хребтами.
Це обумовлює своєрідність її географічного положення. В природному відношенні
тут створилася зона, куди не заходять холодні арктичні вітри; переважають у
формуванні клімату західні та південно-західні повітряні маси. Закарпаття
належить до частини України, де випадає надмірна кількість опадів.
Таке розташування області створює певні труднощі в зв’язках з іншими областями
України. Основні транспортні артерії проходять по перевалах, які вже з давніх
часів використовувались для прокладання шосейних та залізничних шляхів. Серед
них найбільше значення мають: Ужоцький (889 м), Верецький (841 м), Воловецький
(1014 м), Торунський (941 м), Ясинський (913 м).
По території області проходить державний кордон протяжністю 467,3 км. Область
на заході межує з Польщею (
- Київ+380960830922