РОЗДІЛ 2.
ІСТОРИЧНА ТРАДИЦІЯ КАНАДСЬКОГО ФЕДЕРАЛІЗМУ ТА РОЛЬ КВЕБЕКУ У ФОРМУВАННІ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ КАНАДИ
2.1. Федералізм і федеративні системи як явища політики
Федералізм - це не застаріла форма державного устрою, абсолютно непридатна в сучасних умовах. Фактично в останні десятиліття саме концепцію нації-держави, розроблену ще в XVII столітті, дедалі частіше починають вважати застарілою. Спостерігачі зазначають, що людство опинилося в епіцентрі важливих змін, які мають привести його від світу суверенних націй-держав у світ обмеженого державного суверенітету й розвитку міждержавних зв'язків переважно федеративного характеру. Серед 180 політично суверенних держав, які існують на планеті на сьогодні, 24 мають федеративний державний устрій (є федераціями); у них проживає близько 2 млрд. осіб, тобто 30 % населення Землі. До складу цих федеративних утворень входять приблизно 480 суб'єктів-складових [210, Р. 7]. Окрім класичних федерацій виникають нові варіанти застосування федеративної ідеї. Одним із багатьох таких прикладів є Європейський Союз, у межах якого окремі федерації, союзи та унітарні держави, за їх визначенням, "об'єднали свої суверенітети" у своєрідну гібридну структуру, що поєднує елементи федерації та конфедерації.
Існує чимало причин, які сприяють посиленню міжнародної тенденції до об'єднання суверенітетів держав у різноманітні федеративні форми. По-перше, сучасний рівень розвитку транспорту, соціальних комунікацій, технологій та організації виробництва створює тиск одночасно у двох різних напрямах - у бік великих політичних організацій і, навпаки, - у бік дрібних. Тиск у бік великих політичних утворень спричинений цілями, що в наш час характерні для більшості західних, і не лише західних, суспільств - прагненням до розвитку, підвищення рівня життя, соціальної справедливості та впливу на світовій арені. Крім того, дедалі більше людей усвідомлює той факт, що в епоху, коли сучасні технології роблять можливим як стрімкий масовий прогрес, так і раптове масове руйнування, посилюється взаємозалежність між різними державами в цілому світі. Прагнення до
невеликих самоврядних політичних структур пов'язане з бажанням
підвищити відповідальність уряду перед кожним окремим громадянином і відобразити на державному рівні фундаментальні групові
особливості - мовні, культурні та релігійні, а також зв'язки, історичні традиції та соціальну практику - усі ті складові, що є базою для почуття приналежності до певної громади та самоідентифікації індивіда. Враховуючи дуалістичний характер прагнень і бажань людей
в усьому світі, вони дедалі частіше схиляються до однієї з форм федералізму, які дають можливість поєднати функції загальнодержавного
управління в окремих, заздалегідь визначених сферах політичного
життя і автономію дій урядів суб'єктів-складових федерації, спрямованих на відображення й підтримку регіональних особливостей. Така форма
державного устрою дає змогу максимально точно відобразити багатонаціональні реалії сучасного світу.
Другою причиною зростання популярності федеративних ідей є
той факт, що дедалі глибша глобалізація світової економіки сама по
собі вивільняє потужні економічні й політичні сили, які сприяють
підвищенню тиску як у бік інтернаціоналізму, так і в бік місцевого
ізоляціонізму порівняно з традиційною нацією-державою. Глобальні
комунікації та глобальний характер споживання викликають бажання людей отримати доступ до глобального ринку товарів і послуг. У результаті урядам націй-держав доводиться зустрічатися з тим фактом,
що їх громадяни прагнуть бути одночасно глобальними споживачами і місцевими громадянами.
По-третє, зростання ринково-орієнтованої економіки створює сприятливі соціоекономічні умови для зміцнення позицій федеральних ідей. Серед них - поширення зв'язків контрактного типу; визнання децентралізованого характеру ринково-орієнтованої економіки; усвідомлення своєї самодостатності підприємцями і своїх прав споживачами; розвиток ринків на основі різноманітності, диверсифікації, свободи переміщення людей між різними державно-територіальними утвореннями, спільної компетенції та кооперації; усвідомлення того факту, що люди необов'язково повинні бути схожими одне на одного, аби бути корисними одне одному.
По-четверте, зміни в технології призвели до формування нових моделей організації виробництва з децентралізованою "горизонтальною" ієрархією, з участю децентралізованих інтерактивних мереж. Це, у свою чергу, сприяє зміщенню симпатій людей у бік децентралізованої політичної організації суспільства.
По-п'яте, дедалі більшу прихильність громадськості, особливо в країнах Європи, завойовує принцип "доповнюваності", згідно з яким "вищому" рівневі влади повинні передаватися лише ті функції, які не можуть належним чином реалізувати органи влади "нижчого" рівня. Ця концепція спричиняє чимало проблем, її важко передати мовою законодавчих актів, вона має строго ієрархічний характер, а це означає, що вирішення питань, пов'язаних із розподілом функцій між рівнями влади, є прерогативою "вищого" ешелону влади. А децентралістичний вимір принципу доповнюваності може стати джерелом підвищення інтересу широких верств населення до ідеї "федералізму з орієнтацією на громадянина".
Ще одним чинником є очевидна життєздатність класичних федерацій в умовах швидких суспільних змін. Конституції Сполучених Штатів (1789), Швейцарії (1848), Канади (1867) та Австралії (1901) на сьогоднішній день є одними з найдавніших у світі. Попри всі проблеми, із якими їм довелося зустрітися впродовж останніх тридцяти років, ці чотири федеративні системи, а також ще одна новостворена федерація - Німеччина, довели свою гнучкість і вміння пристосовуватися до зміни зовнішніх умов. Усі вони перебувають у верхніх рядках світового рейтингу найпривабливіших для життя країн.
Зазначені причини сприяють тому, що на сьогоднішній день федеративні ідеї у світі є популярнішими, аніж будь-коли в історії. Звідси випливає, що мешканцям Канади слід бути дуже об
- Київ+380960830922