РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна організація і визначення методів дослідження змін показників уваги і вегетативних реакцій при дії мікроколивань атмосферного тиску
Огляд літератури показав, що висловлені наукові припущення про можливість біологічних ефектів МКТ не мали експериментального обґрунтування і фізіологічні механізми їх дії на організм не визначені. Оскільки цільне уявлення про психофізіологічні і вегетативні реакції людини на цей атмосферний фактор відсутнє, головною метою нашої роботи було вивчення загальних закономірностей можливих реакцій на МКТ з боку уваги і ВНС в умовах розумової діяльності людини. Ці знання необхідні як основа для подальшого дослідження цього фактору з метою виявлення індивідуальних особливостей в характері реакції на природні рівні МКТ, розробки засобів запобігання можливих негативних психофізіологічних і вегетативних ефектів при їх дії, а також оптимізації умов і режимів визначених видів професійної діяльності людини .
За визначенням Ф.З. Меєрсона [75], в розвитку більшості адаптаційних реакцій простежуються два етапи: початковий - незавершеної (термінової) адаптації, який відповідає функціональному рівню, і наступний - завершеної (довгострокової) адаптації, який охоплює вже і структурні рівні змін в організмі. Початковий етап адаптаційної реакції виникає на початку дії подразника і на відміну від наступного, довгострокового, може реалізовуватися лише на основі існуючих, раніше сформованих фізіологічних механізмів. Звичайні природні фактори або нові ситуації зовнішнього середовища приводять лише до формування функціональних систем, які здатні забезпечити початкову незавершену відповідну адаптаційну реакцію організму. На цьому етапі найбільш чітко виявляються загальні закономірності фізіологічних реакцій на них, що формуються у філогенезі. Навпаки, особливості індивідуальних реакцій, які визначаються переважно функціональними можливостями механізмів адаптації людини до діючого фактору, виявляються, головним чином, на наступному довгостроковому етапі [2, 75].
З метою виявлення загальних закономірностей і зменшення можливості проявів патопластичних особливостей реакцій людини на цей атмосферний фактор, ми обмежилися вивченням початкового етапу адаптації до його дії. Тому дослідження проводили в експериментальних умовах, що дозволяли контролювати час експозиції, величину і швидкість слабких коливань атмосферного тиску (СКТ), а також моделювати різні частотно-амплітудні характеристики МКТ. Контрольовані умови давали також можливість усебічно дослідити зв'язки уваги і вегетативних показників з різними фізичними характеристиками МКТ, що особливо важливо, враховуючи високу мінливість цього атмосферного фактору в природі.
Судячи із результатів пробних експериментів, ми припустили, що 15 - 30 хвилинні експозиції СКТ можуть бути достатніми для того, щоб викликати початковий етап адаптаційної реакції на цей фактор з боку уваги і ВНС. Тому час експозицій СКТ у кожному модельному експерименті складав не більше 30 хвилин.
СКТ із різними амплітудно-частотними характеристиками моделювали в звичайному закритому приміщенні за допомогою спеціально розробленого генератора, технічні характеристики якого подано нижче. Усі види модельованих СКТ не перевищували звичайні природні рівні хвильових збурень повітряної атмосфери. Частотний діапазон СКТ відповідав основній потужності спектру МКТ у природі.
Контрольні (в яких СКТ не застосовували) і модельні експерименти (з СКТ) проводили під час зниженого природного фону МКТ. Тому фактично проводили порівняльне дослідження адаптаційних реакцій до умов розумової діяльності з боку уваги і ВНС на фоні знижених природних рівнів МКТ і помірних рівнів модельованих СКТ. Рівень МКТ і СКТ в приміщенні щодня контролювали за допомогою спеціального високочутливого вимірювального пристрою.
Оцінювали не абсолютні величини досліджуваних показників, а їх зміни в порівнянні з вихідними значеннями. На думку Р.М. Баєвського [13], зміни показників функціонального стану людини є більш чутливими і інформативними оцінками реакції на внутрішні і зовнішні фактори, ніж їхні абсолютні значення. Тому в кожному експерименті усі досліджувані показники у випробуваних визначали два рази:
- до початку експозиції СКТ (вихідні значення);
- після 20 - 30 хвилинної експозиції СКТ.
Щоб знизити вплив міжіндивідуальної варіабельності у величині досліджуваних показників оцінювали не абсолютну різницю між значеннями, отриманими в повторному і першому тестуванні, а відносну щодо їх вихідної чи середньої (за перше і повторне вимірювання) величини.
Відомо, що увага характеризується високим рівнем лабільності і чутливості до умов розумової діяльності [66, 73, 103]. Ми вивчали психофізіологічні ефекти при дії дуже слабкого фізичного фактора, яку людина не відчуває, тому не могли зневажати можливістю впливу на увагу систематичних факторів, обумовлених процедурою проведення контрольного експерименту, а також самою структурою розумової діяльності. За своєю ефективністю ці фактори можуть виявитися порівнянними з СКТ. У першу чергу - це структура самої розумової діяльності людини і складність виконуваної задачі [66, 73, 103]. Усунути цей фактор із психологічного експерименту не можливо. Разом з тим відомо, що складність задачі може викликати зміни стану уваги у всьому діапазоні її інтенсивності.
Для виключення ефектів, зумовлених дією систематичних сторонніх факторів на психофізіологічні і вегетативні показники, ми проводили диференційоване дослідження. При цьому зміни кожного показника під впливом СКТ зіставляли з його змінами в контрольних експериментах, що проводили точно так, як модельні, але СКТ у приміщенні не створювали. Тому ті самі особи брали участь, як в експериментах з СКТ, так і в контрольних експериментах.
Розв'язання поставлених завдань передбачало два етапи експериментальних досліджень. Основою першого етапу роботи було експериментальне дослідження зв'язків адаптаційних реакц
- Київ+380960830922