РОЗДІЛ 2. Функції оказіональних слів у поетичному дискурсі..................... 102 2.1. Номінативна функція оказіональних слів............................................104
2.1.1. Характер номінативної функції оказіональних слів..........................105
2.1.2. Різновиди номінативної функції..................................................110
2.2. Стилістична функція оказіональних слів.............................................113
2.3. Експресивна функція оказіональних слів........................................... 124
2.4. Поетична функція оказіональних слів................................................133
2.5. Текстотвірна функція оказіональних слів............................................142
ВИСНОВКИ.....................................................................................161
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ......................................................................163
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ.............................. 169
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ......................................................189
ДОДАТКИ.......................................................................................191
Додаток А ......................................................................................192
Додаток Б.........................................................................................197
ВСТУП
В останні десятиріччя в українській та російській лінгвістиці особливий інтерес викликає всебічний аналіз оказіональних слів - позасистемних мовленнєвих одиниць. Сучасна українська літературна мова являє собою складне явище. Перебуваючи у постійній динаміці, вона виявляє, з одного боку, стійкість, яка полегшує комунікацію членів мовленнєвого колективу, а з іншого - мінливість, яка забезпечує надлишковий характер системи мови і у такий спосіб зміцнює цю систему. Найбільш рухливою частиною мови є лексика. Зміни в її складі відбивають зміни, які відбуваються в суспільстві. Інтенсивний розвиток науки і техніки викликає в житті появу нових реалій, а разом з ними і нових слів. Масова комунікація сприяє надмірному збільшенню потоку нових слів, різних за своєю структурою, функцією і семантичною вагомістю. Поповнення словникового складу мови відбувається і за рахунок так званих оказіональних слів у випадках їх входження до складу мови, незважаючи на те, що більшість таких слів функціонує лише на мовленнєвому рівні. Оказіональні слова передають існуючу взаємодію між мовою і мовленням, утворюють специфічну категорію лексичних одиниць, яким притаманне індивідуальне, усвідомлене лише одним або кількома носіями мови контекстне значення.
Проблема оказіональних слів у різних її аспектах (лексикографічному, ономасіологічному, словотвірному, функціональному) віддавна цікавила лінгвістів - А.Г.Горнфельда (1922), Г.О.Винокура (1943), О.І.Смирницького (1954), Д.М.Шмельова (1963). Великий внесок у теорію словотвору зробили дослідники Н.І.Фельдман (1957), В.М.Хохлачова (1962), Е.І.Ханпіра (1972), О.Г.Ликов (1976), В.В.Лопатін (1973), І.С.Улуханов (1977, 1984), В.А. Чабаненко (1984), Г.Н. Вокальчук (1991), В.В.Герман (1998) та інші.
Оказіональні слова в лексикографічному аспекті розглядалися Н.І.Фельдман (1957), І.М.Мальцевою (1974, 1975), О.К.Чирковою (1975). Питання теорії оказіо-нального словотворення знайшли відображення у працях І.С.Улуханова (1984, 1988), В.В.Лопатіна (1972, 1973), В.С.Гімпелевича (1975), О.А.Земської (1973). Ономасіологічнй аспект вивчення оказіональних слів відбито у дослідженнях О.А.Габінської (1981), Н.Є.Касьяненко (1991). Виявленню функцій індивідуально-авторських слів присвячені роботи О.І.Олександрової (1972), Е.І.Ханпіри (1972), Р.А.Кисельової (1970). Існує чимало праць, в яких розглядалися індивідуально-авторські утворення (брався до уваги структурний аспект) в мові поезії та художньої прози: В.В.Виноградової (1970), М.О.Бакіної (1973, 1977), І.Т.Принцевського (1976).
У 80-х роках з'явилися дослідження О.А.Габінської (1980, 1988), Л.В.Са-харного (1985), в яких оказіональні слова аналізуються в соціо- та психолінг-вістичному аспектах. Останнім часом актуальною стала проблема текстотвірної функції новотворів, якій були присвячені роботи В.І.Швед (1985), О.А.Земської (1990). Більшість праць присвячено словотвору оказіональних слів, менше - вивченню їх функціонування. Крім того, чекають на своє вирішення досить багато проблем, які виникають у процесі розгляду оказіональних слів з точки зору теорії комунікації та лінгвістики тексту. Проблема авторських новотворів є постійно актуальною для української лінгвістики, тому вона потребує інтенсивного і детального вивчення.
Лексичні нововведення в лінгвістичній літературі останнього часу номінують терміном "інновація". Поняття "інновація" включає різні типи нових слів, в тому числі й оказіоналізми. Термін "оказіональні слова" (від латинського occasio - випадок) вперше у вжиток було введено Н.І.Фельдман (1957). Дослідниця такою назвою цього явища підкреслювала тісний зв'язок оказіональних слів з лінгвістичною ситуацією, яка породжує ці слова. Але для позначення таких слів науковці використовують й інші терміни. Хоча вони і не вживаються так часто і не використовуються так широко, як термін "оказіональне слово", проте відбивають різні варіанти вирішення питання про те, що таке оказіональне слово і які основні критерії його виділення. З цього приводу В.В.Лопатін зазначав: "...кожний із пропонованих термінів по-своєму виправданий, характеризує явище, що розглядається зі свого боку, зі своєї точки зору і тим самим дістає різнобічного висвітлення" (1973). Дослідники у своїх працях стосовно новотворів використовують найрізноманітніші терміни: "слова-саморобки" (Н.І.Фельдман 1957), "індивідуальні утворення" (В.М.Хохлачова 1962), "поетичні неологізми" (О.І. Олександрова 1973), "стилістичні неологізми" (І.З. Манолі 1988).
На сучасному етапі розвитку мовознавства термін "оказіоналізм" не має однозначного осм