РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СУСПІЛЬСТВІ, ЩО ТРАНСФОРМУЄТЬСЯ
2.1. Моделі та зразки мотивації трудової діяльності
Перш, ніж перейти до викладення змісту даного питання, очевидною постає необхідність дати визначення поняттям "модель" і "зразок" в їх взаємозв'язку.
Модель тієї чи іншої діяльності - це деякий об'єктивно сформований, специфічний для суспільства та уподобаний їм стандарт поведінки. Саме пізнавальна діяльність людини вибирає конкретну ситуацію за модель [59] 1).
Модель суб'єктна, поскільки саме особистість відбирає ті ознаки, які релевантні оригіналу .
Будь-яка ситуація може розглядатися як модель тоді і тільки тоді, якщо людина може виділити релевантні властивості, тобто властивості, завдяки яким одна з них схожа на іншу.
Поскільки в силу абстрактного характеру модель завжди бідніша з точки зору обсягу релевантних властивостей та відносин в порівнянні з реальністю, яку вона репрезентує, то для більш всебічного аналізу дійсності необхідно декілька моделей.
Моделювання означає підключення до моделі прояву особистості в цілому, торкаючи афективну, цінністну та неусвідомлену частину досвіду людини, а не тільки тієї сфери, яка усвідомлена нею.
Підкреслимо такий аспект: модель - це деякий бажаний, ідеальний стан процесу, явища, дійсності, особистості.
1) [59] Введение в практическую социальную психологию. Учеб. пособие для высших учебных заведений. // Под ред. Жукова Ю.М., Петровской Л.А., Соловьёвой О.В. - 2-е, испр.изд. М.: Смысл., 1996. - С. 306.
Поняття моделі діяльності досить абстрактно. Конкретно ж діяльність втілюється в зразках поведінки. Зразків поведінки існує стільки, скільки існує різновидів даної діяльності.
Оссовська М. стверджує, що модель в багатьох випадках означає "тип" і асоціюється з терміном "структура", а зразок - це "дещо" таке, чого ми прагнемо досягти, подібно до того, як ми прагнемо, щоб метр - як стандарт одиниці вимірювання, якнайбільше походив на еталон, що зберігається в Севрі під Парижем" [60] 1).
В нашому випадку зразок - це типова, емпірично спостерігаєма поведінка робітника всередині конкретної моделі трудової діяльності.
Вивчення проблем мотивації трудової діяльності соціологічними методами дає можливість опираючись на спостереження реальних фактів масових форм поведінки людей в різних умовах і сферах виробництва акцентувати увагу на "модальних" типах мотивації, що домінують на тих чи інших етапах їх життєвого циклу та адекватні відносно стабільних стандартів їх трудової поведінки.
Розглянувши методологію визначень перейдемо до прикладів моделей мотивації трудової діяльності в їх історичному взаємозв'язку.
В творах класика соціологічного вчення Вебера М. В аналізі трудових та економічних проблем2, зокрема акцентується увага на тому, що мотивація праці - це форма внутрішньої винагороди, спонукання до активної роботи, заснована на задоволенні важливих для людини потреб (в визнанні, самореалізації тощо) [62] 3).
Різні типи технічного та соціального розподілу праці створюють неоднакові можливості для прояву мотивації трудової діяльності та відповідного зростання продуктивності праці .
1) [60] Оссовская М. Рыцарь и буржуа. Исследования по истории морали. М.: Прогресс, 1987. - С.29.
2 Див. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичі аналізи. Політика: Пер. з нім. - К.: Основи, 1998. - 534 с.
3) [62] Кравченко А.И. Социология Маркса Вебера: труд и экономика. - М.: На Воробьёвых , 1997. - С.70-71.
Вебер М. виділяє три види передумов підвищення продуктивності праці: оптимум здібностей, необхідних для виконання тих чи інших функцій; оптимум професійних навичок, засвоєних на практиці; оптимум схильності до праці.
Мотивація та стимулювання праці тісно пов'язані з продуктивністю, розподілом праці, але виражають не зовнішні організаційні фактори, а людський фактор і ставлення індивіда до праці.
Аналізуючи централізовану та ринкову систему вчений підкреслює, що в умовах ринку стимулювання праці має як позитивні, так і негативні сторони. Наприклад, коли технічна спеціалізація досягає дуже високого рівня, екстремум монотонності операцій тим чи іншим чином обмежує спонукання до виключно матеріальних стимулів (частково до заробітної плати). А з іншої сторони, тільки за умови, що оплата праці пропорційна обсягу виконаної роботи, у людини з'являється бажання збільшувати продуктивність праці [62].
В основі того чи іншого способу мотивації праці та стимулювання лежить на, думку Вебера М., відокремлення робітника від засобів виробництва. Вчений виділяє декілька ситуацій (які і є моделями).
Перша ситуація зумовлюється ймовірністю того, що при наявності інших рівних умов люди бажатимуть працювати під впливом емоцій (афективний базис), а не спираючись на спеціалізацію. Причина в тому, що конкретні результати особистої трудової діяльності індивіда тут більш очевидні, поскільки він виконує всю роботу від початку до кінця.
Друга ситуація - це традиційна мотивація до праці. Її характерною рисою є рівень виконання роботи, орієнтований на продукт, який є стереотипним (шаблонним) і по якості, і по кількості. Там, де міцні традиційні установлення до праці, управляти поведінкою на традиційній основі важко. Практично неможливо добитися збільшення продуктивності, не зважаючи на підвищення відрядних розцінок.
Третя ситуація, коли мотивація виникає на основі абсолютних цінностей. За звичай - це результат релігійних орієнтацій або високої прихильності індивідів до соціальних цінностей. В цьому випадку поважаються тільки конкретні види праці. (Наприклад, особиста підприємницька діяльність засуджується за здатність до накопичення).
По суті, Вебер М., описуючи дані ситуації поставив проблему витрат і компенсації праці. Дійсно, чому робітник може, але не хоче виконувати задану норму? Відповідь на це запитання спробуємо дати при викладенні наступного матеріалу.
Іноді буває важко аргументува