РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об'єкти дослідження
Для виконання завдань, поставлених у роботі, нами було обстежено 289 хворих. 236 з них були піддані клініко-біохімічному обстеженню. Першу групу склали 174 хворих на ХП, в яких була діагностована ІХС. Другу групу склали 62 хворих на ІХС (контрольна група). Серед досліджених двох груп (236 хворих) було 53,3 % осіб жіночої та 46,7% - чоловічої статі, які за даними А.В. Краєва [215] були зрілого, літнього та старечого віку. За клінічним перебігом у них було верифіковано гострий інфаркт міокарда в 39,8% випадків, в 41,5% випадків хворі були госпіталізовані з приводу нестабільної стенокардії та в 18,7% - стабільної стенокардії ІІ-ІІІ функціонального класу (ФК) (Табл. 2.1).
У 64 хворих з різними клінічними формами ІХС було проведено добове моніторування ЕКГ та АТ за Холтером, 15 з яких з синдромом АГ, було використано для апробації діагностичних алгоритмів. Решта 49 досліджуваних хворих розподілені на 3 підгрупи, в першій з яких було 15 хворих на ІХС із хронічним пієлонефритом, серед яких було 8 чоловіків та 7 - жінок. За формами клінічного перебігу у хворих на ІХС із ХП було верифіковано гострий інфаркт міокарда (ГІМ) - в 3 випадках, нестабільну стенокардію (НС) - 8 та стабільну стенокардію (СС) - у 4 випадках. У всіх хворих цієї підгрупи була діагностована АГ. Другу підгрупу склали 18 хворих на ІХС у поєднанні з АГ в 14 випадках чоловічої та в 4 - жіночої статі. Ішемічна патологія в цій групі була переважно стабільного (15 осіб) та в 3 випадках - нестабільного перебігу. Третю підгрупу склали 16 хворих на ІХС, з них - 12 осіб чоловічої та 4 - жіночої статі та переважно (13 осіб) зі стабільними та в 3 випадках нестабільними формами ІХС.
Ознаки хронічної серцевої недостатньості (СН) І - ІІ ФК за NYНA відмічались у 20 (45,5%) хворих.
Таблиця 2.1
Об'єкти клініко-лабораторного дослідження за клінічними формами ІХС
Патологія
Перебіг ішемічної хвороби серця
РазомГІМНС ССЧол.Жін.Чол.Жін.Чол.Жін.ІХС121412811562ІХС з ХП284036421117174Разом405448502222236
2.2. Методи дослідження
Хворі на ІХС були обстежені клінічними методами (стаціонарні спостереження). Обстеження хворих проводили наступними методами: клінічними, біохімічними, Холтерівське моніторування ЕКГ та АТ, статистичними методами обробки результатів, розподіл яких представлено у табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Методи дослідження хворих
Вікові групиАнкету- ванняКлі-
нічніБіохі-
мічніМоніто-
рування СтатистичніЗрілий П 36- 6036797942116Літній 61-741212712720127Старечий 75-90-3030-30Разом4823623662289
Виділення нозологічної форми ІХС та АГ проводилось відповідно класифікації ВООЗ та Міжнародного товариства гіпертензії (1999) і рекомендованої до подальшого застосування згідно Наказу МОЗ України № 247 від 1.08.98 р.[216]. Діагноз ІХС формувався на основі анемнестичних, об?єктивних, клінічних, лабораторних та інструментальних даних, одержаних при обстеженні хворих.
У 174 хворих на ХП діагноз формулювався відповідно МКХ-10 (за класифікацією Н.А. Лопаткіна). Критеріями діагностики хронічного пієлонефриту вважали: в сечовому осаді наявність лейкоцитів, еритроцитів, клітин Штернгеймера-Мельбіна, білку, бактерій; за даними УЗД нирок - деформація чашечно-мискової системи, порушення пасажу сечі при екскреторної урографії. У 40 (23%) пацієнтів ХП знаходився в фазі ремісії, а у 134 (77%) - в фазі загострення. Артеріальна м'яка та помірна гіпертензія спостерігалась у 153 (88%) пацієнтів. Більшість хворих систематично не приймали антимікробну протизапальну терапію, у 21(12%) пацієнта діагноз хронічний пієлонефрит веріфіковано вперше.
Добове Холтерівське моніторування хворих на ІХС проведено на базі МДНРЦ "Співдружність" (Дир. - д. мед.н., проф. Ю.М. Казаков) при кафедрі поліклінічної терапії УМСА за допомогою системи "КТ- 4000 АТ" АОЗТ "ІНКАРТ" С.-Петербург із визначенням АТ через 30 хв вдень, та 60 хв вночі.
Рис. 2.1. Графічне відображення індексу площі (мм рт.ст./год) за інструкцією до програмного комплексу КТ-4000 АТ
При добовому моніторуванні реєстрацію ЕКГ проведеною за Холтером [217], визначення АТ проведено за Коротковим та осцилометричним методом із обчисленням середніх арифметичних САТ та ДАТ, нічного зниження тиску в %, індексу навантаження тиском, індексу площі перевищення АТ (Іпл), обмежеженної зверху графіком функції залежності АТ від часу (Ічас) та знизу пороговим рівнем (рис.2.1).
Крім того, оцінювали наявність та кількість аритмічних елементів, аналізували добовий профіль частоти серцевих скорочень (ЧСС) із обчисленням циркадного індексу, тривалість та кількість епізодів больової та безбольової ішемії міокарду (БІМ та ББІМ) на добу, наявність порушень ритму та зв'язок іх з ішемічними атаками, відхилення сегменту ST-T, де за ішемічну атаку приймали горизонтальну або косонисхідну депресію та елевацію сегмента ST від точки "j" на 80 мс, амплітудою більше 100 мкВ відносно вихідного рівня тривалістю 30 с та більше, косовисхідну депресію більше 150 мкВ.
Функціональні навантажувальні проби із визначенням толерантності до фізичного навантаження виконували у формі підйому по драбині у притаманному для хворого темпі, де час навантаження складав не менше 2 хв.
Діагноз веріфікувався згідно наступним критеріїв: об?єм виконаної роботи (ОВР) 200-400 кгм - ІІІ ФК, ОВР 400-1000кгм - ІІ ФК.
Ехокардіографічне дослідження систолічної функції проводилось за методичними рекомендаціями М.М. Мухарлямова [218] із апікального, лівого парастернального доступу в двомірному, одномірному просторі Д, М-режимі: КСР - кінцевого систолічного розміру (в см), КДР-кінцевого діастолічного розміру (в см), КСО - кінцевого сістолічного об'єму (в мл), КДО - кінцевого діастолічного об'єму (в мл), УОК - ударного