РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В СЕРЕДНІХ ШКОЛАХ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ 73
2.1. Теоретичні засади екологічної освіти 73
2.2. Екологічний компонент змісту шкільної освіти у Великій Британії 94
2.3. Педагогічні технології в екологічній освіті в середніх школах Великої Британії 122
2.4. Роль неформальної екологічної освіти в активізації пізнавальної і практичної діяльності школярів по захисту довкілля 149
Висновки до ІІ розділу 170
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 177
ДОДАТКИ 200
ВСТУП
Актуальність та ступінь дослідженості теми. Проблема взаємодії людини з природою перетворилася на одну з найбільш актуальних, яка у наш час набула глобального характеру. Її розв'язання пов'язується із установленням гармонійного співіснування біосфери і цивілізації, що забезпечують усі життєдайні потреби людства. Конфлікти, що постійно виникають у взаєминах людини з природою внаслідок традиційно споживацького ставлення до довкілля, поставили під загрозу існування вищі форми життя, в тому числі і життя людини. Це стимулювало наукову думку та практичну діяльність людства до вирішення екологічних проблем. З цією метою, починаючи з 1968 р., була організована і проведена під егідою ЮНЕСКО-ЮНЕП низка наукових конференцій і семінарів міжнародного рівня, які принципово вплинули на розвиток екологічної освіти і визначили стратегію її розвитку на довгостроковий період.
Особливе значення для сучасного етапу розвитку екологічної освіти має Міжурядова конференція з проблем сталого розвитку, на якій в числі найзлободенніших обговорювалися питання екологічної освіти (Бразилія, 1992). Реалізація концепції екологічно безпечного розвитку, що була прийнята на цій конференції світовою співдружністю країн, потребує глибоких змін у ставленні людини до довкілля, нових політичних пріоритетів, виважених економічних рішень. Вона спрямована на формування екологічної свідомості людини на локальному і глобальному рівнях, підвищення відповідальності кожної особистості за сучасне і майбутнє планети. Це перша всесвітня концепція, в якій зосереджується увага на духовних імперативах, а прийняті конференцією рішення і рекомендації послуговують своєрідною програмою переходу до життя в ноосферному середовищі. Вона спрямована у майбутнє людства. Тому її головні положення знайшли відображення в матеріалах і документах багатьох країн з екологічної освіти молоді, в тому числі в країнах ЄЕС, в програму співробітництва якого включена природоохоронна діяльність, невід'ємну частину якої становить педагогічний аспект. Поряд з участю в ЄЕС Велика Британія очолює Співдружність націй, об'єднуючи більше мільярда населення планети. Країни-члени Співдружності розробляють загальні підходи і стратегії вирішення проблем довкілля та екологічної освіти. Тому досвід Великої Британії у галузі екологічної освіти, маючи національні особливості, враховує як європейський, так і світовий досвід і набуває широкого міжнародного значення.
Велика Британія є однією з країн, які першими стали на шлях промислового розвитку і відчули негативні наслідки індустріалізації та науково-технічної революції, на подолання яких зорієнтована створена в країні національно-самобутня система екологічної освіти населення. Вона базується на загальнолюдських цінностях і народних традиціях захисту довкілля, на широкому розповсюдженні екологічних ідей у суспільстві. Екологічна освіта широких верств населення, і перш за все підростаючого покоління, розпочалася наприкінці 1960-х рр. Відповідно активізується законотворчий процес: приймаються закони і постанови, спрямовані на розвиток цієї галузі педагогічної теорії і практики, створюються національні концепції екологічної освіти.
З урахуванням сучасних вимог розроблялася і концепція екологічної освіти в Україні, в якій передбачається створення високоефективної системи підготовки громадян до розв'язання екологічних проблем в країні. Її основоположна ідея полягає у формуванні екологічної культури особистості і суспільства в цілому. Концепції екологічної освіти й у Великій Британії, і в Україні, також як і в інших країнах, враховують сучасні світові тенденції в розвитку педагогічної науки і практики і в той же час зосереджують увагу на нагальних проблемах школи, педагогіки й охорони природи.
Історіографія наукових педагогічних досліджень свідчить про те, що ідея розвитку людини у гармонії з природою знаходила своє відображення у філософських та педагогічних концепціях усіх етапів історичного розвитку багатьох народів. Її теоретичне обґрунтування було зроблене Я.А. Коменським у "Великій дидактиці". Оригінальне бачення реалізації цієї ідеї подали у своїх творах класики педагогічної думки Ф. Рабле та Ж.-Ж. Руссо. Дидактична система А. Дістервеґа побудована на основі єдності природного і культурного чинників. У концепції "нового виховання" Е. Демолена природа виступає засобом фізичного і психічного розвитку дитини.
Філософсько-світоглядною основою сучасної екологічної освіти в середніх школах Великої Британії виступають теоретичні положення англійських мислителів минулого Ф. Бекона, Дж. Локка, А. Шефтсбері та інших. Ф. Бекон у трактаті "Велика відбудова наук" обґрунтовує закони цілісності світу, загального взаємозв'язку і взаємозалежності явищ і процесів, нескінченності матерії, пізнання, розвитку. Дж. Локк у книзі "Думки про виховання" розкриває принципи природо- і культуровідповідності виховання і формулює правила природовідповідного виховання підростаючої особистості. А. Шефтсбері вбачає в природі джерело краси і гармонії, на збереження і створення яких має бути зорієнтоване виховання людини. В ХІХ ст. С. Редді, директор "нової школи" в Абботсгольмі, намагається реалізувати теоретичні положення класиків англійської педагогіки про природовідповідність навчання і виховання в практичній педагогічній діяльності, започаткову
- Київ+380960830922