РОЗДІЛ 2. ЗАГАДКА. МІФ І РИТУАЛ.
2.1.Домінантні функції загадки.
Подальше дослідження історичного розвитку народної загадки неможливе без вивчення її суспільної функції. Бо суть явища (загадки) відкривається у просторі, що обмежений двома питаннями: звідки? та для чого? Перше - якраз про походження (ми на ньому зупинилися у першому розділі нашого дослідження), друге - про функції [148; с.14].
На нашу думку, саме функціонування забезпечило певною мірою розвиток, а також відкрило можливість розуміння такого неординарного фольклорного жанру, як загадка. У свій час Е.Дюркгайм зазначав - "щоразу, коли нам захочеться пояснити якесь явище, взяте в певний відтинок часу, то слід починати з повернення до його первісної й найпростішої форми, намагатися зрозуміти характер, у якому воно визначилося в цей період свого існування, відтак подивитись, як воно поступово розвивалося, як воно стало таким, яким є в момент його розгляду" [44; с.7]. Мету дослідження вбачаємо у встановленні домінантних функцій енігматичних текстів на ранніх етапах їхнього розвитку. Енігматичні тексти розглядаються у контексті обрядовості.
У вітчизняній науці до проблеми функціонування загадки зверталися: М.Грушевський, О.Воропай, І.Березовський, П.Попов, Л.Дунаєвська, М.Дмитренко, В.Ятченко; російські дослідники - В.Митрофанова, Н.Лавонен, В.І. Чичеров, В.Топоров; канадська дослідниця - Е.Кьонгес-Маранда, англійський - Е.Тайлор; фінські - А.Аарне, Л.Віртанен; нідерландський - Й.Хейзінга. Основні результати досліджень цих учених ми кладемо в основу нашої роботи.
Постає необхідність розглянути, яку функцію відіграє загадка на "першому", так званому міфологічному, етапі свого історичного розвитку. У першому розділі нашого дослідження ми з'ясували, що найдавніші загадки несли у собі зашифроване сакральне знання про те, як з'явився світ, - це одне з найперших питань, що завжди цікавило й досі цікавить людський розум. Та сама по собі загадка є лише поетичним наративом, а от вдале її застосування під час певного дійства, зокрема - ритуального, дає можливість говорити і про час виникнення, і про важливість побутування.
Й.Гейзінга вважає, що "дивовижна подібність, яка характеризує агоністичні звичаї у всіх культурах, ніде, либонь, так не впадає в око, як у царині самого людського духу, себто у знанні й мудрості. Для архаїчної людини дія і відвага - це сила-влада, а знання - це магічна сила-влада. Для неї всяке особливе знання є священна мудрість, езотерична й чудодійна мудрість, адже всяке знаття безпосередньо відноситься до самого космічного ладу. Впорядкована послідовність речей, установлена богами й підтримувана в бутті ритуалом збереження життя і спасіння людини, цей всезагальний лад або ж tram, як він називається в санскриті, нічим не охороняється так могутньо, як знанням святощів, їхніх таємних імен та походження світу.
Тому, під час священних урочистостей мають бути й змагання в такому знанні, адже мовлене слово справляє безпосередній вплив на світовий лад. Змагання в езотеричному знанні кореняться глибоко в ритуалі й становлять істотну частину цього ритуалу-обряду. Запитання, що їх жерці-ієрофанти ставлять один одному почергово чи у відповідь на виклик, - це загадки у найповнішому розумінні слова, цілком аналогічні загадкам як салонній розвазі. Єдина різниця - їх сакральна значущість. Функція цих обрядових змагань у розгадуванні загадок найяскравіше виявляється у ведичній традиції. Ці змагання були такою ж істотною частиною процедури великих свят жертвоприношення, як і сама жертва" [30; с.124].
Брахмани змагалися у "знанні начал" чи у "промовлянні священних істин". Різні гімни Рігведи та Атхарваведи містять у собі поетичні описи таких змагань. Ці тексти є не що інше, як космогонічні загадки. В давньоіндійському "Брахмані" описаний обряд повернення втраченого благочестя, в ході якого два жерці загадують один одному священні загадки, серед яких є й такі: "Що було першою думкою? - Небо, дощ. - Що було темним? - Ніч. - Хто подорожує самотнім? - Сонце. - Хто щоразу народжується знову? - Місяць. - Що є великий посів? - Світ" [121; с.423]. Такі ж діалоги подибуємо в "Старій Едді", "Ріваяті". В "Авесті", "Рігведі" також зустрічаємо загадки типу "Хто той, хто...?" - і далі йде опис якоїсь дії, яка може бути зашифрована. Але в загадках цих головна увага привертається не на саму по собі дію чи її продукт, а на суб'єкт дії, на передачу священних знань про своїх богів чи героїв.
Змагання загадками дуже поширене в народних звичаях, епосі та стародавній літературі і східних, і західних народів. У країнах Близького Сходу загадка в стародавні часи розкривала релігійну таємницю, вона була однією з форм поширення релігійних уявлень-міфів [25; с.47-48].
Це можна побачити хоч би у старогрецькому міфі про Едіпа та Сфінкса, де Сфінкс загадував перехожим людям про вікові етапи людського життя: "Хто ходить уранці на чотирьох ногах, удень на двох, а ввечері на трьох?". (Людина) [78; с.37], у загадках оракулів та у загадках Соломона з Біблії. У староукраїнській Палії (книзі, написаній старослов'янською мовою, що аж до ХVI ст. заступала в Україні Біблію) є цікаве оповідання про те, як цариця "южская" приходить до царя Соломона і загадує йому загадки. Соломон, будучи мудрим, легко відгадує царицині загадки. Цариця дуже цьому здивувалася та наказала своїм мудрецям змагатися з мудрецями Соломона [24; с.16].
В одному з талмудських оповідань йдеться про змагання запитаннями- загадками єврейського рабина Іозуа-бен-Хананья з афінськими мудрецями. Серед загадок є така:
Мудреці: - Покажи нам, де середина світа?
Іозуа: - Тут! Якщо не вірите, то накажіть змірять. Таку ж загадку зустрічаємо в українській народній казці про короля та козака.
Як свідчать стародавні письменники, друїди-жреці кельтських племен передавали своє знання спадкоємцям у формі розмов, притч та загадок. З класичної літератури знаємо, що у своїх творах загадками влучно користувалися такі велетні світової
- Київ+380960830922