РОЗДІЛ 2
ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЩОДО РОЗВИТКУ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДСОБНИХ ВИРОБНИЦТВ І ПРОМИСЛІВ
2.1. Організаційно-правові заходи сільськогосподарських
підприємств по забезпеченню діяльності підсобних виробництв
і промислів
Згідно з чинним законодавством, як вже зазначалось, розширення прав і самостійності сільськогосподарських підприємств у вирішенні виробничих і соціальних завдань створює великі можливості для організації і ефективної діяльності підсобних виробництв і промислів.
Досвід організації і діяльності підсобних виробництв і промислів свідчить про те, що практика їх створення поширюється. Органи управління, керівники і спеціалісти сільськогосподарських підприємств все більше переконуються в доцільності поліпшення діяльності підсобних виробництв і промислів, які істотно стали впливати на зміцнення організаційних, соціальних і економічних взаємозв'язків промисловості і сільського господарства.
Для поліпшення функціонування підсобних виробництв і промислів сільськогосподарське підприємство здійснює певні заходи, а саме: воно виділяє їм необхідні матеріально-технічні фонди і засоби виробництва, забезпечує технологіями, робочою силою тощо.
Таким чином, організаційно-правові заходи - це цілеспрямована в рамках чинного законодавства діяльність органів управління, керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств, пов'язана з забезпеченням матеріально-технічними, технологічними ресурсами підсобних виробництв і промислів з метою підвищення ефективності їхньої діяльності. Організаційно-правові заходи мають такі основні аспекти.
По-перше, це матеріально-технічний. Підсобні виробництва і промисли здійснюють свою діяльність відповідно до планів економічного і соціального розвитку сільськогосподарських підприємств на основі внутрішньогосподарського розрахунку. Останній становить собою економічний метод господарювання, за допомогою якого реалізуються раціональне і цільове використання знарядь і засобів сільськогосподарського виробництва, впроваджуються сучасні форми організації праці і нові технології, нові сорти сільськогосподарських культур та породи племінного тваринництва, забезпечується просте і розширене відтворення. Від рівня господарського розрахунку в господарстві залежать економічний і соціальний стан працівників сільського господарства, їхня матеріальна зацікавленість у подальшому розвитку свого підприємства, розміри винагороди за вкладену працю членів і працівників сільськогосподарських підприємств [57, c. 349]. В цілому ж стан господарського розрахунку має безпосереднє відношення до рентабельності і прибутковості підсобних виробництв і промислів як форми агропромислової інтеграції конкретного сільськогосподарського підприємства.
Для забезпечення належної роботи підсобних виробництв і промислів сільськогосподарські підприємства закріплюють за ними обладнання, транспорт, інвентар, робочу худобу, будівлі та ін., а при необхідності - земельні ділянки, а також забезпечують їх нормативно-технічною документацією, розробляють і здійснюють заходи щодо впровадження прогресивної технології, передових методів і прийомів праці, вдосконалення умов виробництва, поліпшення якості і розширення асортименту кінцевого продукту, ефективного використання основних і оборотних засобів, скорочення виробничих витрат і втрат при зберіганні і реалізації продукції, підвищення рівня рентабельності.
Закріплення майна за підсобними виробництвами і промислами, виготовлення продукції і надання послуг сільському населенню слід розглядати як виникнення майнових правовідносин між сільськогосподарським підприємством і підсобним виробництвом і промислом, іншими виробничими підрозділами, а також між підсобним виробництвом і промислом і працівниками, членами підприємства, які працюють у них.
Оскільки підсобні виробництва і промисли функціонують на основі внутрішньогосподарського розрахунку, то за ними закріплюється необхідне майно, яке відокремлюється від інших виробничих підрозділів. В інтересах здійснення виробничо-господарської діяльності їй надається певна внутрішня господарська самостійність. Виходячи з того, що майнові відносини між сільськогосподарським підприємством і виробничими підрозділами будуються на засадах взаємних прав та обов'язків, то це повинно регулюватися головним чином Положенням про внутрішньогосподарський розрахунок конкретного підприємства. Таке Положення слід розглядати як локальний акт нормативного характеру [96, с. 16-17].
Необхідно зауважити, що на сьогодні в умовах реформування аграрного сектору економіки, коли з'являються нові організаційно-правові форми господарювання на селі, керівники, фахівці не приділяють належної уваги прийняттю сільськогосподарськими підприємствами локальних нормативно-правових актів. Цю роботу необхідно активізувати.
Положення про внутрішньогосподарський розрахунок як локальний нормативно-правовий акт, що має юридичну силу, дозволить гарантувати підсобним виробництвам і промислам певну господарську самостійність у встановленні господарської експлуатації майна, визначенні його цільового використання тощо.
У зв'язку з тим, що майно, яке передається сільськогосподарським підприємством підсобному виробництву або промислу, закріплюється його органом управління або керівником за окремими працівниками, членами підприємтсва, виникають майнові правовідносини усередині підсобного виробництва або промислу між цим органом управління (керівником) і робітниками, які працюють на підсобному виробництві або промислі.
Найбільш характерною юридичною природою всіх цих майнових правовідносин є те, що вони складаються лише усередині сільськогосподарського підприємтства і регулюються аграрним законодавством [11, с. 38].
Закріплені за підсобними виробництвами і промислами основні засоби виробництва мають цільове призначення і не можуть бути використані для виробництва заборонених товарів. Тому підсобні виробництва і промисли не мають права займатися виготовлення