РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Розв'язання проблеми гарантованої економічної доступності населенню лікарських засобів пов'язане передусім із визначенням необхідності державного регулювання ціноутворення на медикаменти, вивченням теоретичних та практичних аспектів фармацевтичного ціноутворення, дослідженням сучасних форм та методів державного регулювання цін, аналізом стану ціноутворення на лікарські засоби в Україні порівняно з зарубіжними країнами, історичним аналізом політики державного регулювання цін на медикаменти в Україні, а також визначенням перспектив реформування вітчизняної фармацевтичної галузі. Враховуючи, що найбільш об'єктивною інформаційною базою, яка розкриває сутність перелічених питань, є сукупність правових та нормативних актів із питань ціноутворення та державного регулювання цін на медикаменти, а також відповідні програмні документи, методологічною основою дисертаційної роботи стали такі матеріали:
- законодавчі акти України, нормативно-правові акти, програмні і нормативно-методичні документи з питань ціноутворення та державного регулювання цін на лікарські засоби, розвитку фармацевтичної галузі;
- результати аналізу форм та методів державного регулювання цін на медикаменти, які використовуються за кордоном;
- результати історичного аналізу практики державного регулювання цін на лікарські засоби в Україні;
- результати комплексних досліджень системи цін на медикаменти та тенденцій ціноутворення, що склалися на фармацевтичного ринку України;
- документи міжнародних організацій охорони здоров'я, направлені на розробку стратегії розвитку охорони здоров'я, фармацевтичної галузі та забезпечення населення медикаментами в Україні та інших нових незалежних державах, програмні матеріали нашої держави щодо поліпшення стану забезпечення населення лікарськими засобами та регулювання цін на лікарські препарати.
2.1. Обґрунтування вибору напрямку дослідження
Законодавчими актами України (Конституцією, Законами "Основи законодавства про охорону здоров'я" та "Про лікарські засоби" [75-77]) і нормативно-правовими документами передбачені гарантії щодо забезпечення громадян медичною та лікарською допомогою. При цьому проблеми економічної доступності медикаментозної допомоги та високого рівня цін на лікарські засоби залишаються актуальними.
Як показує досвід, сучасна політика державного регулювання цін на лікарські засоби є мало ефективною. Регіональний підхід до обмеження торговельних надбавок на рівні 28-35% без контролю оптових цін виробників (митної вартості) не має ніякого сенсу.
В Україні за відсутності дієвих механізмів державного регулювання фармацевтичного сектору працює тільки ринковий закон попиту та пропозиції. Сучасний етап розвитку ринку медикаментів характеризується високим рівнем насичення та конкуренції, завдяки чому оптові та роздрібні ціни на них подекуди знижуються, але цього недостатньо для забезпечення доступності лікарської допомоги населенню.
Із метою поліпшення лікарського забезпечення та вдосконалення системи ціноутворення на медикаменти в Україні вивчено досвід країн із розвинутою економікою і різними формами державного регулювання ціноутворення на медикаменти, розглянуто рекомендації ВООЗ та ЄС щодо контролю за цінами на лікарські препарати [20, 21, 39, 78].
Аналіз літературних джерел свідчить про застосування різних методів державного регулювання цін на медикаменти, а саме: встановлення граничного рівня оптових та роздрібних торговельних надбавок (їхнього фіксованого розміру або диференційованої шкали); включення лікарських засобів до переліку препаратів, що відпускаються безкоштовно або зі знижками, за умови зниження цін на них; встановлення опорних цін; обмеження ціни на новий препарат граничною надбавкою до вартості існуючого аналога; встановлення цін на лікарські засоби на основі співвідношення цін в інших країнах; ведення переговорів уповноважених органів державного управління та виробників про рівень цін та заплановані доходи; регулювання розміру прибутків виробників лікарських засобів. Нами визначено, що на практиці поєднання кількох методів дає найбільш позитивний результат.
Крім того, нами доведено, що у сучасних умовах в Україні поєднання методів декларування цін виробника з встановленням єдиного рівня роздрібних цін на ОЛЗ забезпечить прозорість та гласність системи цін на медикаменти.
Певний досвід із регулювання цін на лікарські засоби мають і країни колишнього Радянського Союзу, наприклад Росія. Урядом Російської Федерації прийнято Постанову від 29.03.99 р. № 347 "О мерах государственного контроля за ценами на ЛС" [63]. Ця Постанова передбачає державну реєстрацію цін виробників на життєво необхідні лікарські засоби. Ціни роздрібної та оптової ланок фармацевтичного ринку встановлюються органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації шляхом регулювання торговельних надбавок. В офіційних публікаціях [79-84], надрукованих у Росії, висвітлено досвід такого регулювання. Безумовно, існують деякі недоліки, які необхідно буде усунути в Україні, наприклад необґрунтоване обрахування зареєстрованих цін виробників; недостатність публікацій Державного реєстру цін.
Запропонована нами концептуальна модель розробки та впровадження комплексу заходів щодо державного регулювання цін на медикаменти в Україні наведена на рис. 2.1.
Рис. 2.1 Концептуальна модель розробки та впровадження комплексу заходів щодо державного регулювання цін на медикаменти в Україні
З огляду на обмеження бюджетного фінансування забезпечення населення лікарськими засобами, вважаємо, що національна лікарська політика повинна охоплювати насамперед основні лікарські засоби.
При створенні Національного переліку ОЛЗ необхідно враховувати пріоритетні потреби населення у лікарській допомозі, а також генетичні, демографічні, екологічні чинники. Основним критерієм включення препарату до переліку ОЛЗ повинні бути резуль