ГЛАВА 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ
2.1. Клінічна характеристика хворих, що були обстежені
У відповідності з метою та завданням роботи за допомогою сучасних інструментальних неінвазивних методів дослідження проведено комплексне обстеження 109 хворих з поєднаним перебігом хронічного некаменевого холециститу та ішемічної хвороби серця та 36 осіб на ішемічну хворобу серця (1-а контрольна група). Вік обстежених хворих від 28 до 74 років (середній вік склав 52,0±9,8 років). У групах обстеження кількість чоловік переважала над кількістю жінок, відповідно 97 (67%) та 48 (33%) осіб. Другу контрольну групу для етапних досліджень склали 20 здорових осіб, середній вік яких статистично вірогідно не відрізнявся від середнього віку хворих і відповідав їм у розподілі за статтю. Заключення "здоровий" та "практично здоровий" робилися за критеріями ВООЗ (1978 р.). Контрольні групи для дослідження створювались за рандомизованим методом.
Діагноз ІХС встановлювали згідно критеріїв ВООЗ (1979 р.), рекомендацій міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду, відповідно до класифікації, яка була затверджена на VI Національному Конгресі Кардіологів України (2000 р.) та наказом МОЗ України від 14.02.2002 №54 "Про затвердження класифікацій захворювань органів системи кровообігу". ІХС була представлена стабільною стенокардією напруги ІІ та ІІІ функціонального класу (за класифікацією Канадської асоціації кардіологів, 1976 р.), післяінфарктним кардіосклерозом у хворих, який був задокументований ЕКГ до моменту дослідження. Серцева недостатність відповідала ІІ А ст. за Стражеско Н.Д. і Василенко В.Х. (1935 р.). Діагноз хронічного некаменевого холециститу виставляли на підставі рекомендацій міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду [96]. ХНХ у більшої частини хворих був у періоді нестійкої ремісії та помірного загострення. Хворих на цукровий діабет, судинні захворювання головного мозку або стенозуючі ураження периферичних артерій у дослідження не включали.
Формували наступні групи: група А - хворі із поєднаним перебігом ХНХ та ІХС - 109 пацієнтів (75,2% від загальної кількості обстежених хворих), група В - хворі на ІХС без біліарної патології - 36 пацієнтів (24,8%).
При дослідженні функціонального стану міокарда, вегетативного статусу враховували перенесений інфаркт міокарда. Тому групи А і В мали наступний розподіл: І-а група - хворі на ІХС з післяінфарктним кардіосклерозом та ХНХ - 54 особи (37,2% від загальної кількості обстежених хворих), ІІ-а група - хворі із поєднаним перебігом ІХС та ХНХ без післяінфарктного кардіосклерозу - 55 осіб (37,9%). Контрольними групами також були групи з хворими на ІХС без біліарної патології, які за статтю та віком співпадали з дослідними групами: ІІІ-я група - хворі на ІХС без післяінфарктного кардіосклерозу - 20 осіб (13,8%); ІV-а група - хворі на ІХС з післяінфарктним кардіосклерозом - 16 осіб (11,1%)
Розподіл хворих за віком проводили відповідно до робочої класифікації Ленінградського симпозіуму (1962) і Міжнародного симпозіуму (1963) по геронтології [70]. Характеристика обстежених хворих у залежності від віку наведена у табл. 2.1.1.
Таблиця 2.1.1
Розподіл обстежених хворих в залежності від віку
група
обсте
женихЗрілого віку
І періоду зрілості
(30-44), абс. число%Зрілого віку ІІ періоду зрілості
(45-59), абс. число%похилого віку
(60-75), абс. число% Хворі на ІХС та ХНХ322252362517Хворі на ІХС1071510118
При біохімічному обстеженні, враховуючи давність перенесеного інфаркту міокарда та утворення рубцевої тканини, поділ груп складався за віковим критерієм, без врахування післяінфарктного кардіосклерозу. Тому групи А і В були поділені за віковим цензом.
У зв?язку з тим, що при проведенні розрахунків достовірної різниці між групами хворих зрілого віку І та ІІ періоду зрілості не спостерігалось, ми дозволили собі цих хворих об?єднати в одну групу - зрілого віку.
До хворих усіх вікових категорій застосовувалась програма немедикаментозного лікування, яка включала наступні рекомендації щодо:
- зменшення ваги тіла при її надлишку;
- збільшення аеробної фізичної активності;
- обмеження вживання натрію (до 6 г кухонної солі на добу);
- відмови від паління;
- зменшення вживання насичених жирів та холестерину, алкоголю;
- 4 - 6 разове харчування з однаковим часом прийому їжі;
- психоемоційного розвантаження.
Медикаментозна терапія включала базисну терапію, в яку входили антиагрегенти, ?-адреноблокатори, інгібітори АПФ, нітропрепарати, при необхідності до лікування додавали блокатори кальцієвих каналів, сечогінні. Хворим після встановлення гіпокінетичного типу дискінезії призначали церукал, аллохол, холензим. При необхідності для зняття больового синдрому платифілін, папаверин, спазмалгон.
Хворим основної групи для досягнення поставленої мети призначали додатково кверцетин, та "Магне-В6". Тому хворі із поєднаним перебігом ХНХ та ІХС були розподілені на групи в залежності від отриманого лікування: І-а група - хворі, яким було призначено базисне лікування; ІІ-а група - хворі, яким до базисного лікування було призначено кверцетин та "Магне-В6".
Кверцетин призначався по 1 г три рази на добу через 30 хв після їжі, "Магне-В6" по 1 таб. три рази на добу після їжі, загальна тривалість лікування складала 18-21 діб, із подальшими рекомендаціями прийому в амбулаторних умовах.
Дослідження проводили в стаціонарних умовах на базі відділень Чернівецького обласного кардіологічного диспансеру, Чернівецького обласного медичного діагностичного центру, терапевтичного відділення Чернівецької міської лікарні №4, Чернівецької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.
Проводилось опитування, фізичне обстеження, загально-прийняті клінічні, лабораторні, біохімічні, інструментальні, рентгенологічні дослідження. Всі обстеження проводили натще, зранку, до прийому медикаментів.
2.2. Методи дослідження
Хворі працездатного віку проходили тест із