РОЗДІЛ 2
Теоретичні питання особливостей неповнолітньої жертви щодо якої вчинено статевий злочин.
2.1. Жертва і її роль в генезисі злочинної поведінки
У сучасній юридичній літературі достатньо довгий час йшли дебати про визначення поняття жертви злочину.
Етимологія слова "жертва" ще до кінця не з'ясована, хоча більшість фахівців-мовознавців вважають, що воно утворилось від латинського слова "віктима", що має те ж значення і первісно ритуальний характер. Багато давніх племен, народностей та народів на ранній стадії їх розвитку піддобрювали своїх богів, дякували чи обдаровували їх людськими, тваринними й іншими матеріальними піднесеннями, іменуючи їх жертвами [127, с.18].
Однак нас цікавить не семантичне значення слова "жертва", а соціальний зміст цього поняття.
За соціальними наслідками нанесеної особі шкоди, В.І.Полубінський усіх жертв розділяє на дві групи: жертви нещасних випадків та жертви правопорушень.
Хоча, як свідчить статистика, жертвами нещасних випадків щорічно стає у кілька разів більше людей, ніж потерпілих від злочинів.
Існує широке визначення поняття жертв. Жертва - це людина, що постраждала від неправомірних дій інших осіб, власного поводження, негативних життєвих обставин або нещасного випадку. При цьому необхідно мати на увазі, що ті самі неправомірні дії, події, нещасні випадки в залежності від умов, місця і часу можуть принести шкоду як окремій людині, так і групі людей відразу, як фізичній, так і юридичній особі [127, с.18].
Ряд авторів, ґрунтуючись на положеннях діючого кримінально-процесуального законодавства і матеріального права, стверджують, що жертвою злочину може бути тільки фізична особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична чи майнова шкода [142, с.8].
О.Н. Мойсюк визначає жертву злочину як людину, якій в результаті суб'єктивного бажання злочинця чи з об'єктивно складеними обставинами заподіюється фізична, моральна чи майнова шкода [112, с. 7].
Існує міжнародно-правове поняття жертви злочину. Воно дається у додатку до прийнятої 29 листопада 1985р. Генеральною Асамблеєю ООН Декларації "Основні принципи правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою". В цьому документі зазначено, що жертви це особи, яким індивідуально або колективно була заподіяна шкода, включаючи тілесні ушкодження або моральну шкоду, емоційні страждання, матеріальну шкоду або суттєве ущемлення їх основних прав в результаті дії або бездіяльності, порушення існуючих законів держави.
Звертаючи увагу на те, що не включення законодавством у перелік термінів поняття "жертва", варто шукати у інших підставах. У сферу впливу права, зокрема кримінально-процесуального закону, попадає далеко не кожна жертва злочину, а лише така, що офіційно визнається учасником кримінального процесу з усіма наслідками, що звідси випливають. Для визначення такої жертви Кримінальний кодекс України визначає поняття "потерпілий"[127, с.20].
"Жертва злочину" - поняття більш широке, ніж поняття "потерпілий від злочину". Жертва злочину є людина, яка понесла моральну, фізичну чи майнову шкоду від протиправного діяння, незалежно від того, визнана вона у встановленому законом порядку потерпілим від даного злочину чи ні. Іншими словами, "жертва" - поняття віктимологічне, а "потерпілий" - кримінально-процесуальне.
В літературі зазначається, що жертвою злочину можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи (соціальні спільноти), яким безпосередньо було заподіяно злочином шкоду, девіанти у злочинах без жертв (первинна жертва), а також члени родини, близькі особи, родичі, утриманці первинних жертв (рикошетні жертви) [113, с.52-53].
Інші науковці, приймаючи до уваги комплексність і міждисциплінарність віктимологічних досліджень, інструментальність і операціональність розуміння жертви у віктимологічній теорії, давали різні поняття жертви, визначали науку, яка вивчає поведінку жертви [121, с.76 та 156, с.256].
Потерпілий і його поведінка є об'єктом вивчення різних дисциплін юридичної науки [181, с.7]. Цими проблемами займається наука віктимологія.
Ніхто не може бути застрахований від злочинного посягання, однак для різних людей вірогідність стати жертвою злочину неоднакова. Можливість і навіть "здатність" стати жертвою злочину в умовах, коли такі події могли б і не трапитись, іменуються віктимністю [32, с.204].
Слід погодитись з О.М.Джужею, який пропонує окремо виділити кримінальну віктимологію. На його думку - це комплексна міждисциплінарна галузь науки, що розглядає проблеми жертви з позиції кримінального права, кримінології, кримінального процесу, кримінально - виконавчого права.
Кримінальна віктимологія розподіляється на кримінально-правову віктимологію, кримінально-процесуальну, кримінологічну та кримінально-виконавчу [43, с.134].
Дійсно кожна з цих підгалузей має свої завдання і особливості при вивченні жертви. В аспекті нашого дослідження інтерес представляє криміноголічна віктимологія. О.М. Джужа визначає її, як вчення про жертву злочину, її кримінальні віктимологічні характеристики, ознаки якості і властивості та систему віктимологічних детермінант і механізмів віктимної поведінки жертви на підставі кримінологічного аналізу особистісних якостей потерпілого, причин та умов їх формування, процесу віктимізації і накопичення віктимологічного потенціалу, а також розроблення заходів віктимологічної профілактики [92, с.125].
Задачі кримінологічної віктимології полягають у тому, щоб вивчити вірогідні фактори ризику і виробити рекомендації, які звели б можливість стати жертвою злочину до мінімуму.
Л.Л. Гоголева вважала, що з позиції кримінальної віктимології у якості жертви в широкому розумінні можуть розглядатись неформальні і особливо формальні соціальні групи: сім'я і трудовий колектив як спілки, колективні інтереси, на які безпосередньо впливає злочин.
М. Невалінний вважає, що рикошетні жертви відчувають такі ж страждання і виявляють такі ж симптоми психологічних утруднень, як і пер